Особливо погіршилася ситуація останніми роками. Внаслідок різкого зростання світових цін на бурштин (а вони майже потроїлися) нелегали розгорнули максимально широку діяльність. Нові копальні з’являються в Рівненській та Житомирській областях. Видобуток цілком перебуває у руках банд кримінальників, які встановили свій контроль над кількома районами Полісся. Державні структури лише пасивно спостерігають за цією кримінальною вольницею збоку.
Після чергового рейду, який здійснили журналісти Тижня спільно з активістами Автомайдану на Житомирщину, висловилися одразу кілька високопосадовців. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков у своєму стилі вибухнув у Facebook розлогим постом, закликавши терміново вирішити проблему внесенням змін до законодавства.
Міністр екології Ігор Шевченко також заявив, що його структура займається розробкою пропозицій до законопроекту, який дозволить легалізувати незаконний видобуток бурштину місцевим населенням. Окрім того, він пообіцяв поїхати в Житомирську область і особисто проінспектувати ситуацію.
Очевидно, кримінальна діяльність на Житомирщині та Рівненщині вже набула настільки серйозних масштабів, що тривати так далі не може, і владі доведеться легалізувати видобуток бурштину. Але які конкретні кроки ухвалять для цього, поки що сказати важко.
У парламенті зараз на розгляді перебуває проект закону № 1351-1 «Про особливості видобутку бурштину-сирцю на родовищах, які не мають промислового значення», авторами якого є депутати від Блоку Петра Порошенка.
Згідно із ним спеціальні дозволи на користування бурштиноносними надрами на родовищах та проявах, які не мають промислового значення, видаватимуть обласні ради без проведення конкурсу безпосередньо за заявою претендента. Перелік необхідних документів та порядок їх розгляду затверджуватиме облрада. А ще законопроект передбачає створення комунальних підприємств, які фактично будуть монополістами, що отримуватимуть земельні ділянки на два десятиліття й видаватимуть на п’ять років приватним компаніям.
Справді, участь у видобутку бурштину комунальників майже напевне призведе до різних зловживань, адже там, де в Україні за справу береться держава, корупція присутня автоматично. Крім того, в законопроекті нічого не сказано про проблеми екології. Хоча екологічні наслідки видобування бурштину – одна з головних причин, через яку на нього взагалі звернули увагу.
Нелегали вирубують сотні гектарів лісу. Технологія промислу передбачає цілковиту ліквідацію рослинності над місцем залягання коштовного каміння. Екскаватори та мотопомпи повністю знищують родючий ґрунт. Місце видобутку врешті-решт перетворюється на болото. Щоб на місці найбагатших борів на десятиліття не залишилася гола пустеля, необхідно проводити рекультивацію землі: заривати канави та ями, завозити родючий шар, а також висаджувати знову молоді дерева. Витрати на ці роботи можна фінансувати за рахунок коштів, які сплачуватимуть старателі до бюджету України. Але наявний законопроект чомусь не передбачає такої опції, хоча прописати її слід було б насамперед.
Яким міг би бути ефективний закон про видобуток бурштину? По-перше, цей промисел повністю слід зробити приватним і залишити державі тільки наглядово-дозвільні функції. Земельні ділянки підприємцям необхідно передавати за результатами відкритих аукціонів на місцевому рівні. При цьому варто встановити їх максимальну площу на рівні кількох гектарів, щоб не допустити монополізації видобутку кількома великими олігархічними структурами.
Читайте також: Бурштинова народна республіка
По-друге, обов’язково потрібно врахувати інтереси місцевого населення. Сьогодні бандити допускають селян на дві години впродовж доби до своїх копалень, щоб дати їм змогу заробити й уникнути конфліктів. У законі треба прописати аналогічну норму. Справедливо буде влаштувати все так: підприємець повинен залучати до видобутку бурштину на своїй ділянці старательські артілі, які, своєю чергою, все видобуте коштовне каміння наприкінці зміни здаватимуть йому за спеціально встановленою ціною. Вона може бути на 15% нижча, ніж та, за якою збуватимуть товар скупникам самі підприємці. Таким чином, у виграші залишаться всі.
Власники ділянок мають дістати право на видобуток не в дозвільний, а в декларативний спосіб. Для цього вони зможуть подавати декларацію до органу місцевого самоврядування або відділу екології. Вона повинна містити відомості про ділянку, спосіб видобутку, перелік техніки та осіб, які вестимуть промисел, зобов’язання зняти родючий ґрунт і здійснити рекультивацію по закінченні робіт.
Урегулювати необхідно й відносини видобувачів зі скупниками та експортерами. Найпростіше, якщо держава просто продаватиме ліцензії на торгівлю та експорт. Причому недорого, щоб придбати їх могли й малі підприємці, а не тільки представники кримінального світу з гігантськими тіньовими доходами.
Варто було б винести обговорення такого закону на громадські слухання в тих регіонах, де ця проблема актуальна насамперед. Можливо, тоді пролунали б іще й інші конструктивні пропозиції.