Нелегальний видобуток бурштину на Волині не раз перебував у центрі журналістських розслідувань. Бурштинові копальні в лісах, які місцеві жартома називають «клондайками», давно вже стали об’єктом пильної уваги. Їх знімали із землі й повітря. Масштаби підпільних розробок вражали. Але досі, незважаючи на численні обіцянки чиновників зупинити грабіж надр та легалізувати видобуток, варварський промисел діє.
Після численних репортажів із місць незаконного видобування, що були оприлюднені минулого літа, обговорення проблеми вийшло на всеукраїнський рівень. Величезні масштаби корупції шокували. Фактично ціла галузь добувної промисловості перебуває в тіні. Замість того щоб заробляти на бурштині мільярди, як інші держави, котрі володіють його запасами, Україна не отримує нічого. Після скандалу в пресі депутати пообіцяли ухвалити закон про легалізацію видобутку, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков запевнив, що нещадно боротиметься з копачами, а президент Петро Порошенко взагалі заявив, що відводить правоохоронцям половину місяця, аби зупинити грабіж.
«Два тижні даю силовикам для ліквідації «кришування» на ділянках видобутку бурштину. 90% бурштину в Україні видобувається нелегально за «кришуванням» правоохоронних органів. Під’їду без охорони на одну з трьох західних областей (ідеться про Волинську, Рівненську та Житомирську. — Ред.) і покажу, яким чином і хто «кришує» беззаконня!» — написав президент у Facebook.
Зрозуміло, глава держави нікуди так і не навідавсь і тим більше не показав, хто «кришує» бурштинові рудні. А копання, певна річ, не припинилося. Хіба що силовики стали трохи частіше затримувати партії нелегального бурштину та влаштовувати із цього шоу.
Читайте також: Бурштинова народна республіка
Центр підпільного видобутку — Рівненська область, а також окремі райони сусідніх Житомирської та Волинської. Щоб оцінити масштаби розробок, а також переконатися, що протизаконний промисел діє на всю потужність, попри «боротьбу» з ним, не обов’язково їхати в ліс і блукати віддаленими районами Волині. Досить знайти й почитати спільноти копачів у соціальних мережах. Цікаво, що старателі навіть не намагаються критись і якось обмежувати доступ до своїх записів. Наприклад, у групі «Клондайк», яка існує «ВКонтакте», вже понад 32 тис. учасників. У ній ентузіасти діляться фотографіями своїх трофеїв, а іноді ще й викладають знімки нелегальних копалень.
Робота триває за будь-якої погоди, зокрема й узимку. Ось таку картину можна спостерігати, наприклад, на «клондайку» біля села Кухітська Воля на півночі Рівненщини. Самі копачі пишуть, що в той день, 4 березня, на рудні працювало 2 тис. старателів та близько 130 мотопомп (див. фото).
Іще влітку 2015 року, поїхавши до місць нелегального промислу, ми дізналися, що добовий хабар міліції з однієї помпи становить близько $1 тис. Стільки платять старателі за можливість працювати. Отже, із самого тільки «клондайку» в селі Кухітська Воля емвеесники отримують за добу близько $130 тис. А таких родовищ у регіоні десятки.
І такі розробки, зрозуміла річ, не приховати. Великі ділянки знищеного лісу й довгі канали, наповнені водою, прекрасно видно з повітря як дронам, так і супутникам. Однак чиновники та МВС вдають, ніби не вміють користуватися інтернетом. Доки на місце подій знову не приїдуть журналісти й не зчинять бучі в ЗМІ та соціальних мережах, будьмо певні: влада не робитиме нічого, щоб покласти край розкраданню надр у гігантських масштабах. Та й після скандалу навряд чи настане бодай якась реакція, крім імітації бурхливої діяльності та чергових пустих заяв президента й міністра в тому ж таки Facebook.
Громадянам України залишається хіба що сумно розглядати знущальні фотографії старателів, на котрих ті хваляться здобиччю, і уявляти собі, які гроші проходять повз бюджет.
Читайте також: За межею бідності. Україні загрожує деградація державних послуг
Хоч би скільки рапортували депутати й міліція про нелегку боротьбу з копачами, на діяльності останніх це майже не позначається. Принаймні торгівля бурштином, яка відбувається на форумах і за оголошеннями в інтернеті, ніяк не потерпає від «показових виступів» правоохоронців. Дізнатися, коли в Україні справді переможуть нелегальний видобуток бурштину, буде нескладно. Це простежуватиметься за активністю скупників та видобувачів коштовного каміння в мережі. Сьогодні вони діють активно й абсолютно відкрито. Організувати контрольну закупівлю й упіймати ділків на гарячому геть нескладно. Але вони якимось магічним чином залишаються невловимими для правосуддя. Наприклад, група «ВКонтакте» «Постійно куплю необроблений бурштин і сирець» налічує близько 5 тис. підписників. За день у ній публікують кількадесят оголошень.
«Велика мережа роздрібних магазинів купує бурштин, сировину, вироби, оброблений та необроблений бурштин, кабошони, авторські роботи, інтер’єрні предмети тощо. Ми розміщені в Китаї, займаємося російськими сувенірами вже близько 10 років! У нас багато магазинів у різних містах Китаю. Великий попит. Замовник серйозний!» — сказано в описі групи. Особливу активність на ринку нелегального бурштину виявляють жителі Піднебесної. За різними оцінками, туди вивозять близько половини всього коштовного каміння, видобутого в Україні.
Решту — до Європи та Об’єднаних Арабських Еміратів.
«Мінус під шар 210$ 9,5 кг. 0,3 кг 2-ка. 0,3 кг 5-ка».
«Продам фр. 5–10/1300$, отборный, до 15% стекла, хорошей формы и без мусора. Киев. Пишите в личку».
«Продам постійно 2–320$/кг (15 кг), 5–850$/кг (10 кг), 10–2000$/кг (10 кг), 20–4200$/кг (3 кг).
Товар якісний, перебирати не даю. Волинь. Свої контакти залишайте в ЛС».
Таких пропозицій у «китайській» групі сотні й тисячі… Трапляються оголошення й з Олевська Житомирської області, де побували торік журналісти Тижня. Тоді влада обіцяла закрити величезний тамтешній «клондайк». Утім, як бачимо, видобуток триває.
«Продам мінус (Олевський), є близько 40 кг, пропозиція лс», — пишуть старателі з Олевська. «Мінус» на сленгу означає дрібну бурштинову крихту. Партія в 40 кілограмів вважається великою. Одна людина без мотопомпи стільки не намиє.
Читайте також: Гібридні результати шокової терапії
Говорити про якусь боротьбу з нелегальними копачами годі. Усе тут зрозуміло без будь-якої статистики та інформаційних запитів. Правоохоронці, вочевидь, мають свою частку й успішно заробляють на грабунку національних запасів.
За кордоном вітчизняне каміння дуже цінується. Тільки ось українцям дістаються буквально копійки від його реальної вартості. Адже бурштинообробної галузі в нас практично немає. І з країни вивозяться не готові вироби, а дешевий сирець. Бариші від гранування отримують закордонні перекупники. А волинським селянам, які цілими днями бабраються в холодній багнюці, перепадають лише крихти з їхнього бенкету.
Хоч би як прикро це звучало, Волинь фактично перетворилася на сировинний придаток багатих держав. І до цього стану її довели продажні чиновники та кримінальні угруповання. Схожа картина склалася в найбідніших сировинних країнах Африки. І доки в Україні зберігатиметься такий стан речей, вищого рівня життя не чекаймо.
Проблему розкрадання надр за нас ніхто не вирішить, не зроблять цього, зокрема, і західні партнери. Боротися з напастю доведеться самим. І, якщо держава хоче вижити, доведеться доводити собі й усьому світові, що ми маємо волю до самозбереження.