Однак справжня історія країни не має нічого спільного з різдвяною казкою. Вона про сучасність та ефективність, на тлі яких Велика Британія (і багато інших країн «Cтарого Заходу») видаються відсталими. Наприклад, енергетика. Коли ми розгублено борсаємося на одному місці, Фінляндія вже кілька десятиліть має справу з двома проблемами: енергетичною незахищеністю (країна повністю імпортує викопне паливо) й екологічністю. Вона планує досягти карбонової нейтральності до 2035 року, щоб 50% енергетики країни працювало на відновлюваних джерелах. Досягнення вже помітні. Чотири атомні електростанції нині виробляють майже третину електроенергії країни. П’яту (щоправда, після величезних перевищень бюджету й затримок) введуть в експлуатацію влітку. Фінські «зелені» політики вже не заперечують проти ядерної енергетики: нашим фанатичним захисникам довкілля слід брати з них приклад. Результатом спокійних суспільних обговорень стала угода про довгочасне сховище ядерних відходів. Вітрова енергетика теж процвітає в негустонаселеній країні завдяки гнучким нормам і програмі, яка забезпечує місцевій владі податкові надходження за розміщення турбін. Державна нафтохімічна компанія Neste нині виробляє екологічне авіаційне пальне з харчових та інших відходів. У 2025 році Фінляндія готується відкрити в себе перший у Європі великий завод із перероблення енергії в газ (power to gas), де вироблятимуть синтетичний метан зі збереженого діоксиду вуглецю й водню, отриманого з електролізу води.
Читайте також: Порожні балачки
Небезпечна близькість до Росії визначає підхід фінів — країна тісно взаємодіє з великим сусідом. Це одна з небагатьох держав, що влаштовує регулярні зустрічі з кремлівськими можновладцями — й у двосторонніх, і в регіональних форматах, що охоплюють Арктичний та Балтійський регіони, а також Баренцове море. На відміну від Великої Британії, Фінляндія за легковажних часів після холодної війни не позбулася свого потенціалу спостережень за Росією. І це помітно. Збройні сили також у чудовому стані. «Ми — міцний замок Європи на півночі», — заявив якось фінський урядовець. Артилерія обороняє густонаселений південь. Повітряні сили озброєні JASMM — безшумними американськими крилатими ракетами, здатними влучати з далеких відстаней у віддалені території Росії: стримування не обов’язково має базуватися на ядерній зброї. Конституція зобов’язує все доросле населення Фінляндії брати участь у національній обороні; юнаки проходять військову службу у 18 років; а також країна має великі й добре треновані резервні війська. Фінляндія може мобілізувати сили швидше й ефективніше за будь-яку іншу європейську країну. Вона регулярно тренується, що також слугує засобом стримування. І хоча членство в НАТО не стоїть на порядку денному, держава активно розвиває співробітництво у сфері оборони з сусідньою Швецією (яка теж не є членом НАТО). Обидві країни підтримують тісні зв’язки зі США. Велика Британія також слугує великою опорою: Фінляндія належить до складу Об’єднаних експедиційних сил на чолі зі Сполученим Королівством Це коаліція з дев’яти північноєвропейських країн, які усвідомлюють загрозу, — коаліція «виконавців», як назвав їх британський міністр оборони Бен Воллес. Такий союз, по суті, нордично-балтійське міні-НАТО, може стрімкіше реагувати на російську агресію, ніж громіздкі й обтяжені розколами структури «Старої Європи».
Фінське безпекове мислення виходить далеко за межі суто військової сфери. Кожен амбітний фін гордо носить маленький золотий значок, що засвідчує проходження одного з державних курсів національної оборони. Програми-інтенсиви, які тривають місяць і на які можна потрапити тільки за запрошенням, поєднують детальне ознайомлення із загрозами національній безпеці й навчання, розроблені відповідно до реальних криз. Учасників залучають серед високопоставлених представників фінського суспільства: директор лікарні тренується пліч-о-пліч з керівником ланцюга постачання супермаркету або, скажімо, з працівником адміністрації університету й видавцем. Такі навчання не тільки прищеплюють навички, необхідні для протидії стихійним лихам, тероризму, кібератакам або російській агресії. Вони також формують мережі довіри й емпатії поміж численними представниками еліти країни та ще більше поглиблюють і так дивовижну суспільну злагоду Фінляндії.
Усе це не таємниці. Однак фіни радше воліють обговорювати свою рекордно успішну систему освіти, ніж деталі національної безпеки. У Гельсінкі працює пречудовий міжнародний центр, який підтримують 30 переважно європейських країн і який займається аналізом та протидією «гібридним загрозам» — арсеналам каверз і загроз, які розвивають Росія й Китай. Однак на сайті центру, хоч як дивно, немає інформації про власний досвід Фінляндії.
Читайте також: Замінити труби кораблями
Велика Британія не може копіювати все, що робить ця країна. Але ми можемо дещо запозичити. Протидія ворожій інформаційній війні починається зі школи. У фінських школах дітей навчають медіаграмотності, щойно ті опанують навички читання, щоб усі вміли виявляти фейки й теорії змови та не зважати на них. Захист фізичної, соціальної й політичної інфраструктури вважається також важливим. Коли почався прокремлівський тролінг Єссікки Аро — журналістки, яка писала про російські операції дезінформації, — один з винуватців потрапив за ґрати, а другий мусив сплатити великий штраф. Санто Клаусе, можна й нам трохи таких подарунків?