Трагедія на Ла-Манші — найжахливіша, відколи мігранти почали масово діставатися з Франції до Великої Британії. Двадцять семеро людей (зокрема жінки й діти) з Курдистану, Афганістану й інших країн потонули, коли їхні шлюпки перевернулися. Вони безпомічно гинули у крижаній воді біля французького узбережжя. Кількох урятували рибалки, які помітили нещасних. Тіла потопельників прибило до берегів Кале.
Громадськість Франції й Великої Британії жахнулась і вимагає негайних заходів, щоб покласти край жорстоким діям угруповань, які займаються контрабандою людей: садять наляканих мігрантів на хиткі й непридатні для морських вод човники та кидають напризволяще. Однак невдовзі трагедія спричинила сутичку між Лондоном і Парижем: кожна сторона звинувачує іншу в недостатніх зусиллях для боротьби з хвилею мігрантів, які намагаються перетнути Ла-Манш. За останні тижні понад тисяча осіб здійснила таку спробу, і британському уряду, вочевидь, не до снаги зупинити хвилю або стримати банди, які перевозять біженців та економічних мігрантів.
Британський прем’єр-міністр Боріс Джонсон воліє перекласти провину й звинувачує сусідів по той бік Ла-Маншу, що вони не патрулюють свої прибережні території. Сполучене Королівство запропонувало виділити великі кошти на допомогу французькій поліції, яка має посилити нагляд. Однак це не мало бажаного ефекту: прибережна смуга дуже довга, тож потрібно багато поліцейських. Лондон запропонував також надіслати британські загони на підтримку французьким на узбережжі, але Париж відмовився, оскільки це було б порушенням його суверенітету.
Ускладнило проблему й те, що відносини Великої Британії з Францією максимально знизилися за багато років. Спалахували публічні конфлікти: через права на риболовлю навколо Нормандських островів; через пов’язані з COVID-19 обмеження на подорожі; через правила Brexit; взаємні заборони на в’їзд для водіїв вантажівок; скасування продажу французьких субмарин Австралії після того, як Канберра вирішила натомість придбати британські й американські підводні човни. Президента Макрона обурюють манери Джонсона: жарти про французів, образи, відсутність серйозної дипломатії та спроби завоювати прихильність співвітчизників шляхом кепкування з союзників. Коли французи назвали британців васалами Америки, Джонсон, висловившись франгле, тобто сумішшю французької й англійської, сказав: «Donnez-moi un break» (Дайте спокій) і «Prennez un grip» (Тримайте себе в руках). Французам не сподобалося, що з них глузують.
Читайте також: Загроза ззовні
Макрон, у якого зараз у розпалі напружена передвиборча кампанія, завдав удару у відповідь: сказав помічникам, що, мовляв, британський прем’єр — «клоун», тому його не варто сприймати серйозно. Президента розлютило, що Джонсон опублікував у твіттері адресованого йому приватного листа, перш ніж адресат його отримав. Він негайно скасував участь міністерки внутрішніх справ Великої Британії Пріті Пател у спеціальній конференції з питань міграційної кризи, що мала відбутись у Франції.
І Лондон, і Париж визнають, що єдиний спосіб зупинити потік мігрантів — придушити контрабандистські угруповання. Однак ідеться про доволі могутні міжнародні кримінальні організації, охоплення яких сягає Середземномор’я й Північної Африки, звідки й походить більшість із тих, кого вони переправляють до Європи. Бандити постійно підкуповують чиновників і далі перевозять людей, не ризикуючи, що можновладці втрутяться. Пріті Пател хоче ініціювати згуртовану всеєвропейську протидію потоку мігрантів через Середземне море, а також спинити тих, що дістаються Східної Європи, Німеччини й Великої Британії через Туреччину.
Жодне з розв’язань, які розглядала влада, не подіяло. Сполучене Королівство стверджує, що треба конфіскувати всі човни у французьких містах, а також заборонити продаж надувних шлюпок, які використовують для морських перевезень. Це не має законної сили. Лондон також хоче, щоб кораблі Королівського флоту патрулювали Ла-Манш. Однак британці порушуватимуть міжнародне право, якщо використають силу, щоб відправити човни з мігрантами назад чи патрулюватимуть у межах французьких вод. Залишити їх тонути теж незаконно, а не дозволяти рятувальним човнам і гуманітарним організаціям рятувати нещасних означає порушувати права людини. Велика Британія навіть розглядала варіант відправити всіх мігрантів в Албанію, Руанду чи ще якусь далеку країну, де вони перечікували б, поки їхні заявки розглядають. Ідею швидко відкинули, адже вона нефункціональна й дорога.
Читайте також: Зайві люди. Мігрантський скандал між Лондоном і Парижем
Франція стверджує, що Сполучене Королівство приваблює вихідців із інших країн, коли пропонує пільги тим, хто досягає її берегів і забезпечує житлом та їжею. Майже всім мігрантам легко вдається прослизнути й приєднатися до родичів, які вже оселились у цій країні, оскільки немає внутрішнього поліційного контролю або перевірок документів. Навіть тих, кому відмовляють у притулку, рідко відправляють додому. Зазвичай такі люди знищують свої паспорти, тож ніхто не знає, з якої країни вони прибули. Нерідко на батьківщині їх відмовляються приймати назад. Або ж мігранти подають апеляцію в суд, де кажуть, що їх не можна відсилати додому, якщо там їм загрожують переслідування.
Велика Британія пропонує змінити Закон про права людини, що зобов’язує британців дотримуватися Статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини. Ця стаття визначає право на повагу до сімейного життя, і на неї задля уникнення депортації регулярно посилаються злочинці-іноземці й люди, яким відмовили в притулку. За цією конвенцією європейські країни зобов’язані приймати осіб, які шукають притулку й утікають від переслідувань на батьківщині. Це означає, що чимало афганців, іранців, іракців, еритрейців й інших вихідців з Африки можуть підкріплювати свої заявки втечею від переслідувань. Однак зміна британського законодавства чи вихід з Конвенції про захист прав людини спричинить обурення серед британської громадськості й дуже погано буде сприйнято іншими країнами.
Оскільки Велика Британія вже не входить до складу ЄС, її не залучають до спроб європейців розв’язати цю проблему. Поки що міністерці Пріті Пател не дуже вдається згуртувати країни — члени ЄС для співпраці в подоланні міграційної кризи. Джерела з її міністерства в Лондоні назвали її «безголовою куркою… яка летить до кожної країни, що погоджується з нею розмовляти».
Читайте також: Чи зможе ЄС здолати міграційну кризу, яку провокує Білорусь
Громадськість ставиться до мігрантів дедалі ворожіше. Поширене сприйняття, що більшість з них, особливо вихідці з Нігерії й інших країн Африки, насправді не політичні біженці, а економічні мігранти, які шукають у Великій Британії кращого життя. Британські протестувальники виступили проти порятунку цих людей у Ла-Манші й навіть намагалися заблокувати рятувальні човни, що їх відправили за біженцями, які борсались у воді. Однак чимало гуманітарних організацій допомогли забезпечити новоприбулих їжею, ковдрами й житлом на час, поки їх відправлять до приймальних пунктів для опрацювання заявок.
«Утома від співчуття» — проблема для будь-якого уряду, що намагається дати раду з ситуацією. Громадськості невдовзі урветься терпець. Люди втрачають співчуття до біженців і прагнуть жорстких заходів. Однак дипломати знають, що нічого не вдієш без міжнародної співпраці, а насамперед без участі Франції. Європейські країни не дуже співчувають Сполученому Королівству, позаяк їм самим загрожують ще більші хвилі мігрантів. В Італію, Грецію й Іспанію сушею і морем щодня прибувають тисячі людей з півдня і сходу. У цих країн бракує коштів на величезні табори для біженців. Умови в таких таборах злиденні й жалюгідні. Водночас праві політики обіцяють виборцям відправити біженців додому й ніхто не має бажання допомагати людям після прибуття.
Британці переважно сподіваються, що масова загибель людей у Ла-Манші відіб’є в решти охоту пробиватися морем до їхньої країни. Однак люди й далі прибувають, попри погіршення погодних умов і бурхливі води. Чимало з них віддали контрабандистам тисячі доларів за доставлення до місць, де їх потай посадять у хиткі човники. Виловлювати злочинців нелегко, але поки влада не розправиться з бандами, моторошна торгівля людським горем триватиме.