Час експортерів

Економіка
28 Липня 2022, 14:40

Нещодавня стрімка девальвація гривні спровокувала посилення песимістичних настроїв серед широких верств українських громадян. Адже її курс традиційно розглядають як один з основних індикаторів стабільності. Утім, насправді ситуація не виглядає такою однозначною, як це видається на перший погляд. Особливо, якщо уряд таки діятиме послідовно у відтермінуванні та реструктуризації виплат валютних боргів.

Девальвація стала симптомом і наслідком проблем в економіці й бюджетно-фінансовій сфері та економічних дисбалансів, накопичених не лише за п’ять перших місяців повномасштабної війни, а й за значно довший час до того. Якби Україна роками не жила в борг, стимулюючи надмірний імпорт споживчих товарів і супровідний занепад виробничого сектору в країні, то увійшла б у повномасштабну війну значно стійкішою. А вимушений дефіцит бюджету не був би таким гострим. Однак було так, як було, і шок у вигляді повномасштабної війни тепер потребує ще більш болючих кроків, аніж вони могли бути за стабільного стану економіки.

Фінансово-економічна політика багато років була підпорядкована інтересам споживачів та імпортерів. Вимушена девальвація тепер боляче б’є і продовжить бити по них, особливо з подальшими хвилями зниження курсу. А через проблеми з транспортуванням ці зміни мало допоможуть і традиційним експортерам сировини. Для них зниження курсу національної валюти не здатне переважити шкоду від зростання витрат на логістику чи фізичну обмеженість пропускної спроможності транспортної інфраструктури.

 Однак, після багатьох років ігнорування інтересів виробників та експортерів промислової продукції і галузей агросектору з більшою глибиною переробки, відповідні рішення їм сприятимуть. Навіть якщо при ухваленні і враховувалис насамперед зовсім інші мотиви, зокрема бюджетні (зменшення видатків і дефіциту бюджету в національній валюті) чи монетарні (гальмування темпу витрати валютних резервів НБУ).

 

Окреслення тенденції

Саме експортоорієнтовані несировинні підприємства почувалися значно краще від решти бізнесу вже з перших місяців повномасштабного вторгнення. Після шокового зменшення в перші тижні російської інтервенції імпорт почав стрімко відновлюватись уже з квітня. За неенергетичними товарами він, наприклад, зріс із $2,2 млрд у травні до $3,6 млрд у червні. Однак наразі й досі далекий від довоєнних показників.

Причому одним із ключових факторів зростання неенергетичного імпорту стали вживані європейські авто, яких у травні-червні імпортували значно більше, аніж до війни. Так, за даними Державної митної служби, на автотранспорт у травні-червні прийшлося $1,36 млрд – майже чверть від усього неенергетичного імпорту за ці два місяці, що складав $5,8 млрд. Проте наразі цей фактор повністю відпрацьований через припинення режиму пільгового імпорту автівок.

Звісно, після різкого обвалу в березні поступова адаптація підприємств до роботи у воєнних умовах призвела до відновлення імпорту й іншої продукції машинобудування, продовольчих товарів, хімічної продукції тощо. Проте їхні обсяги наразі й досі залишаються на рівні, незрівнянно меншому від довоєнного. І нещодавнє збільшення на 25% офіційного курсу долара до гривні в умовах стагнації доходів більшості громадян призведе до подальшого зменшення принаймні обсягів некритичного імпорту.

Як свідчать дані НБУ (наразі це єдине джерело інформації з огляду на те, що Держстат на час воєнного стану припинив публікувати будь-яку інформацію для загального доступу), зниження та зміна структури споживчого попиту змушує мережі обмежувати діяльність на нижчих за довоєнні рівнях, працювати на запасах та переорієнтовуватися на дешевші товари. При цьому учасники ринку адаптуються до нових обставин. Зокрема, в умовах обмеженого імпорту скорочується асортимент або відбувається його переорієнтація на вітчизняні товари та доступнішу продукцію.

 

Читайте також: Битва за нафту

 

Тож, за даними НБУ, підприємства харчової промисловості нарощують виробництво в центральних та західних регіонах. М’ясопереробна галузь, наприклад, у безпечніших районах працює на максимальних потужностях, а обсяги її експорту не лише повернулися, а й більш як на третину перевищують ті, що були до повномасштабного вторгнення, та щомісяця зростають. Удвічі більшими, аніж торік, є й обсяги експорту готових продуктів із м’яса та риби.

Пожвавленню експорту українських молокопродуктів сприяє нещодавнє стрімке зростання цін на європейському ринку, а також зняття обмежень на українську продукцію. Як наслідок, досягнуто рекордного обсягу постачань до країн ЄС, і зокрема, як не дивно, до Польщі. Причому йдеться не лише про такі товари як різні види сухого і згущеного молока, а й, наприклад, щомісячні продажі вершкового масла на мільйони доларів.

Однак для подальшого розвитку тваринництва та, зокрема, конкурентоспроможності його продукції на зовнішньому ринку важливу роль відіграє збереження значної різниці між внутрішніми та світовими цінами на корми. Проблеми з морським експортом зробили її дуже великою, однак якщо вона знову буде повністю нівельована, то це може викликати занепад у виробництві та експорті м’ясомолочних продуктів. Як наслідок – повернення до імпорту їхніх значних обсягів із сусідніх країн ЄС.

Майже відновився до довоєнних показників і експорт цукру та кондитерських виробів із нього, мийних засобів, виробів із каменю, гіпсу та цементу, спортивного інвентарю та іграшок.

Меблева галузь, попри втрату частини виробничих потужностей та проблеми з постачанням окремих видів сировини, також стабілізувалася на рівнях, усього на 20–25% нижчих від довоєнних показників. І завдяки підвищенню привабливості експорту після девальвації також має шанс до повернення або й перевищення цих обсягів.

Низка галузей, які в умовах війни отримали значне збільшення попиту на внутрішньому ринку, а подекуди і втратили частину потужностей, водночас спромоглися ще й збільшити обсяги експорту. Це стосується, наприклад, виробництва одягу, взуття, фармацевтичних товарів.

Тимчасовий дефіцит та зростання вартості нових партій імпортного одягу стимулювало українських виробників відповідної продукції до виробництва на внутрішній ринок. Але водночас навіть помірна девальвація гривні навесні створила стимули для нарощування ще й експорту українського одягу та взуття. Він наблизився або й перевищив довоєнні та минулорічні обсяги постачань. І це навіть попри те, що частина виробників у південно-східних регіонах опинилися в зоні бойових дій або й на окупованих територіях.

Аналогічна ситуація спостерігалася й із фармацевтикою. Загалом уже чимало експортоорієнтованих галузей у виробничому секторі повернулися до довоєнних обсягів продажів на зовнішній ринок чи навіть перевищили їх уже в квітні-травні. Або принаймні наблизилися останнім часом до минулорічних показників.

 

Фаворити воєнного часу

Динаміка експорту окремих видів продукції, $ млн

Розрахунки автора на основі доступних даних Державної митної служби та Держстату

 

Виробники продукції гірничо-металургійного комплексу з меншою глибиною переробки продовжують відчувати проблеми і з пропускною спроможністю, і з економічною доцільністю наземних маршрутів експорту своєї продукції. Проте виробники металопродукції з більшою доданою вартістю почуваються значно краще. Зокрема, виробники труб активно налагоджують експортні постачання, зокрема автомобільним транспортом до іноземних портів.

Тож сукупний обсяг експорту готової продукції з чорних металів у червні ($127,7 млн) був майже вдвічі більшим, аніж у квітні ($68,6 млн) та перевищив принаймні на чверть довоєнні та минулорічні показники. Знову ж таки, попри втрату частини виробництв на сході та півдні країни.

 

Читайте також: Змінюємось і адаптуємось. Що зараз відбувається з економікою України

 

У машинобудуванні ситуація неоднозначна. З одного боку, воно традиційно було зосереджене в регіонах, які наразі найближчі до зони активних бойових дій. А значна частина виробничих потужностей підприємств, які виробляли продукцію для оборонних потреб, цілеспрямовано зруйнована російськими ударами. Експорт машин та механізмів також зменшився майже вдвічі порівняно з довоєнним часом і навіть продовжує просідати порівняно з квітнем-травнем.

Проте водночас огляди НБУ свідчать про те, що низка інших підприємств галузі, як-от уцілілі виробництва спецтехніки й озброєнь, за рахунок розширення держзамовлення підтримують значні обсяги виробництва в галузі. У квітні-травні їхні обсяги навіть перевищували минулорічні показники експорту електротехнічної продукції. До довоєнних показників фактично повернувся й експорт колійного транспорту, попри втрату частини ринку збуту після початку російської інтервенції.

 

Небезпідставний оптимізм

Нарешті опитування українських підприємців, які проводить НБУ, також фіксують саме в експортерів та виробничого сектору найбільший оптимізм як щодо економічних перспектив найближчого року, так і щодо поточного становища.

Наприклад, саме на підприємствах обробної промисловості, особливо орієнтованих на експорт, зафіксовані найкращі очікування щодо змін загальних обсягів реалізації продукції. Погіршення власного фінансово-економічного становища також не відчули лише ті підприємства, які здійснюють виключно експортні операції. Нарешті і в очікуваннях щодо зменшення кількості працівників дані опитувань НБУ так само фіксують найбільш оптимістичні прогнози у виробничому секторі – переробній промисловості, агросекторі й головним чином в експортному сегменті.

Показово, що загалом по країні представники бізнесу під час опитувань НБУ називали найсуттєвішою перешкодою для залучення нових кредитів високі ставки, однак останнім часом дедалі більшу роль відігравав і фактор «невпевненості у спроможності вчасно виконувати боргові зобов’язання». Однак і тут саме в підприємств, які здійснюють експортну діяльність, під час опитування НБУ було зафіксовано і найменшу потребу у кредитних коштах, і найбільшу впевненість у здатності виконувати боргові зобов’язання. Адже реалізовують свою продукцію вони на зовнішньому ринку за валюту, яка постійно дорожчає.

 

Читайте також: На продовольчому фронті

 

Відповідні тенденції спостерігалися ще до рішення НБУ про одночасне зниження фіксованого валютного курсу на 25%, коли більшість експортерів змушені були продавати зароблену валюту або за набагато меншим офіційним курсом, або шукати складніші шляхи для реалізації виручки за вищим готівковим. Проте навіть девальвація на початку війни офіційного курсу до 29,25 забезпечила експортерам переваги.

Після нещодавньої девальвації (яка точно не буде останньою), попри новий шоковий ефект такого рішення для значної частини імпортерів, підприємства, які працюють на експорт, отримають додаткові вигоди і стимули для розширення виробництва. Меншою мірою, однак так само девальвація буде сприяти і тим виробникам готової продукції, які працюють на внутрішній ринок.

Попри збереження дефіциту валюти в умовах масштабних військових потреб, який усе одно не вдасться подолати без підтримки Заходу, є підстави сподіватися принаймні на те, що поступово буде зменшуватися очевидний довоєнний перекіс фінансово-економічної політики на користь імпортерів та споживання замість підтримки виробництва та експорту власної готової продукції. А віддаленіші від зони бойових дій райони отримають поштовх для динамічного нарощування виробництва не лише для експорту, а й забезпечення бодай частини з тих внутрішніх потреб, які й досі покриває імпорт.

11