Менш ніж за 24 години після того як він зруйнував саміт Східного партнерства у Вільнюсі та поховав Угоду про асоціацію з Європою, він наочно продемонстрував свою альтернативу. У суботу рано-вранці він послав спеціальні війська, щоб побити кілька сотень студентів і активістів, які стояли на варті європейського майбутнього України. Озброївшись палицями і сльозогінним газом, міліція жорстоко побила мирних демонстрантів, розбиваючи голови і б’ючи людей ногами на землі. За 22 роки своєї незалежності Україна ще ніколи не бачила такої жорстокості.
Це був боягузливий і зрадницький акт уряду, який поводився як окупант у власній столиці. "Сьогодні ввечері Янукович перетворився на Аляксандра Лукашенку", – написав український журналіст і блогер, який мобілізував громадський протест тиждень тому. Відео, що він розмістив, показувало насильство, якому дав волю Янукович.
Вперше протестувальники почали збиратися в центрі Києва десять днів тому, коли Україна заморозила переговори з ЄС. Уряд вирішив не застосовувати силу до саміту. Як тільки Янукович благополучно втік з Вільнюса, обмеження було знято. Але за кілька годин після того, як Янукович позбавив свою країну шансу наближення до Європи, повернувши замість того в напрямку до Росії, десятки тисяч студентів і українців середнього класу вийшли, щоб кинути йому виклик з новою рішучістю.
Читайте також: Євромайдан переріс у день гніву
Уряд, побоюючись, що поліція не буде підкорятися його наказам, привіз автобусами з регіонів кілька міцних головорізів у формі, озброєних залізними прутами, щоб залякати студентів і спровокувати сутички. Депутати Партії Регіонів Януковича намагалися заблокувати лідерам опозиції вхід до телевізійної студії і не дозволити їм вийти в ефір. Американський посол в Києві видав суворе попередження Януковичу не застосовувати силу проти демонстрації. Але Янукович чекав до 4 ранку, коли натовп розійшовся і залишилося кілька сотень людей, а більшість журналістів пішли спати, щоб атакувати тих, хто залишився, охороняти Майдан
Це була його відповідь на вимогу Майдану відправити у відставку його і його уряд за зраду національних інтересів. Але це була також його помста за Помаранчеву революцію, яка відбулася на тій же площі дев'ять років тому, кидаючи виклик його спробі сфальсифікувати президентські вибори. У той час, Янукович вимагав від Леоніда Кучми, тоді чинного президента, кинути війська проти мирної демонстрації з кількох сотень людей. Кровопролиття вдалося уникнути, в основному через втручання високопоставлених американських урядовців, зокрема, державного секретаря Коліна Пауелла. Цього ж разу Янукович, нарешті, отримав шанс ввести в дію цей сценарій. Він занурив Україну в одну із найсерйозніших політичних криз із непередбачуваними наслідками.
Хоч Янукович і може спробувати діяти, як Лукашенка, Україна не Білорусь. Він має енергійний середній клас, телебачення перебуває під контролем олігархів (багато хто з них дуже сердиті на Януковича) і, найголовніше, різноманітне населення. Хоча Янукович із рейтингом популярності, що складає менше 20%, все ще має підтримку рідного російськомовного промислового регіону Донецька, він ніколи не мав великої легітимності на україномовному заході країни. Його останні дії можуть привести до розколу в країні, де Захід і Київ просто відмовляться визнавати владу уряду.
Читайте також: Світ про недільний Майдан: цивілізаційний вибір, страх Януковича та урок для ЄС
Але український поворот також застав зненацька ЄС, забезпечивши при цьому ще одну перемогу для Владіміра Путіна , який хоче, щоб Україна залишалася в сфері впливу Росії як одна з її колишніх територій. Проект Східного партнерства, який було задумано Швецією та Польщею навесні 2008 року в якості невійськової форми співпраці з колишніми радянськими республіками, тепер сильно застарів. Три роки тому Росія провела червону лінію в Грузії проти розширення НАТО і захищала її танками. Цього разу вона намалювала таку саму товсту червону лінію на розширенні європейської системи управління та її цінностей в Україні і захищала її хабарями і погрозами економічної війни. Європейські політики наївно вважали, що Росія не буде заперечувати проти Східного партнерства, тому що воно не містило вимог безпеки. Але, як стверджує ідеолог грузинських реформ Ґіґа Бокерія, багато в чому розширення європейської моделі було більш загрозливим для Путіна, ніж розширення НАТО. Це створює проблему для пострадянської політичної моделі, яку захищав і поширював Путін, і яка базується на корупції , патерналізмі та насильстві.
Якщо був потрібен якийсь доказ, то поведінка Януковича є найкращим прикладом того, що він ніколи не поділяв європейські цінності і ніколи не мав наміру в першу чергу підписувати угоду про асоціацію з ЄС. Він просто використовував її як розміну монету у своїх переговорах з Росією. На відео із прийому у Вільнюсі разом з німецьким канцлером Ангелою Меркель та президентом Литви Далею Грібаускайте Янукович намагається виправдати свій розворот перед європейськими лідерами: «Я був сам протягом трьох з половиною років … в дуже нерівних умовах, з дуже сильною Росією», – каже він.
Це мало небагато розуміння з боку Грібаускайте , чия країна десятиріччями потерпає від тиску Росії. Саму у Вільнюсі в січні 1991 року радянський уряд робив останні спроби за допомогою сили втримати Радянський Союз разом. Він ввів війська і стріляв у мирний мітинг за межами телецентру в Вільнюсі. Менш ніж через рік після того, Радянський Союз припинив своє існування і Литва здобула свою заслужену незалежність. Україна також завоювали незалежність в той час, хоча ніколи по-справжньому за неї не боролася і не знала, що з нею робити. Але через 22 роки, разом із сотнями тисяч українців, які йдуть всупереч своєму бандитському пострадянському уряду, битва за Україну як незалежну державу розгорілась не на жарт.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com