Ще до нинішнього протистояння між Кремлем і Заходом через Україну стало зрозуміло, що російська економічна модель (масштабний експорт енергоресурсів як основне джерело забезпечення потреб внутрішнього ринку) вичерпує себе. 2007-го, напередодні світової фінансової кризи, економіка Росії зросла на 8,5%, а от торік цей показник становив лише 1,3%.
Все ж завдяки великій чисельності населення (144 млн осіб), вступу РФ до Світової організації торгівлі, місцю в БРІК і прагненню місцевих споживачів вести західний спосіб життя міжнародні гравці й далі інвестували в російські заводи, а іноземні інвестори не припинили постачати капіталом тамтешні компанії. Донедавна, за словами Алексіса Родзянка з Американської торгової палати в Москві, серед них була поширена думка, що «російська економіка, може, й сповільнюється, але мої перспективи все одно непогані».
Тепер прогноз для бізнесу в Росії видається похмурішим. Оскільки захоплення проросійськими сепаратистами урядових приміщень у Східній Україні та розмови про масштабне вторгнення в Україну тривають, компанії різних профілів побоюються суворіших санкцій США, припинення іноземного фінансування та інвестування, а також втрати довіри споживачів.
Найбільша загроза, особливо для західних компаній, що працюють у Росії або з нею, – санкції США і ЄС на операції з конкретними особами. Американські, наразі навіть суворіші за європейські, на папері видаються «досить обмеженими», каже Александр Клімент з Eurasia Group, що спеціалізується на аналізі ризиків. Однак вони створюють «фактор страху», який посилює їхній вплив. Наприклад, на тлі новини про санкції різко впали акції російської газової компанії «Новатэк»: інвестори злякалися, що вона не зможе працювати з іноземними партнерами або отримувати капітал з-за кордону, адже друг Владіміра Путіна Ґеннадій Тімченко, чиє ім’я фігурує в чорному списку Сполучених Штатів, володіє 23% її акцій і входить до правління. Якщо санкції торкнуться Іґоря Сєчіна, керівника енергетичної компанії «Роснефть», можуть бути схожі наслідки.
Читайте також: Лілія Шевцова: «Захід не готовий до серйозних санкцій»
Крім того, іноземні фірми побоюються, що санкції можуть створити ніші для конкурентів. Американські компанії стурбовані тим, що з боку ЄС вони м’якіші й це дасть європейським гравцям більше гнучкості. Минулого місяця керівник німецького технологічного гіганта Siemens зустрічався з Владіміром Путіним у Москві. Американці та європейці занепокоєні перспективою втрати позиції на користь азійських конкурентів. У московських ділових колах ширяться чутки про намагання китайських топ-менеджерів зривати потенційні угоди – вони переконують російські фірми, що ті не повинні залежати від західних з огляду на загрозу подальших торговельних обмежень.
Своєю чергою, російські компанії і політики починають приглядатися до Азії та інших регіонів – шукають нових клієнтів на зміну західним, яких вони бояться втратити. Минулого тижня віце-прем’єр-міністр РФ Аркадій Дворковіч заявив, що уряд РФ сподівається незабаром укласти довгоочікувану угоду про початок продажу Газпромом блакитного палива Китаю. «Роснефть» планує втричі збільшити експорт нафти до КНР. Авіаційний холдинг «Сухой» нещодавно підписав угоду щодо продажу китайським авіалініям партії маленьких пасажирських реактивних літаків, сподіваючись компенсувати можливі втрати замовлень від західних перевізників. Однак чимало ключових запчастин для своїх машин «Сухой» отримує від американських та європейських постачальників, тож від посилення санкцій постраждає виробництво.
Читайте також: Війна без зброї
Більше, ніж запровадженими санкціями, російські компанії переймаються загрозою втрати доступу до іноземних позик і тим, як це позначиться на інвестиціях, продуктивності та зростанні, каже Єлєна Ананкіна з рейтингової агенції Standard & Poor’s. Навряд чи західні кредитори порушуватимуть чинні на сьогодні угоди. Однак вони можуть відмовитися від подальшого фінансування. Однією з компаній, на якій може негативно позначитися ситуація, що склалася, є виробник алюмінію «РУСАЛ». Деякі державні фінустанови, наприклад «Сбербанк» і ВТБ, заявили про готовність заповнити створену західними позичальниками прогалину. Але Ананкіна не впевнена, що вони зможуть довго протриматися. Адже деякі російські банки й самі залежать від західних кредитів. А зважаючи на те, що відплив капіталу з РФ лише за I квартал цього року сягнув $60–70 млрд, з інвестиціями у внутрішнє виробництво, яких найбільше потребує ослаблена економіка, будуть більші проблеми.
Російське вторгнення до Криму та подальше розпалювання безладу в Східній Україні вилилися в тиск на й без того ослаблений рубль. На перший погляд, дешевша валюта має бути вигідна внутрішнім виробникам. Під час свого візиту до Москви цього місяця Карлос Ґон, керівник автомобільного гіганта Renault-Nissan, що купує контрольний пакет акцій АвтоВАЗу, виробника Lada, заявив, що слабка валюта стане «перевагою для місцевих брендів».
Однак припущення, ніби «слабкий рубль є кроком вперед», – це неправильний підхід, вважає Ярослав Лісоволік із Deutsche Bank. Чимало російських виробників на кшталт підприємства «Сухой» залежать від імпорту запчастин та обладнання. У будь-якому разі більшість із них уже працюють на повну потужність і не зможуть відхопити собі ринкову частку іноземних конкурентів, не маючи коштів для інвестицій у розширення виробництва.
Усі ці погані новини у сфері економіки найбільше вразять насамперед виробників споживчих товарів, будівельників, а також банківський сектор і ринок нерухомості. Майже вдвічі зменшиться попит на російську сталь, необхідну для місцевих проектів із будівництва. Найімовірніше, впаде продаж автомобілів, що безпосередньо пов’язаний із доступом до банківського кредитування. Сповільнення на ринку вже змусило Ford розглядати можливість скорочення виробництва на спільному з Росією підприємстві Ford Sollers. Навіть якщо конфлікт між Кремлем і Заходом продовжиться на сьогоднішньому рівні, він серйозно вдарить по бізнесу. Однак ситуація цілком може погіршитися.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com