Багато кому відомі три замки так званої Золотої підкови на Львівщині (Олеський, Підгорецький і Золочівський), але мало хто знає про палац класика польської літератури графа Олександра Фредро у селі Вишня, внук якого Андрей Шептицький став митрополитом УГКЦ. Шептицький часто сюди навідувався в юності та полюбляв проводити час у маєтку. Й не дивно, навколишня природна ідилія та краса досі заворожують.
Є в графськім парку старий став…
Неподалік Львова, дорогою на Самбір, у зелені тамтешніх лісів потонуло село Вишня. У цьому селі, у величезному парку (площа якого сягає12 га), заховався розкішний палац родини Фредрів-Шептицьких. Перед входом у парк, який оточує палац, стоїть покинута стара однокімнатна будівля, в якій колись сиділи сторожі. Парк доволі занедбаний – вкрився травою і бур'янами, які час від часу підкошують місцеві мешканці. Крізь асфальт, прокладений його алейками кілька десятиліть тому, проросла трава. У заглибині біля палацу видніється ставок, у якому колись плавали лебеді, а нині плесо через водорості відбиває жовто-коричневими барвами. Місцеві дітлахи тут залюбки рибалять.
Колись давно, 1835 року, в тодішньому родовому селі шляхетної родини Фредрів Бенькова Вишня «польський Мольєр» Олександр Фредро звів великий двоповерховий літній палац у стилі англійського бароко для себе і родини. Фредро саме повернувся додому з тривалого військового походу в армії Наполеона на Москву й одружився. «Виїхали ми разом, але з різних мотивів: Наполеон на Ельбу, а я собі до Рудок», – написав на початку ХІХ століття Фредро. Рудки – містечко поруч, у якому, власне, і похований в костелі Олександр Фредро.
Палац будували перш за все для коханої дружини Софії, якій Фредро хотів облаштувати природну ідилію та затишок. Із ранньої весни до пізньої осені, а інколи аж до Різдва, в маєтку вирувало життя. Знатні люди з усієї Європи гуляли колись тутешніми алеями під липами і дубами з широкими кронами. Тут, у маєтку, Фредро написав свої найкращі твори. Парк досі дивує квітучим тюльпановим деревом, дивовижним деревом із листям дуба і граба водночас, а ще березою, щепленою корінням догори…
Всередині дім, у якому було 15 кімнат, колись блищав розкішшю. Тепер тут убогі класи провінційного ПТУ. На першому поверсі були їдальня, спальня, великий салон. Одну з кімнат прикрашав камін зі скульптурою Венери Медічі. Меблі були оббиті англійським сукном із квітковим орнаментом.
У кімнаті господаря стояло велике ампірне ліжко на лев’ячих лапах із мідними обручами. Навколо шість книжкових шаф. Частину стін кімнати прикрашали італійські щити. Протягом ХІХ сторіччя мистецька колекція Фредрів розширювалася. З часом її розподілили між онуками драматурга. Те, що залишилося, разом із бібліотекою у 10 тисяч томів, було знищене в часи І світової війни.
Біля палацу стоїть колишня конюшня. Навпроти неї будинок із вежею, в якому колись жила обслуга. Доглядали за маєтком близько десяти осіб: кухарі, покоївки… Між конюшнею і домом прислуги стоїть помпа, яка й донині працює. Зараз усі ці будівлі в жалюгідному стані: дахи протікають, стіни лущаться, на дверях поіржавілі замки, а крізь немите, інколи розбите скло віконець, всередині видно мотлох… Тут зберігаються речі з аграрного коледжу.
Корови у панськім палаці
Останні 70 років у палаці функціонує філія Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету. Майже всі цінні меблі та речі, які тут були, розграбували ще партійні працівники. Але вважається, що завдяки тому, що садиба завжди мала господаря, вона таки збереглася до наших днів. Вдова онука Олександра Фредро Феліція продала маєток 1919 року Малопольському сільськогосподарському товариству, якому він належав до 1939-го.
На фасаді палацу – герб родини Фредрів, у центрі якого єдиноріг. Схожі єдинороги є також на ліпнині всередині будівлі. Вхід, до якого колись під'їжджали карети, замурували і тепер тут коридор. Маєток зберігся, але в плачевному стані. А позаяк будівлю не опалюють вже дві зими, там не відбувається навчання і вона поволі руйнується. Просторі зали на першому поверсі сумують за доглядом і турботою… Були ідеї створити в палаці Центр польсько-українського єднання чи приватизувати його, але так і залишилися ідеями.
Дах палацу протікає, у просторих кімнатах пахне сирістю і на стінах видно грибок. Стара ліпнина обвалюється, паркет із червоного дерева де-не-де здувся. На стінах класів висять навчальні матеріали, муляжі скелетів корів, плакати із зображенням великої рогатої худоби… На другий поверх ведуть сходи із червоного дерева з масивними кованими перилами. У деяких кімнатах ще стоять давні шафи і п’єци…
У 2010-му, напередодні чергової річниці від дня народження Фредра, в одній із кімнат на першому поверсі відкрили меморіальну кімнату-музей Фредрів-Шептицьких. На її стінах висять портрети відомих особистостей, які об’єднали Україну і Польщу, макет палацу, який перебудував 1896 року онук Фредро Анджей Максимілян. Графський палац сюрреалістично поєднує в собі шляхетну розкіш із розрухою, дух занепаду з ідилічною красою природи, минуле із сумною дійсністю…
Довідка
Олександр Фредро (1793–1876) – польський комедіограф, мемуарист, поет. Автор поем «Дами і гусари», «Іноземщина», «Мистецтво обмацування». Батько двох дітей – Яна Олександра та Софії. Дочка Фредро Софія 1861 року вийшла заміж за графа Яна Шептицького. Від цього шлюбу народився Роман Шептицький – майбутній митрополит Андрей.
Олександр Фредро був автором комедій про звичаї з життя шляхти, переважно провінційної. Писав вірші, поеми, афоризми. Твори Фредра належать до золотого фонду польської літератури. Його байки в Польщі входять до програми дитячої школи.
Як дістатися
Маршрутка Львів – Самбір ходить із автовокзалу, що біля головного залізничного вокзалу у Львові. Ціна – 18 грн. Їхати до містечка Рудки. Перед містечком є вказівник до палацу. Від нього йти 1,5 км. У самому селі Вишня слід спитати місцевих, тому що вказівника до палацу немає. Щоби потрапити всередину будівлі, слід знайти в селі сторожа палацу. У навчальний час він є у самій будівлі.