Після дворічного перехідного періоду було рекомендовано вживати самоназву «Sakartvelas» як єдину прийнятну назву кавказької країни. Литва першою серед членів ЄС пристала на офіційне прохання Тбілісі й підтримала національний варіант назви Грузії. Нерідко країни світу на внутрішній та зовнішній арені відомі під різними найменуваннями. Топонімісти розрізняють ендоніми (самоназву країни) і той варіант, який уживають іноземці (екзонім). У випадку Сакартвело екзоніми «Грузія» та «Георгія» набули більшого поширення. Останній варіант, який пов’язують з християнським покровителем країни, уперше з’явився в 1320 році на мапі генуезця П’єтро Весконте. Водночас слово «Грузія» має перське походження, воно набуло значного поширення після того, як потрапило до російської мови. З легкої руки смоленського прочанина Іґнатія Смоляніна це сталося в 1389 році в дещо викривленому варіанті («Гурзія»). У Тбілісі цю назву вважають контроверсійною, адже вона є символом двохсотлітньої залежності від Петербурга й Москви. За різними версіями, етимологія поняття «грузин» пов’язана зі словами «вовк» або «невільник».
Власне, Сакартвело вперше згадано на сторінках хроніки Джуаншера Джуаншеріані в описі подій за 800 рік.
Читайте також: Місія нездійсненна?
Сакартвело, тобто земля картвелів, століттями вживали як назву країни аж до моменту російської анексії. Попри гарантії збереження суверенітету, 6 березня 1801 року росіяни приєднали до імперії Картлі-Кахетинське царство, а на його землях створили Грузинську губернію. На деякий час питому назву повернули з першим проголошенням незалежності 26 травня 1918 року. Президент Міхеїл Саакашвілі 2004-го змінив державний прапор, а наступного року взяв курс на поступове усунення російського варіанту назви держави. 15 років тому на російський лад назву кавказької країни вживали понад 20 народів. Серед них усі слов’яни (окрім лужичан), країни Балтії та Центральної Азії, угорці, ізраїльтяни, китайці, уйгури, в’єтнамці, корейці, індуси, японці.
Процес зміни назви країн світу відбувається перманентно, тому час від часу на політичній мапі з’являються нові імена. Хтось це робить, щоб розблокувати вступ до НАТО (на вимогу Греції Македонія стала Північною Македонією), хтось — щоб їхню країну не плутали зі Швейцарією (за волею короля Мсваті ІІІ Свазіленд змінив назву на Есватіні). Проте більшість перейменувань пов’язано з бажанням позбутися колоніального бекґраунду, відбувається під час об’єднання країн і територій чи зміні політичного режиму. Звісно, траплялися прецеденти вилучення з обігу екзонімів. Зокрема, у 1935 році замість давньогрецької назви «Персія» уряд Рези-шаха Пехлеві попросив вживати самоназву «Іран» і на зовнішній арені. За чотири роки зі схожим проханням до країн світу звернулися очільники Таїланду, які зажадали, щоб їхню країну припинили називати «Сіам». Також у 1948 році після двох десятиліть офіційних запитів світова спільнота відмовилася від уживання екзоніму «Абіссінія». Ефіопію прийняли до лав ООН під своєю назвою.
У справі видалення екзоніму офіційний Тбілісі вдався до індивідуального підходу. Іншим країнам пропонували слово «Грузія» замінити на самоназву «Сакартвело» або грецьку форму — «Георгія» («Джорждія»). Після звернень по лінії МЗС використання «Георгії» підтримали Ізраїль (2005), Республіка Корея (2011) та Японія (2015). Наприкінці 2009 року аналогічне прохання надійшло до литовців, але тоді проти змін виступили мовознавці балтійської країни. Справа «перейменування» просунулася у 2018-му, коли дві країни відзначали сторіччя від часу проголошення незалежності. 5 квітня 2018 року литовська державна мовна комісія запропонувала паралельно вживати самоназву «Сакартвело», а 11 травня грузини офіційно затвердили вживання щодо партнерів ендоніму «Лієтува».
Після того як литовці остаточно вирішили використовувати ендонім «Сакартвело», редакція ВВС Україна на початку цього року надіслала запит до вітчизняного МЗС щодо ймовірних кроків української сторони. У зовнішньополітичному відомстві відповіли, що не мають наміру розглядати це питання. Свою позицію дипломати пояснили відсутністю звернення з Тбілісі. На тлі кампанії Correct UA, що відбувається під патронатом МЗС з осені 2018 року, така поведінка дивує. Наші заклики змінити російські варіанти написання латинкою українських міст (Київ, Львів, Одеса, Харків) аеропорти Тбілісі й Батумі підтримали в березні 2019-го. З нашого боку такий крок, навіть без запиту іншої сторони, був би паритетним і відповідав би принципам дипломатичної взаємності. Ба більше, це було б у дусі стратегічного партнерства, про яке Київ і Тбілісі домовилися 18 липня 2017 року.
Читайте також: Стратегії з минулого
Варто зазначити, що за вживання ендоніму «Сакартвело» як символічний акт підтримки Тбілісі в червні 2019 року виступив Петро Порошенко. Щоправда, його ініціатива прозвучала за місяць після складання п’ятим президентом своїх повноважень. Згодом схвалення ідеї висловив ексочільник МЗС Володимир Огризко. Водночас мовознавець Олександр Пономарів свого часу обстоював вживання усталеної форми «Грузія». Така позиція видавалася неоднозначною, адже сам професор послідовно збагачував мову неологізмами.
На практиці відповідну новацію можна просувати не лише офіційними каналами (МЗС, Інститути мовознавства та української мови, експертна група зі стандартизації географічних назв), а й в односторонньому порядку через громадськість та медіа. Настав час позбутися цього імперського пережитку та підтримати вживання в українській мові ендоніму «Сакартвело».