Чимало людей вважає, що на підконтрольній «ДНР» території зараз намагаються вибудувати такий собі невеликий острівець Росії з властивою їй ностальгією за радянським минулим. Але запевняю вас: те, що відбувається в наших містах, як-от Донецьк, Макіївка, Харцизьк, Торез, і не снилося навіть найбільш консервативно налаштованим патріотам східного сусіда, де на саме радянське минуле вже давно звикли дивитися з певною іронією, перегорнувши цю сторінку радше на період імперських знамен. Так, у Росії, як і колись, дивляться на владу знизу вгору. Так, як і раніше, там ненавидять Захід, прикриваючись від нього щитом православ’я і важких сибірських ракет. Так, багато елементів суспільного устрою та соціальної сфери лишилося від епохи совєтів, та й саме мислення не надто змінилося, але нікому й на думку не спаде відроджувати СРСР у буквальному, незавуальованому сенсі, влаштовуючи «бали кавалерів і дам» (пан Губарєв та іже з ним), організовуючи колгоспи й посвячуючи десятки дітей у «перші піонери великих республік».
19 травня в Макіївці влаштували урочистий зліт головних комуністів «Новоросії», на якому просто посеред одного з міських парків розігралося нестерпно сумне видовище: червоні полотна з вишитим золотим Лєніним, барабани, труби, приставлена до чола долоня, до нудоти тупі й банальні промови та більш як півсотні дітей, що отримали піонерські галстуки. Для повної картини бракувало тільки загорнутого в хустину шматка сала й огірка. Так у «ДНР» заклали нову еру «піонерії».
Читайте також: Як «ДНР» «казаков» ловила
Вишикувавшись перед побіленим пам’ятником Лєніну, понад півсотні школярів від 10 до 16 років, немов заворожені, повторювали за своїм наставником урочисту піонерську клятву: «Перед лицем своїх товаришів клятвено обіцяю: гаряче й віддано любити і берегти свою Батьківщину, вчитися, працювати й жити на благо свого народу, як вимагають закони піонерів».
Треба зазначити, що вигляд у всіх «офіційних» гостей того дня був просто приголомшливий. Спершу піонерів «ДНР» привітав якийсь дідок у чорному береті й гімнастерці з георгіївською стрічкою, у руці труба з червоними прапорцями, на плечі барабан. Він висловив надію, що «ці предмети знайдуть своє друге життя». Трьох «ополченців», які вийшли в центр усього цього дійства, зустріли новоспечені піонери. Один із них став на коліно й поцілував яскраве червоне знамено, яке йому одразу ж передав «захисник». Окремо слід сказати про музичний супровід тієї трагікомедії, хоча на той момент слів майже не було: пісні про «товариша Правду» й «орлят», які тільки вчаться літати… Звісно, все пронизливим дитячим голосом із «прекрасного далёка».
Далі більше. Спічі в найкращих традиціях шістдесятих у виконанні урочисто вдягнених панянок зі стрептоцидовим та фіолетовим волоссям, які мало не захлинаючись зі слізьми розпиналися про те, що «без сьогодні немає завтра, без завтра немає майбутнього, без нас не було б вас». Ну й узагалі блукали колами формальної логіки на кшталт «масло масляне». Нарешті «капітана Очевидність» змінив новий персонаж – лідер Луганської комуністичної робітничої організації товариш Хохлов Ю. М. Цей узагалі від хвилювання ледь не знепритомнів, буквально викрикуючи про те, який знаменний день піонерії настав у «ДНР»: «Ми прийшли, щоб відновити історичну пам’ять! Відновити історичну справедливість! Незаконно 23 роки слово «піонер» вважалося іронічним. Але ні! Це слово несе великий смисл, відповідальність і надію на майбутнє!».
Читайте також: Політична шизофренія
Проте всі рекорди маразму побила голова комуністичної делегації від «ЛНР» товариш Калініна Т. М., яка, зважаючи на її вигляд, приїхала до Макіївки для своєї епохальної промови мало не з самої цілини. Пані Калініна стояла у важких шкіряних берцях, камуфляжних штанах майже по груди, заправленому в них чорному светрі (й це за немислимої спеки!) та зеленій хустці на голові й виголошувала щось про те, що всім цим нещасним дітям, яким уже встигли пов’язати червоні петлі на шиї, якраз і випаде честь будувати наші «вєлікіє рєспублікі», таким чином прогнозуючи еру маразму на найближчі 15–20 років. Наприкінці свого спічу вона в екстазі мало не підстрибнула, здійнявши вгору руку з криком «нікому нікогда нє отдавайтє нашу вєлікую родіну Новоросію!».
Після урочистостей місцеві репортери взяли відеоінтерв’ю в гостей, які приїхали з «братньої республіки» «ЛНР». Ними виявилися поважного віку пані, ніби зібрані з усіх безнадійно втрачених «ватних» лавочок Луганська. Захоплені тим, що відбувалося, бабці, раз по раз перебиваючи одна одну, говорили, як вони анітрохи не шкодують, що приїхали на той захід, що все це просто необхідно для майбутніх поколінь і взагалі «це урочисто для дітей, виховні години проведені…» – на такій глибокій ноті, слава Богу, хоча б відеозапис того ментального енцефаліту вже обірвався…