Жменя чарівних бобів для фермера, які мають зробити його багатим? Схоже на казку. Але, як каже письменник-фантаст Артур Кларк, передові технології взагалі сильно нагадують магію. Нафаршировані сенсорами «боби», сконструйовані інженером-електронником Ендрю Голландом із села Своффем-Балбек біля англійського міста Кембриджа, — це не просто передова розробка. За словами винахідника, вони можуть дати відповідь на молитви багатьох аграріїв.
Укинуті до збіжжя в зерносховищі, його «боби» постійно надсилатимуть дані про температуру та вологість (якщо вони зависокі, то спричиняють гниття) і про рівень вуглекислого газу, який свідчить про об’єм видихнутого комахами повітря, а отже, про міру зараження зерна шкідниками. Поки що ці всі параметри працівникам ферм доводиться вимірювати (якщо це взагалі роблять) уручну, занурюючи інструменти в купи зерна через рівні проміжки часу.
Самі «боби» — пластикові гільзи 45 мм завдовжки і 18 мм завширшки, виготовлені методом тривимірного друку. Всередині кожного «стручка» приховані мініатюрна плата з енергоощадним радіо, що працює на Bluetooth, та сенсори, які вловлюють рух, фіксують температуру, атмосферний тиск і вміст певних газів, зокрема чадного й вуглекислого. Іще «біб» містить електронний компас та крихітний гіроскоп, які разом визначають його положення в просторі. Усі ці пристрої живляться від акумулятора, який заряджається бездротовим способом.
Голланд вважає, що його винахід має ширший потенціал застосування — не лише для контролю за станом зерна в сховищі. Розмістивши його в непомітному куточку вдома чи в офісі, ви помічатимете, на думку інженера, появу небажаних відвідувачів завдяки сенсорові руху. Якщо дмухнути на нього, він відреагує на зміну тиску повітря, тож може використовуватись і як вимикач світла в приміщенні. Маючи вмонтований гіроскоп, він служитиме пультом дистанційного керування для телевізора чи стереопрогравача. Підкинувши такий «біб» у повітря, можна вмикати апаратуру, а покрутивши його по колу — збільшувати чи зменшувати гучність залежно від напрямку обертання: за годинниковою стрілкою чи проти. У кишені людини похилого віку сенсор реєструватиме падіння й викликатиме допомогу через телефон власника. Для недовірливих клієнтів він міг би записувати будь-які незвичні випадки, що траплялися б із посилкою на шляху до адресата, як-от перегрів чи удари.
Читайте також: Зелена еволюція
Перевага «стручків» над механізмами виконання цих дій, які існують сьогодні, не завжди очевидна. Але їх можна буде програмувати через ПЗ для мобільного телефона, тож власники вигадуватимуть інші способи застосування, які потрібно.
Проте цілком імовірно, що пріоритетним завданням буде таки стеження за станом зерна. Якщо серію «бобів» помістити в купу збіжжя й навколо неї, вони підтримуватимуть між собою бездротовий зв’язок. Кожен із них буде вузлом у сітці, яка даватиме чітке тривимірне зображення всього, що відбувається із зерновим запасом. Компанія RFMOD, де працює Голланд, тільки-но розпочала випробовування його «бобів» у цьому напрямі. Інженер сподівається, що його винахід почнуть застосовувати в комерційних масштабах не пізніше ніж за два роки.
Проблема тільки в тому, як діставати сенсори-«боби», коли зерно забиратимуть зі сховища. Якщо ця технологія стане поширеною, з ними можна буде встановлювати контакт, коли партія збіжжя надходить у сховище, і витягнути автоматично, коли зерно висипатимуть із бункера. Тим часом у RFMOD експериментують: кладуть пристрої в контейнери з пластиковими пастками для комах, які фермери вже використовують у зерносховищах, щоб запобігти розмноженню шкідників.
Якщо «боби» успішно впораються з контролем зерна, Голланд сподівається, що й інші можливі функції зроблять їх невід’ємною частиною інтернету речей, котрий, як дехто пророчить, у майбутньому об’єднуватиме в спільну мережу численні об’єкти, між якими нині немає електронного зв’язку. У разі здійснення своїх найзухваліших мрій RFMOD стане великою та успішною компанією. Але це не єдині техночари в крихітному селі Своффем-Балбек: тут колись з’явився ще один стартап — Advanced RISC Machines Ltd. Згодом ця фірма, відома нині як ARM Holdings, виросла в одного з найбільших у світі розробників мікропроцесорів. У Кремнієвій долині цим займаються в гаражах. Старі клуні на англійських болотах, схоже, нічим не гірші.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com