Останній епізод затяжного грецького економічного серіалу наближається до кульмінації. Від моменту перемоги ліворадикальної партії СІРІЗА на виборах наприкінці січня кредитори Греції та її новий уряд під керівництвом Алексіса Ципраса постійно обмінюються погрозами. У червні має настати якась розв’язка, і чекати її треба радше на початку місяця, а не наприкінці.
Усе це ще має шанси закінчитися катастрофічною сваркою, наслідком якої стане дефолт Греції за державними боргами, обмеження на рух капіталу, замороження депозитів та вихід із зони євро. Але що менше в Афін лишається часу і грошей, то ймовірніше, що обидві сторони зосередяться на досягненні згоди.
Найбільшого тиску зазнає Ципрас. Щоб здійснити останню виплату за позикою Міжнародного валютного фонду обсягом €750 млн ($825 млн), Греції довелося спустошити спеціальний резерв, створений для неї у МВФ. У червні її уряд повинен заплатити фондові удвічі більше, починаючи із €300 млн 5 червня. Це може виявитися непідйомним: один із міністрів заявив 24 травня, що грошей немає. Навіть якщо Афінам вдасться нашкребти їх на перший транш, то далі правлячий кабінет муситиме шукати приблизно €300 млн на 12-те і €600 млн на 16 червня; іще €300 млн потрібно виплатити 19‑го. У липні – серпні надходить термін погашення облігацій на €6,7 млрд, які тримає Європейський центральний банк (ЄЦБ), і без дальшої допомоги кредиторів Греції зробити це нереально.
Поки що грецький уряд міг виплачувати борги МВФ, а також зарплати й пенсії лише завдяки низці відчайдушних маневрів. Місцеві органи влади дістали вказівку здавати всі свої резерви центральному урядові. В інших бюджетних організацій цілком забирають наявну готівку. Зростає відставання з виплатами: підприємства й фірми, які надавали послуги державі, залишаються без оплати, а експортери марно чекають повернення ПДВ.
Цю тактику можна застосовувати лише протягом обмеженого періоду. До того ж вона контрпродуктивна, бо шкодить приватному сектору, а відтак зменшує податкові надходження. Греція вже знову скотилася в рецесію, припинивши відновлення економіки, яке спостерігалося перші дев’ять місяців минулого року. За останній квартал 2014-го її економіка стиснулася на 0,4%, а за І квартал 2015-го – ще на 0,2%. За травневим прогнозом Європейської комісії, цього року економіка країни додасть лише 0,5%; у листопаді передбачалося зростання на рівні 2,9%. Економічні настрої, які торік поліпшувалися паралельно з даними про ВВП, цієї весни впали, що обіцяє поглиблення рецесії.
Грецькі банки майже в такому самому становищі, як і уряд. Залишається гадати, хто з них не витримає перший. Вони пережили відплив депозитів під матраци до клієнтів лише завдяки позикам із ЄЦБ здебільшого у формі масштабної «термінової допомоги ліквідністю», яка може припинитись у будь-який момент, якщо дві третини в раді ЄЦБ будуть проти.
Посилення тиску на Грецію змушує її уряд вести перемовини вже по-серйозному після кількох місяців переливання з пустого в порожнє. Ухвалене наприкінці квітня рішення усунути від переговорів міністра фінансів Яніса Варуфакіса, який своїм різким і безкомпромісним підходом настроїв проти себе колег-міністрів єврозони, виявилося успішним. Ципрас, який зараз інтенсивно включився в процес і заговорив у дусі примирення, 24 травня згуртував однопартійців на підтримку своєї позиції в переговорах: вона передбачає певні червоні лінії, через які, за його словами, не можна переступати.
Читайте також: Шантажуючи лідерів ЄС, Греція марнує шанс уникнути колапсу – The Economist
Скрутне становище Греції підганяє і її кредиторів. Вони розриваються між двома необхідностями: показати, що правила клубу діють для всіх членів, але водночас і спробувати запобігти виходу Афін із зони євро. Хоча загалом ризики від нього не такі серйозні, як у 2012 році, наслідки цієї травматичної події прорахувати важко. Навіть якщо вирішення короткотермінових проблем, що можуть виникнути за умови виходу Греції, існує (ЄЦБ, наприклад, може придбати її суверенні облігації в межах програми кількісного пом’якшення), на довгу перспективу такий розвиток подій підірвав би європейський монетарний союз. Після цього членство у єврозоні вважалося б лише черговою перехідною системою фіксованих валютних курсів.
Хоча сьогодні на обрії вимальовуються непрості компроміси, перспектива домовленості все-таки з’являється (навіть попри те що заяви грецького уряду про підготовку проекту такої угоди минулого тижня відразу спростували європейські чиновники). Економічна безвихідь підказує, що попередньо визначений план первинного профіциту бюджету (тобто до виплат за відсотками) на рівні 3% ВВП цього року вже недосяжний. Наступні узгоджені планки профіциту (понад 4%) теж доведеться знижувати.
Зі свого боку, грецькі переговірники погодилися на вимогу про спрощення системи ПДВ, що може забезпечити додаткові надходження до бюджету на рівні 1% ВВП. Це повинно допомогти врівноважити збитки від економічного спаду. Уряд приглушив антиприватизаційну риторику й домагається продажу державної частки акцій найбільшого грецького порту. Йому доведеться погодитися на інші приватизації не останньою чергою тому, що вони дають надходження до бюджету. Пересувати можна й червоні лінії Ципраса – ніяких нових урізань пенсій чи бюджетних зарплат. Кредитори не закликають скорочувати оклади в бюджетному секторі, а пенсійні видатки можна зменшити різними непрямими способами, наприклад обмеживши можливості раннього виходу на пенсію.
Хоча обидві сторони можуть багато втратити, а мало здобути (крім хіба що болісного обстоювання своїх принципів), домовленість усе ще бачиться найімовірнішим результатом, попри всю ризикованість сьогоднішніх перемовин. Вона не означатиме негайного надходження Греції нових коштів, тому що для фінансування потрібне схвалення законодавчих органів країн-кредиторів на кшталт Німеччини. Але вона дасть змогу ЄЦБ посприяти Афінам у подоланні безпосередньої готівкової кризи, тимчасово підвищивши планку короткострокового боргу, який може емітувати грецький уряд. Утім, це лише відкриє шлях до наступної серії драми: обговорення цілком нової угоди про фінансову допомогу.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com