Карантин вихідного дня, який запровадили минулого тижня в Україні, став для центральної влади випробуванням на міцність. Як виявилося, навіть уряд сприймає алармістську риторику очільника МОЗ Максима Степанова не однозначно. Під час голосування на засіданні Кабміну проти карантину висловився міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко, а також віцепрем’єр, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. Як пояснив Ткаченко, карантин вихідного дня «дуже сильно вдарить» по індустріях, якими опікується Мінкульт, оскільки 50% своїх доходів вони отримують саме у вихідні. Утім, рішення ухвалили й без них, але це були ще квіточки. Ідею карантину вихідного дня зустріли вороже в багатьох регіонах, а коли ідея стала рішенням, його почали відкрито саботувати.
Серед перших про свою незгоду із рішенням уряду висловили у Львові. Ще 10 листопада міський голова Андрій Садовий заявив, що карантин вихідного дня — це абсурд і що уряд намагається «коштом малого й середнього бізнесу показати хоч якісь дії». А вже 13 листопада виконком Львівської міськради оголосив суботу й неділю робочими днями й так дав підприємцям формальний привід ігнорувати локдаун. Для консультування підприємців у Львові запустили гарячу лінію, а на випадок конфліктів із поліцією пообіцяли підтримку «мобільних юридичних груп». У суботу, 14 листопада, Садовий запевнив, що складені поліцією протоколи буде оскаржено в суді.
Читайте також: Гра в заборону
Частково цю протестну активність Садового можна пояснити тим, що 22 листопада йому доведеться поборотись у другому турі місцевих виборів із ексочільником львівської ОДА Олегом Синюткою (партія «Європейська Солідарність»). Хоча в першому турі Синютка майже на 10% відстав від Садового, останньому із його 40% додатковий козир не завадив би. І таким козирем став карантин вихідного дня: Садовий зайняв роль оборонця львівського бізнесу, залишивши Синютці міркувати про незаконність постанов міськради.
У Черкасах, де 22 листопада також відбудеться другий тур виборів, очільником протесту проти карантину вихідного дня став чинний міський голова Анатолій Бондаренко («За майбутнє»). Ще у травні він прославився тим, що ініціював дострокове послаблення карантину і спровокував конфлікт із президентом Володимиром Зеленським. У тому самому амплуа Бондаренко залишився і сьогодні. Утім, його суперник Віктор Євпак («Голос») також називає карантин вихідного дня профанацією та неефективним із медичного й деструктивним із економічного погляду заходом і обіцяє містянам програму підтримки малого й середнього бізнесу. У Слов’янську від карантину вихідного дня також відмовилися. Тамтешній міський голова Вадим Лях («Опозиційний блок») 22 листопада боротиметься за крісло із Павлом Придворовим (ОПЗЖ).
Обоє закінчили перший тур із майже однаковим результатом (29% та 31% відповідно) і тепер засуджують ініціативу уряду. Саботували запровадження карантину й у Дніпрі. Попереду в тамтешнього міського голови Бориса Філатова («Пропозиція») також другий тур, але розрив у 30% із головним конкурентом Загідом Красновим («Громадська сила») фактично гарантує його переобрання. Утім, посилаючись на низький рівень поширення COVID-19 у місті й області, Філатов оголосив, що карантину вихідного дня в місті не буде. «Просто міська комісія з техногенно-екологічної безпеки захворіла. Ні, не на коронавірусну хворобу. Просто захворіла й не має кворуму. Вони втомились і імплементувати рішення Кабміну не в змозі», — пояснив Філатов.
Утім, пояснити саботаж карантину лише передвиборчою кон’юнктурою навряд чи можливо. Так само суботу й неділю оголосили робочими днями в Івано-Франківську, де міського голову Руслана Марцінківа (ВО «Свобода») було переобрано з тріумфальним результатом у 85%. У Тернополі від посилення обмежень також відмовилися, до того ж навіть без скасування вихідних. «По-перше, це, на думку медиків, суттєво не вплине на захворюваність. Наступне — якщо такі обмеження запровадити, це знищить економіку міста… Половина тернополян знов втратить роботу, а місто — надходження», — пояснив міський голова-свободівець Сергій Надал, якого в жовтні було переобрано з результатом у 72%. Не стали запроваджувати нових обмежень і в Рівному, хоча чинний міський голова Володимир Хомко в жовтні навіть не балотувався й зараз допрацьовує буквально останні дні.
Читайте також: Епідемія обабіч фронту
Приєднався до саботажу й Луцьк, у якому міського голови немає з 2017 року, а Григорій Пустовіт, що виконує його обов’язки, не брав участі в перегонах. До речі, проти карантину в Луцьку боролися ще влітку, відмовляючись посилювати обмеження у зв’язку зі внесенням міста до «червоної зони». Зараз Луцька міськрада готує позов до ОАСК щодо визнання постанови уряду про карантин вихідного дня незаконним та антиконституційним. Саботували карантин вихідного дня також у Житомирі. Тамтешній міський голова Сергій Сухомлин, який керує містом із 2015 року, змінивши БПП на «Пропозицію», заявив, що не має «морального права» запроваджувати додаткові обмеження і що «два дні локдауну на ситуацію не вплинуть». Тому питання про карантин вихідного дня з розгляду виконкому просто зняли. Список міських голів, які висловлювали незгоду з рішенням уряду, але на саботаж не наважилися, також чималий. Одеса, Миколаїв, Ужгород, Мукачеве, Чернігів, Краматорськ — фактично, незгода із карантином вихідного дня об’єднала місцевих політиків із дуже різною політичною орієнтацією. Риторика в усіх випадках була майже ідентичною: мовляв, протиепідемічний ефект буде мізерним, а удар по місцевому бізнесу — колосальним.
На самодіяльність місцевих еліт антикарантинний бунт не спишеш: минулого тижня в Україні від Закарпаття й до Донбасу відбулися мітинги підприємців, які протестували проти карантину вихідного дня. Самі по собі ці виступи не становили загрози для влади, проте чітко сигналізували, що карантинні заходи не лише непопулярні, а й безпосередньо зачіпають інтереси конкретної суспільної групи, до того ж досить активної. Те, що низка міських голів вирішила стати рупором її невдоволення, щоб підвищити свої позиції перед другим туром виборів, не дивина. Значно цікавіше те, що виразником інтересів малого й середнього бізнесу у скрутному 2020 році стала саме місцева влада. Звичайно, кожен із ворохобних мерів має певну партійну «прописку», загальнонаціональні партії загалом залишились осторонь протистояння. Останнє цілком зрозуміле. Критикувати протиепідемічні заходи влади — це одне, а виступити на боці тих, хто фактично саботує запровадження карантинних обмежень (хай навіть сумнівних), — зовсім інше. Утім, закликати громадян до послуху також незручно — і через ту ж таки не безсумнівну доцільність карантину вихідного дня, і через небажання конфліктувати з обуреними підприємцями та місцевими елітами.
Читайте також: Російська вакцина: Спутнік і корона
Натомість для місцевої влади така ситуація — слушна нагода продемонструвати Києву реальну розстановку сил у країні. Теоретично центральна влада має достатньо повноважень, щоби притягти до відповідальності тих, хто саботує. Але її практична здатність це зробити — під питанням. Ще у травні президент Володмир Зеленський назвав черкаського мера Анатолія Бондаренко «бандитом і популістом», міністр внутрішніх справ Арсен Аваков погрожував йому «жорстким реагуванням», а черкаська поліція порушила карну справу. Але відтоді минуло більш як пів року, впродовж яких Бондаренко почувався достатньо добре, щоб зараз мати хороші шанси на переобрання. Тепер, коли до свята непослуху долучився добрий десяток міських голів, приструнити ворохобників буде ще важче. Демонстративне покарання бодай одного з них може викликати малопередбачувану реакцію решти, до того ж у цьому випадку вони зможуть сподіватися на підтримку вулиці — хай навіть в особі місцевих бізнесменів, а не «агресивної меншості», яку влада звикла вважати головною загрозою для себе.
Проте насправді найслабше місце центральної влади — це відсутність власної стратегії боротьби з епідемією COVID-19, дотриманням якої можна було би виправдати санкції проти незгодних. Як варіант, влада могла б апелювати до громадянських почуттів, вказуючи на пріоритет загального національного блага — протидії епідемії — над збитками від карантину. Але таку риторику треба було б підкріпити дієвими заходами з підтримки бізнесу (і не лише його), а також власним прикладом. Хоча й це не гарантувало б успіху, оскільки «коронакриза» є для українців більшою загрозою, ніж сама «корона». Зараз влада шукає шляхів виходу з важкої ситуації, у якій опинилася насамперед завдяки власним помилкам. У понеділок, 16 листопада, прем’єр-міністр Денис Шмигаль на онлайн-нараді з підприємцями пообіцяв державну підтримку: зокрема кредитні канікули й визнання карантину вихідного дня форс-мажором. Чи зможе це заспокоїти регіони, побачимо вже наступних вихідних.
Утім, залишається відкритим іще один шлях — узагалі відмовитися від карантину вихідного дня. Однак 17 листопада фракція «Слуги народу» не підтримала рішення рекомендувати Кабміну скасувати нововведення. Як пояснила заступниця голови фракції Євгенія Кравчук — через небажання «давати суспільству хибний сигнал», оскільки скасувати рішення уряду може лише сам уряд. Того самого дня, прем’єміністр Денис Шмигаль наголосив, що карантин вихідного дня — єдина альтернатива локдауну, а отже, якщо позитивного ефекту досягти не вдасться, обмеження ставатимуть жорсткішими. Схожі міркування не позбавлені логіки, проте реалізувати їх на практиці буде складно. Якщо сьогодні влада не здатна переконати суспільство в необхідності часткових обмежень, то оголошення локдауну загрожуватиме ще гострішим конфліктом. І тоді неологізм «коронакриза» матиме не лише економічний, а й політичний сенс.