Інститут омбудсмена, або уповноваженого Верховної Ради з прав людини, існує з 1998 року. В українських умовах це одна з найстабільніших інституцій. За майже 20 років, що минули, посаду уповноваженого обіймали тільки дві особи.
З 1998-го по 2012-й Верховна Рада тричі обирала Ніну Карпачову. Ще один термін відбула Валерія Лутковська. Обидвох очільниць офісу омбудсмена важко назвати далекими від політики людьми. Карпачова перед своїм першим призначенням обиралася народним депутатом Верховної Ради другого скликання. Формально вона не належала до провладних політсил: як мажоритарник увійшла до депутатської групи «Незалежні». Однак тоді розділення на владу й опозицію в Раді було ще умовнішим, ніж тепер. У 2006 році Карпачову знову обрали депутатом Ради. Цього разу вона пройшла під другим номером у списку Партії регіонів.
Нинішня уповноважена Валерія Лутковська народним депутатом ніколи не була, однак її кар’єра також пов’язана з політиками. Вона торувала свій шлях у Міністерстві юстиції. За даними офіційної біографії, двічі встигла побувати заступником міністрів: «біло-блакитного» Олександра Лавриновича та «помаранчевого» Миколи Оніщука. Також Лутковська була заступником директора з питань судового захисту юридичної фірми «Лавринович і партнери». Хто саме був керуючим партнером у цій компанії зрозуміло й без уточнень.
Нинішні народні депутати, вочевидь, вирішили продовжити практику призначати уповноваженого зі свого оточення. Закон передбачає, що для висування на посаду омбудсмена слід зібрати підписи щонайменше чверті нардепів від загального складу Ради, тобто 113 народних обранців. Наразі таку вимогу виконали троє: Сергій Алєксєєв, Людмила Денісова та Андрій Мамалига. Перший — нардеп із фракції БПП, друга — депутатка з «Народного фронту». Адвокат Мамалига — висуванець Радикальної партії Ляшка. Він не депутат, але був* помічником у «радикала» Ігоря Мосійчука, інтереси якого свого часу представляв у суді.
Читайте також: Порошенко внесе на розгляд Ради пропозиції щодо змін до законодавства про омбудсмена
Також претендент на посаду уповноваженого, серед іншого, повинен досягти віку 40 років, бути без судимості або адміністративних покарань за корупційні правопорушення та мати досвід правозахисної діяльності. Можна стверджувати, що в останньому питанні народні обранці понизили навіть рівень, встановлений «попередниками». Ані в Карпачової, ані в Лутковської не виникло проблем із формальною відповідністю вимозі про досвід правозахисної діяльності. Перша на посаді нардепа працювала заступником голови у профільному Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Друга встигла попрацювати директором Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини й уповноваженим у справах дотримання тієї самої Конвенції в Мін’юсті.
З нинішніми висуванцями все дещо складніше. На засіданні профільного комітету Верховної Ради, де заслуховували висунуті кандидатури, усі присутні члени одноголосно вирішили, що вони відповідають вимогам, передбаченим законодавством. Причин, які перешкоджали б зайняттю ними посади, немає. Водночас питання, що саме вважати досвідом правозахисної діяльності в Україні, доволі дискусійне.
Річ у тому, що поняття «правозахисна діяльність» хоча й наведене в українському законодавстві, але досі не визначене. Мамалига й Алєксєєв як приклад наводили свою адвокатську діяльність. Перший став відомим після акцій «Україна без Кучми», коли захищав у судах багатьох затриманих тоді активістів. Згодом він був захисником на низці резонансних процесів, зокрема стосовно екс-командира «Айдару» Валентина Лихоліта. Другий кандидат на момент обрання нардепом очолював юридичну компанію «Алєксєєв, Боярчуков та партнери». За його словами, під час роботи адвокатом він займався переважно кримінальними справами. До правозахисної діяльності Алєксєєв зараховує собі й роботу нардепом.
Найбільше ж питань у цьому контексті виникає до третього кандидата — Людмили Денісової. Протягом майже всієї своєї кар’єри вона працювала переважно у фінансовій та соціальній сферах. Очолювала Держказначейство й Пенсійний фонд у Криму, а згодом двічі обіймала посаду міністра соціальної політики та праці. Сама Денісова вважає цю діяльність, зокрема, правозахисною. Окрім того, в одному з коментарів вона згадала свою участь у Спілці жінок України та активність під час Майдану, назвавши свою участь в останньому «правозахисною академією». Ще одним правозахисним «кейсом» вона називає участь у звільненні Юлії Тимошенко із в’язниці.
Читайте також: Таємно чи публічно? Рада заплуталася з процедурою обрання омбудсмена
З трьох претендентів найбільші шанси віддають Денісовій та Алєксєєву. Мовляв, ім’я переможця залежить від того, як домовляться в БПП і «Народному фронті». Напередодні завершення парламентської сесії фаворитом усе ж таки вважали Денісову. «Народний фронт» нібито зацікавлений у посаді омбудсмена, щоб отримати в повне підпорядкування поліцейську та пенітенціарну системи. Профільні відомства — МВС та Мін’юст — уже очолюють ставленики цієї фракції Арсен Аваков і Павло Петренко. Відповідно до закону омбудсмен має право без попередження з’являтися в установи, де утримують в’язнів і затриманих, а також у відділки поліції. Окрім того, у доволі широкому переліку повноважень право на ознайомлення із документами з обмеженим доступом органів держвлади, прокуратури й підприємств. Фактично уповноважений ВР з прав людини здійснює нагляд за діяльністю правоохоронних відомств, тож здобуття цієї посади дасть змогу «Народному фронту» більш-менш комфортно почуватися в обраній ніші.
А втім, ухвалити рішення в спокійному режимі владі не вдалося. Поза тим, вона спромоглася ще й наламати дров на підготовчому етапі. Першими, хто висловив незадоволення стосовно процедури обрання омбудсмена, стали низка відомих правозахисних організацій. Головний докір у тому, що правозахисників, по суті, відсунули від процедури обрання. Організації, об’єднані в платформу «Правозахисний порядок денний», ще від лютого вимагали призначити відкритий конкурс і долучити до нього громадськість. До вказаної платформи входять, зокрема, УГСПЛ, Харківська правозахисна група та Amnesty International.
Цю позицію підтримали також у Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ). Організація навіть надіслала листа на адресу голови Верховної Ради Андрія Парубія. У ньому йдеться про те, що поточна процедура призначення уповноваженого суперечить Паризьким принципам (стосуються статусу національних установ, що займаються заохоченням і захистом прав людини. — Ред.), а це може вплинути на авторитет української сторони. У БДІПЛ порадили «забезпечити інклюзивні й відкриті консультації, а також сприяти значній участі організацій громадянського суспільства в процесі подання, перевірки, обрання й призначення нового уповноваженого».
Є й інша позиція. Поруч із листом БДІПЛ на сайті Комітету ВР з питань прав людини, нацменшин і міжнаціональних відносин розміщено й інший — від «Групи «30-го листопада». До цієї організації входить низка постраждалих під час розгону Євромайдану у 2013 році. Там зазначили, що спроби зірвати обрання нового омбудсмена нібито інспіровані Валерією Лутковською та закликали депутатів «знайти компроміс для результативного голосування за нового уповноваженого». На думку членів організації, затягування обрання нового омбудсмена вигідне передусім Лутковській, яка може й надалі виконувати свої обов’язки скільки завгодно.
Читайте також: В ОБСЄ рекомендували змінити процедуру призначення омбудсмена в Україні
Прихильники відкритого конкурсу не приховують, що вважають роботу Лутковської на посаді загалом задовільною та воліють радше працювати з нею, ніж із новим уповноваженим, обраним кулуарно. Також вони називають Лутковську однією з можливих кандидатур у разі організації такого конкурсу.
Заклики до відкритого конкурсу на посаду омбудсмена лунають не вперше, однак жодного разу ініціатива не досягла успіху. Цього разу шансів більше, адже зійшлося одразу кілька факторів: це і оновлення суспільства після революції, і взаємна недовіра навіть серед представників коаліції, і велика кількість інших зацікавлених сторін поза нею.
Зокрема, залучення до конкурсу правозахисників підтримав голова профільного комітету парламенту Григорій Немиря. Попутно нардеп, який входить до опозиційної фракції «Батьківщини», звинуватив у затягуванні процесу БПП, «Народний фронт» та РПЛ. Ця заява пролунала 7 червня, коли сплив передбачений законом термін голосування за висунутих кандидатів. Згідно із законом від моменту завершення повноважень Лутковської (28 квітня. — Ред.) у депутатів було 40 днів на висунення та обрання її наступника. За словами спікера ВР Андрія Парубія, причиною запізнення стало те, що НАЗК не встигло провести спеціальну перевірку кандидатів. Утім, там це заперечили. На думку Немирі, у будь-якому разі тепер слід призначити новий конкурс. Щодо створення відповідної конкурсної комісії його комітет звернувся до Парубія. Проте конкурсу досі не призначили, а вже оголошені кандидати також опинилися в підвішеному стані.
Друга «торпеда» поцілила в процедуру обрання омбудсмена 13 липня, в останній день роботи Ради перед канікулами. Депутати працювали над ухваленням нового закону про Конституційний Суд, де передбачили також поправки стосовно діяльності та процедури обрання омбудсмена. Коли черга дійшла до поправки № 536, депутат Ольга Червакова попросила ухвалити її, щоб не дозволити змінити процедуру обрання уповноваженого з таємної на відкриту. Річ у тому, що всіх попередніх омбудсменів депутати обирали шляхом таємного голосування бюлетенями. Головною причиною бажання змінити цю процедуру називають взаємну недовіру БПП та «Народного фронту». У фракції «фронтовиків» нібито остерігаються, що, скориставшись таємною процедурою, у БПП можуть не виконати досягнуті домовленості щодо розподілу посад. Зрештою, поправку № 536, оголошену Черваковою, несподівано ухвалили, однак уже за кілька хвилин виявилося, що вона стосувалася іншого питання — процедури звернення омбудсмена до Конституційного Суду. Понад два тижні країна розбиралася, що саме ухвалив парламент, але зрештою президент підписав закон із відкритою процедурою обрання омбудсмена. Які практичні наслідки матиме це рішення, передбачити також складно. Особливо враховуючи, що й низка правозахисників, й опозиція досі стверджують, що парламент усе-таки проголосував за закриту процедуру.
З огляду на все це є велика ймовірність, що восени процедура обрання омбудсмена не зрушить із мертвої точки. Тоді офіс уповноваженого поповнить довгий перелік установ, де роками не можуть призначити нових очільників. Можна пригадати хоча б епопеї з призначенням членів ЦВК та Рахункової палати. У такому разі свої повноваження надалі виконуватиме Лутковська. В українських умовах омбудсмен, серед іншого, залучений до процесу звільнення полонених на Донбасі та в Криму. Офіс Лутковської вже встиг налагодити певні контакти в цьому питанні. Також до неї загалом прихильне ставлення західних правозахисних організацій. Тож параліч влади з призначенням її наступника принаймні не стане катастрофою.
*У першій версії статті було вказано, що Андрій Мамалига досі є помічником нардепа Ігоря Мосійчука. Однак він припинив виконувати ці обов'язки у січні 2017 року. Приносимо вибачення за неточність у тексті.