Час помирати

Normal
0

false
false
false

MicrosoftInternetExplorer4

/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Звичайна таблиця”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}

Двоє братів із Житомирщини принесли балони з киснем під офіс столичної фірми, яка заборгувала їм зарплату за 5 місяців. Хлопці прив’язалися до балонів, змастили клапани солідолом і погрожували висадити себе в повітря, якщо їм не повернуть зароблені гроші… В Кіровограді 63-річний чоловік намагався здійснити акт самоспалення в одному з відділень Імексбанку, що відмовився повернути депозит – понад 2,5 млн грн… Від луганчанина Іванова банк зажадав терміново повернути 13 тис. грн кредиту. Іванов облив себе гасом і підпалив…

Це – лише мізерна частина повідомлень про суїциди, які потрапили в стрічки новин ЗМІ. Впродовж року фінансова криза зробила свій внесок у сумну статистику, через матеріальні негаразди збільшивши кількість самогубств і ексцесів кримінального характеру. Це – справжня епідемія, страшніша за будь-який грип: вірус цьогоріч убив 3 822 українців, добровільно пішли з життя – 6886.

Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я з’ясу­вали: економічна рецесія підвищує смертність серед чоловіків. Також помічено тісний взаємо­зв’язок між економічними труднощами та показниками самогубств у Японії, Новій Зеландії, Росії та США. «Схоже на те, що рівень зростання суїцидів упродовж фінансової кризи залежить від таких чинників, як безробіття серед молоді, вживання алкоголю та доступність соціального забезпечення», – каже регіональний радник із питань охорони психічного здоров’я Європейського регіонального офісу ВООЗ доктор Матійс Муєн.

Зазвичай високий рівень самогубств спостерігається в економічно розвинутих країнах Заходу та низький – у не надто заможній Латинській Америці, де позиції католицизму дуже міцні. Проте найвищі показники суїцидів зареєстровані поміж чоловічого населення Східної Європи, що, ймовірно, є результатом атеїстичного минулого більшості пост­радянських країн, яке позбавило суспільство можливості шукати підтримку в релігії.

«Перш за все (зростання кількості самогубств) пов’язано з відчуттям безнадійності, відчаю та пастки, в яку потрапляє людина, – говорить психіатр-психотерапевт Андрій Мідько, член Української асоціації суїцидологів. – Такі відчуття в деяких людей безпосередньо ведуть до спроби самогубства. Звільнення з роботи, перспектива втрати житла та інше – ці обставини самі по собі є травматичними. Сюди варто додати надто великі очікування від себе, неспроможність бути досить гнучким у стресових ситуаціях, схильність до швидкої втрати надії тощо».

«Історія багатьох країн свідчить про те, що фінансовий крах або значні фінансові труднощі справді є факторами високого ризику суїциду, – пояснює професор кафедри клінічної психології Одеського національного університету імені Мечникова, член Міжнародної асоціації суїцидальної превенції Всеволод Розанов. – Зрозуміло, цей фактор має значення для певної категорії людей – зазвичай для тих, кому є що втрачати. Стосовно ж випадків, пов’язаних із невиплатою зарплати або неповерненням депозитів, то йдеться про людей невеликого достатку, так би мовити, «доведених до крайності» життєвими труднощами та негараздами, що погіршилися у зв’язку з глобальними кризовими явищами».

Натомість не апелювати до терміна «кризові самогубства» закликає Галина Пилягіна – доктор медичних наук, професор кафедри дитячої, соціальної та судової психіатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені Шупика. Вона переконана: відомі випадки суїцидів через матеріальні причини, які неодноразово фігурували в українських медіа, не можна ставити в один ряд, і немає підстав ­зви­нувачувати фінансову кризу, оскільки причини самогубства є комплексними, й кожний випадок має розглядатися окремо. За її словами, до самогубства так само, як і до цілеспрямованого вбивства, найчастіше доводять ситуації, коли особистим цінностям людини несправедливо завдано шкоди.

Криза вдарила в першу чергу по тих, кому й без того складно було жити. Найважчим випробуванням вона стала для людей із високою вразливістю в стресових ситуаціях, схильних до депресії та з прихованим характером.

«Ми, зазвичай, виходимо з того, що в популяції завжди є певна частина індивідуумів, більш вразливих у стресових ситуаціях, – розповідає Всеволод Розанов. – Це може бути пов’язаним із їхніми психологічними особливостями або наявністю межових порушень психічного здоров’я, не обов’язково викликаних серйозним психічним розладом, а швидше проблемами з адаптацією, залежностями, інтенсивною тривогою або схильністю до депресії. Такі несприятливі співвідношення підштовхують деяких людей до самогубства в умовах збігу кількох негативних життєвих подій, формуючи в них відчуття безнадійності, відчуття, що вони потрапили в пастку, не мають виходу з ситуації».

Розанов пояснює: «Йдеться про людей, у яких не склалися продуктивні стратегії подолання через низку причин – психологічних, особистісних або навіть генетичних – зіткнення з труднощами супроводжується в них нездатністю бачити альтернативні варіанти та шляхи виходу з ситуації, а фінансові труднощі в таких ситуаціях можуть виступати в ролі «останньої краплі».

На думку фахівців, у складний період найбільш схильні до самогубства люди з потайливим характером, які не вміють просити підтримки в оточення, зокрема чоловіки, яким психологічно складно звертатися по допомогу, що також є одним із чинників підсилення суїцидальних настроїв.

Водночас дані МОЗ свідчать про негативні тенденції в галузі охорони психічного здоров’я населення України: є тенденція до поширення психічних розладів. Із загальної кількості зареєстрованих хворих на психічні розлади 69% складають пацієнти праце­здатного віку, 23% – діти. Щорічно визнається інвалідами 27,5 душевнохворих на 100 тис. населення.

Затримка зарплати, неповернення депозиту або відсутність можливості розрахуватися з банком підштовхнули чимало громадян до екстремальних дій. «Ментальність нашого народу така, що він може довго терпіти соціально-економічну несправедливість. У результаті в людині накопичується нереалізована агресія та відчуття гніву на події, що відбуваються, – розповідає Тетяна Пашко, клінічний психолог і сімейний психотерапевт Центру психології сім’ї та особистості «Формула щастя». – Енергія накопиченого гніву може руйнувати людину зсередини у вигляді різних захворювань, що можуть завершуватися летально – самовбивством або ж відтермінованим самовбивством – алкоголізмом, наркоманією. Якщо ж енергія гніву масово виривається назовні, тоді відбувається бунт. Як приклад – масове спалення машин в арабських районах у Франції або бійки футбольних уболівальників. У часи погіршення соціально-економічної ситуації ймовірність таких явищ зростає. Ці тенденції можуть свідчити, що маса енергії колективного гніву досягла високого рівня».

Під час фінансової кризи зросла кількість убивств, пограбувань і демонстративних погроз убити себе та тих, хто, як вважають знедолені, був винний у їхніх соціально-економічних негараздах. На думку Андрія Мідька, якщо під тиском матеріальних проблем людина стає на такий шлях, то говорити про якийсь «злам» можна дуже умовно. «Людина таким чином намагається вирішити якусь проблему та знайти ворога, уявного чи справжнього, – пояснює він. – Для певної категорії людей, особливо з пострадянською психологією, образ ворога завжди допомагає каталізувати агресивні імпульси й полегшити відчуття безсилля та пастки».

Графік : "Смертність від самогубст і алкогольних отруєнь в Україні"