Час дзвеніти келихам

 

Новорічний стіл готувався заздалегідь. Хто ж знає, де і коли виникне, скажімо, банка червоної ікри? Ось і доводилося запасати про всяк випадок. Окрім ікри, використовуваної в композиції святкового столу як окраса бутербродів із маслом на великому блюді, обов’язковими новорічними атрибутами були: прибалтійські шпроти, заливна риба, солоні помідори і огірки, холодець, квашена капуста. Чудовим блюдом вважався оселедець під шубою і риба під маринадом. [43]

 

Усілякі різносоли були свої, не з магазина, їх нахвалювали, підлещуючись до господині. Але якщо їй вдавалося дістати угорське лечо або болгарський консервований перець, то домашні огірки «блідли». Ну і, зрозуміло, хіт новорічного столу – легендарний салат «Олів’є», куди органічно вписувалася навіть варена ковбаса по 2.20, яку в звичайному її вигляді рекомендувалося ще раз варити. «У магазинах нічого, проте на столі – все!» – так говорили в ті далекі часи. Щось давали в пайках, які ще називали «замовленнями», щось «викидали» у продаж, а щось можна було дістати тільки по знайомству. Так чи інакше, але у більшості громадян новорічний стіл був метою і сенсом життя господинь упродовж місяців.

 

Святковий стіл нарешті готовий. Витончено виглядає сирокопчена ковбаса, нарізана кружечками, на тлі білого, з тонкими прожилками сала і рожевої шинки. Салати вигинають свої горби над салатницями, мліє оселедець з тонкими кільцями маринованої цибулі у відблиску олії, а поряд чекає своєї години його брат – ще один оселедець, але одягнений у шубу. Фрукти – яблука і цитрусові – стоять десь на тумбочці поряд зі столом, адже десерт – це на потім.

 

[44]

 

Компот із консервованої черешні віддзеркалює світло люстри у великих скляних глеках – горілку запивати, коли вже закушувати буде нікуди. Господиня обходить гостей, тримаючи в руках велику розмальовану тацю з нарізаними скибочками чорного і білого хліба, ніби сама його випекла. А на кухоньці вже пріє гаряче – курка, запечена в духовці, тушкована яловичина або навіть гусак, або просто картопля, посипана кропом, з котлетами по-київськи.

А що ми пили в новорічну ніч? Та те, що і в інші дні: вино (сухе і міцне), горілку з перцем, вермут і лікер. У новорічну ніч магазини працювали аж до 23.00. Втім, якщо зазвичай пили горілку по 3.62, то в святкові – по 4.12. Якщо буденне вино було плодовоягідним, то святкове – марочним.

Зрозуміло, жодна новорічна гульня не обходилася без «Совєцького шампанського». Для більшості наших людей це був дивний напій: коштує дорого, а толку від нього мало. Використовувався тільки у двох випадках – на весіллях і в Новий рік.  

 

 

Ось, нарешті, сіли, їжу по тарілках розклали, шампанське відкрили і налили. Перший тост – проводи Старого року. У телевізорі виникає Брєжнєв. Всі дивляться на нього з легким здивуванням, ніби там міг з’явитися хтось інший.

 

Б’ють кремлівські куранти. Багато жителів країни тільки і бачили Кремль, що на папірці номіналом у 3 рублі. Але в ці самі хвилини всі були рівні, як в лазні, і перед кожним жителем країни був один і той само новорічний стіл – шпроти, сервелат, заливна риба, олів’є з неодмінною ковбасою по 2.20. І кожен з нас бачив сотні своїх щасливих відображень в іскристих перлинах червоної ікри.