Професор Норман Дейвіс вважає, що вживання терміну «геноцид поляків» по відношенню до Волинської трагедії не об’єктивне.
«Неприпустимо, аби лише одна сторона мала претензію на набуття статусу єдиної жертви Волинської різанини. – сказав Дейвіс. – …пам’ятаймо, що на початку Другої світової війни ці землі були багатонаціональними: тут мешкали поляки, країнці та євреї. Кожна із цих груп пережила страшні речі. Не можна виокремити одну з них і говорити лише про її кривди. Треба також пов’язувати події на Волині та Східній Галичині з тим, що діялося після війни, а саме – з операцією ‘Вісла ’ – етнічними чистками, що здійснювалися польським урядом проти невинних українців. Значною мірою це стосувалося і людей (наприклад, лемків), що не вважають себе українцями».
Використовування терміну «геноцид» Дейвіс вважає політичним інструментом: «Що значить геноцид? Хто його визначає? Це політичне питання. Це відбір жертв: ми є жертвами геноциду, інші – ні. Однак, тут немає невинних груп. Це був період жахів, вигнань, здійснених, очевидно, Третім Рейхом та Радянським Союзом. Кожна з груп була жертвою різних злодіянь. Проте говорити про себе як про жертву геноциду є суто політичною справою».
Вибірковим по відношенню до Волинської трагедії історик називає визначення не лише жертв, але й винуватих: «Чи говорять польські політики про те, чи УПА вбивало українців? Ні, це є їх вибором: це штучний вибір, що переслідує політичні цілі. Його здійснено, аби мати можливість сказати: "польський народ став жертвою". УПА мала свої плани. Вона не визнавала ані Гітлера, ані Сталіна і намагалася боротися на усіх фронтах. Війна спровокувала різностороннє насильство. Так само, як і не всі українці, так і не всі солдати УПА були відповідальними за злочин. І не самі лише поляки були жертвами».
«Я виступав би за те, аби не вести розмову вибірково і спробувати цілісно зрозуміти ті події: чому це сталося? Чому це сталося саме так?», – підсумував свої роздуми Дейвіс.