Люди такі самі, дерева трохи підросли, троянди в центрі, але… Населення стало набагато менше, вікна багатоповерхівок вечорами здебільшого темні, а знайомі з дитинства будівлі змінили власників і призначення, ставши за ці п’ять років «урядовими» або «військовими» об’єктами.
Спершу може здатися, що будівлі виконують ту саму функцію, що й до всіх цих подій: у приміщенні Облдержадміністрації нині отаборилася місцева «влада», в обласному військкоматі теж військкомат, лише «республіканський». Тобто ті самі будівлі виконують майже ті самі функції, що й раніше. Але нові умови диктують свої правила, і цілком мирне місто за ці п’ять років стало військовим об’єктом, не приховуючи того. Ще влітку 2014-го в Луганську було утворено окремий комендантський полк, який очолив учорашній таксист Сергій Грачов. Полку підпорядковані комендатури: Жовтнева, Кам’янобрідська, Ленінська й так далі — за назвами районів міста. Під кожну віджато приміщення.
Читайте також: Без шансів
Переважно це були вчорашні приватні банки, власники яких виїхали звідси ще влітку 2014 року. Деякі заклади «мігрували». Так, за ці п’ять років змінив місце розташування сам штаб, поступившись ЗАГСу, переїхала Жовтнева комендатура, залишивши після себе згорілу вщент будівлю колишнього нічного клубу «Егоїст». А про Кам’янобрідську комендатуру й досі ходять легенди: влітку 2014-го в старому приміщенні зникали люди, всі чули страшні крики й намагалися якомога швидше пройти повз. Хоча треба сказати, що свої підвали були крізь. Це була обов’язкова умова таких закладів. У підвалах утримували полонених, мародерів, дезертирів, злочинців, цивільних, які не могли чітко пояснити причини своїх вчинків або здавалися підозрілими нарядам, які їх затримали. На підвальні приміщення ставили міцні двері, обладнували окремі зали під їдальню, виділяли кімнати для місцевого коменданта. Звичайно ж, у приміщенні мало що нагадувало колишній заклад.
Нові «власники» везли із собою майже все: техніку, меблі, все, що можна було зняти. Тобто залишали після себе приміщення не просто порожніми, а й зі слідами «наскельних» креслень за зразок «Смерть укропам» або «Тут был Вася из Липецка». Зазвичай таке «гостювання» вимагало після себе капітального ремонту, бо люди, які взяли в руки зброю влітку 2014-го, жили за принципом «після нас хоч потоп».
.jpg)
Але найяскравіший приклад «націоналізації» — ресторан «Мафія» в самому центрі «столиці» на вулиці Оборонній, де розташувалося керівництво комендантського полку. І це єдиний приклад, коли довоєнна назва збіглася з теперішньою. Звичайно ж, приміщення ресторану використовують нині під їдальню, а всі п’ять поверхів бізнес-центру стали кабінетами «військових керманичів».
Читайте також: «Порєшаєм»
На сьогодні відремонтовано російським коштом онкологічний диспансер, де влітку та восени 2014-го розташовувався батальйон «Заря». Між воєнкоматом і диспансером у паркані було пробито прохід, а самі приміщення пошкоджені обстрілами. Майже не видає колишніх власників приміщення Жовтневого ЗАГСу, де до 2017 року вікна першого поверху були закладені мішками з піском, на третьому мешкали російські куратори, а по периметру силами полонених викопано окопи. І сусіди звикли до того, що Кам’янобрідська комендатура займає приміщення за зоопарком Луганського парку 1 Травня, а акомпанементом військових команд є крики тварин. Звичайно ж, і досі ріже погляд те, що в самому центрі Луганська міститься комендатура Ленінського району — це приміщення колишнього офісу Наталії Королевської, де до війни працювали менеджери з продажу морозива. Всім відомо, що жоден із цих закладів не можна знімати, не можна зупинятися поруч, не можна розпитувати про функції об’єкта. Кожна з цих дій може бути приводом для звинувачення в шпигунстві, а це від 10 років таборів за законами «республіки».
На вулиці Карла Маркса одразу два військові об’єкти: приміщення приватних банків, прекрасні за архітектурою. Тепер ці об’єкти називають «стєкляшкою» та «будинком із колонами». Будівлі понівечені загородженнями з бетону, біля них чергують автоматники, багато військової техніки. Неподалік не такі примітні заклади: на вулиці Леніна приватний банк, який займали під гуртожиток для військових, і колишнє приміщення філії Київського інституту бізнесу та технологій, що виконувало таку саму функцію. Будівлі не лише порожні, а й понівечені мародерами.
Читайте також: Це війна
На сьогодні процес «націоналізації» вже не таким помітний. Більша частина приміщень, де зберігали зброю, військову техніку, пальне, не підлягають ремонту. Це будинки без вікон, без дверей, без комунікацій. А взагалі після всього побаченого напрошується один висновок: після колишніх тимчасових власників навряд чи щось залишиться вцілілим. І навряд чи в приміщеннях заводу, де зберігали зброю, знову запрацюють виробничі цехи, а на трикотажній фабриці знову шитимуть білизну.