Кремлівська витівка біля естонського кордону підкреслює значно більшу проблему: слабкі нерви.
Густий ліс Саатсе-Бут різко (і дуже незручно) заходить на територію Естонії. Довгий вигин перетинає тиха односмугова дорога завдовжки близько 800 м, не сполучена з російською дорожньою мережею. Користуватися цією дорогою є сенс, щоб дістатися з однієї частини Естонії до іншої. За нормальних умов (і з нормальним сусідом), це було б невинною географічною особливістю, однією з багатьох у Європі, де кордони часто прокладені дивно. Прикордонний договір, підписаний 2014 року, але так і не ратифікований, мав вирішити цю проблему, а також іншу маленьку аномалію, шляхом обміну територіями.
Нині до «Бута» прикута увага всього світу з причин, які повинні турбувати всіх, хто переймається миром і безпекою в Європі. 10 жовтня естонські прикордонники помітили на зазвичай безлюдній дорозі суттєвішу, ніж зазвичай, російську військову присутність — невідомих військовослужбовців, але не прикордонників. Замість іти вздовж шосе, росіяни вишикувалися поперек дороги: і це небачено. Естонці вирішили тимчасово закрити маршрут. Місцевий командир прикордонної служби пояснив рішення тим, що «ситуація становить реальну загрозу».
Можливо, така емоційно забарвлена риторика донесе до внутрішньої аудиторії меседж про необхідність завзятого реагування й пильності. Але при цьому не враховується гостра міжнародна ситуація. Новини про таємничу поведінку Росії, яка становить «реальну загрозу» поблизу естонського кордону, підживлюють у сторонніх спостерігачів відчуття наближення катастрофи. Росія посилює підпорогові атаки на інфраструктуру й транспорт у регіоні Балтійського моря. Страшилки у ЗМІ і нещодавній бестселер (намислений, на мій погляд) натякають, що Естонія є ймовірною мішенню російського загарбання територій.
Візуальні ефекти підігріли ажіотаж. 13-секундний відеоролик, оприлюднений прикордонниками, навіяв сильні асоціації з «маленькими зеленими чоловічками», що запустили в дію захоплення Криму Росією 2014 року. У соціальних мережах завирували палкі коментарі й перефразовані цитати. Якщо Росія планує серйозну провокацію проти Естонії, чи не так би це мало початися? Навряд чи. Озброєна до зубів Естонія користується потужною підтримкою сильних союзників у НАТО і готова оборонятися. Особисто мене більше непокоїть слабка оборона і приречений настрій деяких інших частин Європи.
Якщо кілька невдалих слів зумовили появу нікому не потрібних заголовків, то закриття дороги було цілком виправданим. Кремль здатний заявити, що його героїчні збройні сили розміщуються для захисту російської території від естонських екстремістів (або трансгендерних наркоманів-сатаністів: усе може бути). Російські прикордонники можуть «заарештувати» випадкового естонського водія; іноземного туриста, який шукає пригод на свою голову; або просто закрити дорогу і оголосити про перемогу. Краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати.
12 жовтня міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна виступив із рішучою заявою, в якій відкинув «перебільшені» повідомлення про напруженість на кордоні: «Нічого страшного не відбувається, — сказав він. — Росіяни діють дещо більш рішуче і демонстративно, ніж раніше, але ситуація під контролем».
Однак Естонія не контролює вартості позик на міжнародних фінансових ринках, конкуренцію в торгівлі та інвестиціях, а також вибір туристичних напрямків іноземцями. Небезпека для всіх прикордонних держав в тому, що їхні, хай які обережні, рішення про національну безпеку змушують сторонніх спостерігачів вважати, що подорожі, торгівля й інвестиції в цих країнах — надто ризиковані. Такі уявлення самостверджуються. Країнам Балтії, Польщі й іншим колишнім поневоленим країнам знадобилися десятиліття, щоб позбутися упередженого ставлення як до екзотичного, відсталого «дикого сходу». Зараз вони ризикують зіткнутися з новим міфом про войовничі держави в облозі: чудові, сучасні й героїчними, але не більш привабливі для інвестицій, ніж Україна. Ось у чому полягає реальна шкода, заподіяна витівкою в «Саатсе Буті».