Китай – небезпечна стратегічна загроза чи важливий торговельний партнер? Європейські держави ніяк не можуть визначитися, тож розглядають Китай як одне й друге. Через це маємо абсурдний хаос, що саме призвів до двох масштабних політичних скандалів у Великій Британії.
У першому випадку гучний судовий процес над двома молодими дослідниками, яких звинуватили у шпигунстві на користь Китаю, довелося припинити, оскільки уряд відмовився визнати Китай «ворожою державою». Без такого визнання справа зазнала краху. У другому скандалі Шеффілдський університет наказав ученим, які досліджували випадки порушень прав людини в Китаї, закрити проєкт, позаяк Китай пригрозив відкликати тамтешніх китайських студентів, якщо дослідження триватимуть.
Обидва випадки обурили громадськість через китайські погрози й політичний тиск. Громадську думку також вразило, що Велика Британія зараз настільки залежить від китайської торгівлі й грошей, аж не може собі дозволити розлютити Пекін. На тлі нерівноправних, за оцінками, політичних й економічних відносин Британія, так само як інші західноєвропейські країни, змушена прийняти домінування Китаю – країни, яка вважається довгочасною загрозою західній безпеці й демократії.
Шпигунська справа поставила уряд у вельми незручне становище, оскільки влада була змушена визнати, що навмисно не надала доказів шпигунства, щоб не зашкодити активній торгівлі Британії з Китаєм. Усе почалося у квітні минулого року, коли двох чоловіків – парламентського дослідника й науковця – звинуватили у збиранні та наданні доказів, що шкодять безпеці й інтересам держави. Ці люди нібито передали конфіденційну інформацію китайському розвіднику, який потім передав її високопоставленому члену Комуністичної партії Китаю. Обоє заперечували провину.
Але щоб передати справу до суду, Королівська прокурорська служба потребувала заяви від уряду про те, що ці чоловіки надавали інформацію «ворожій державі». Ухвалений 1911 року Закон про державну таємницю оновили 1985-го, але він не криміналізує шпигунство, що є протизаконним лише тоді, коли інформація надається «ворогу». Прокурори намагалися отримати від попереднього консервативного уряду заяву про те, що Китай є ворогом або «загрозою національній безпеці», а отже підозрювані займалися шпигунством. Але протягом кількох місяців урядовці відмовлялися надавати таку заяву. Коли 2024 року до влади прийшла Лейбористська партія, вона теж не погодилася на заяву, аргументуючи тим, що це мав зробити попередній уряд.
Як наслідок, прокурор мусив оголосити, що судовий процес не може відбутися. Обох чоловіків відпустили. Здійнявся політичний скандал. Чи уряд мовчав, бо побоювався, що Китай розірве торговельні зв’язки, якщо його офіційно назвуть загрозою для Великої Британії? Чи погрози були озвучені у приватному порядку, коли минулого року Пекін відвідували міністр закордонних справ, міністр економіки й радник із питань національної безпеки Великої Британії? Лідерка опозиційної партії консерваторів Кемі Баденок звинуватила прем’єр-міністра Кіра Стармера у спробах «підлизатися до Пекіна». Відтоді як лейбористи прийшли до влади, вони намагаються активізувати торгівлю з Китаєм, щоб допомогти економіці за скрутних часів. Але уряд також відчуває тиск із боку Вашингтону, який вимагає жорсткішої позиції щодо китайської загрози для західної безпеки, порушень прав людини і стратегічної загрози для західних інтересів.
У Великій Британії було кілька гучних випадків китайського шпигунства, що вважається дедалі серйознішою безпековою загрозою. Але провал останньої справи засмутив усіх.
Двоє чоловіків не мали змоги довести невинуватість у суді. Прокуратура зганьбилася. А уряд видається слабким і готовим поступатися у відповідь на погрози й шантаж Пекіна.
Усе це відбувається у той час, як уряд постав перед черговим незручним рішенням. Чи слід дозволити Китаю побудувати в Лондоні нове величезне посольство, яке, за словами чиновників, майже напевно буде використовуватися як штаб-квартира для збору інформації по всій Європі й шпигування за китайськими дисидентами в Лондоні? Китайці придбали землю поблизу Лондонського Тауеру, де раніше розміщувався Королівський монетний двір для карбування монет. Однак дозвіл на планування будівництва нового посольства відхилили. Китай знову погрожує вжити заходів проти Великої Британії, якщо не буде дозволу на будівництво. Уряд продовжує відкладати ухвалення рішення.
Другий випадок також засвідчив тиск, який Китай може чинити на британських чиновників й університети, змушуючи дослідників припиняти розслідування порушень прав людини в Китаї. Науковий співробітник Шеффілдського університету розслідував використання примусової праці в Китаї. Однак наштовхнувся на переслідування й погрози з боку Пекіна, зокрема блокування доступу до університетського сайту в Китаї. Тому адміністрація університету закрила дослідницький проєкт. Це викликало бурхливу реакцію серед викладачів і звинувачення в цензурі й боягузтві. Антитерористична поліція зараз розслідує поступливість адміністрації іноземному тиску, що потенційно є кримінальним правопорушенням.
Адміністрація вибачилася, але не визнала провини і не критикувала чиновників, які зупинили дослідження. Однак розслідування показують, що Пекін широко використовує китайських студентів у Великій Британії для шпигунства за іншими китайцями, які тут навчаються, й доносів на тих, хто відверто висловлюється про порушення прав людини в Китаї або вважається нелояльним до Комуністичної партії. Їхня діяльність ретельно контролюється Асоціацією китайських студентів і науковців, яка тісно співпрацює з китайськими дипломатичними місіями за кордоном. Зараз у Великій Британії навчається понад 150 тис. студентів, і щедрі внески, які вони сплачують, є важливим джерелом доходу для університетів, які потерпають від серйозних економічних труднощів. Як наслідок, деякі університети приймають китайських студентів навіть із дуже слабкою англійською. Уряд неодноразово радив університетам зменшити кількість китайських студентів і подбати, щоб вони не брали участі в дослідженнях у сфері високих технологій або інших стратегічно важливих галузях. Але наразі мало що зроблено для того, щоб стримати спроби Китаю збирати конфіденційну інформацію у Великій Британії з допомогою студентів.
Понад третина британських учених зараз стверджують, що адміністрація університетів часто перешкоджає дослідженню делікатних питань. Але звичайні китайські студенти ризикують санкціями від власного уряду, якщо занадто відверто висловлюються або беруть участь у британських протестах чи демонстраціях проти Китаю. Тому Оксфордський університет зараз анонімізує есе про Китай, намагаючись захистити студентів від переслідувань чи погроз з боку китайської влади.
Обидва випадки відображають дилему, яку Китай ставить перед західними урядами. Дедалі сильніший натиск Пекіна на світовій арені спричинює звинувачення в тому, що він розпалює нову Холодну війну із Заходом, особливо на тлі активнішої підтримки війни Росії в Україні. Але водночас величезні обсяги китайської торгівлі із Заходом та дедалі більш прогресивне лідерство в галузі штучного інтелекту й високих технологій означають, що жоден європейський уряд не готовий обмежувати зв’язки з Пекіном. Натомість усі уряди прагнуть налагодити тісніші торговельні відносини з Китаєм і збільшити інвестиції у своїх країнах.
Деякі обмеження на торгівлю все ж застосовуються. Велика Британія, так само як Америка, обмежує продаж телефонів Huawei, які вважаються шпигунською загрозою. Британці також не дозволяють китайцям мати контрольний пакет акцій при будівництвах атомних електростанцій та інших ключових інфраструктурних проєктів. Та оскільки торгівля зараз відіграє важливу роль для західних економік у скруті, Китай може чинити дедалі відвертіший політичний тиск на західні уряди. Іноді це призводить до масштабних політичних скандалів, як і сталося у Великій Британії.