Путін націлюється проти нас, а наша оборона — хиткіша, ніж ми думаємо
Уявіть собі картину: міністр закордонних справ у відчаї благає президентську адміністрацію США допомогти Британії протистояти російській атаці. Холодна відповідь з Вашингтона: «Ми не хочемо війни в Європі — ми рекомендуємо деескалацію».
Якщо вам бракує уяви, спробуйте послухати новий подкаст «Воєнні ігри» (The War Game), в якому досвідчені фахівці досліджують дилеми саме за такого сценарію. Зокрема, колишні міністри оборони, внутрішніх і закордонних справ (Бен Воллес, Ембер Радд і Джек Стро), а також деякі відставні генерали, британські й закордонні високопосадовці. Перші два випуски, що вийшли цього тижня, починаються з таємничих збоїв у нашій енергетичній і транспортній системах (уявити не важко). Застрелено двох пілотів Королівських повітряних сил Великої Британії. Атака «під фальшивим прапором» на російську військову базу, яку помилково вішають на британський спецназ, призводить до численних жертв і дає Кремлю привід для удару у відповідь. Поки наші спантеличені лідери організовують зустрічі, ракети з російських військових кораблів летять на наші військово-морські бази, порти і радіолокаційні станції.
За цього сценарію, випливає на поверхню чимало слабких місць. Зокрема, дипломатія. Американці (любителі завуальованих висловлювань) накладають вето на реагування НАТО, забороняючи генеральному секретарю скликати Північноатлантичну раду — головний орган прийняття рішень в Альянсі. Європейські союзники теж вагаються, прагнучи «локалізувати» конфлікт. Ми лишиємося самі. Наше вище військове керівництво повідомляє політичним лідерам, що три десятиліття «дивідендів миру» залишили Британії обмаль варіантів. Наші есмінці типу 45 оснащені супер-пупер системою протиповітряної оборони Aster, але тільки один придатний для виходу в море. Ми збиваємо лише вісім із сорока ракет. Тим часом атакована росіянами Україна набагато краще дає собі раду. Ми повинні завдати удару у відповідь, але як? І чи не ризикуємо впасти в немилість у США або наразитися на ще більш руйнівні атаки росіян?
Як Велика Британія впорається з цією небезпечною ситуацією, стане відомо найближчими тижнями. П’ятий і останній випуск вийде напередодні саміту НАТО в Гаазі наприкінці місяця. Можу повідомити, що сценаристи не дозволять серіалу закінчитися ядерним Армагеддоном, почасти тому, що американці не дозволять нам використати наш останній засіб стримування «Трайдент», а також тому, що такий фінал — банальний.
Подкаст, що вийшов у жовтні під егідою Sky News і Tortoise Media, покликаний відкрити слухачам очі на менш апокаліптичні, але більш імовірні наслідки. Циніки скажуть, що учасники подкасту у відставці взялись привертати увагу до проблем, які, перебуваючи на високих посадах, самі не змогли розв’язати. Найголовніші питання: чи не надто наша оборона залежить від союзників і що ще ми можемо зробити для стримування агресорів. Наразі це чи не найактуальніші питання. У новому Стратегічному огляді оборони (SDR), що ґрунтується на підході «НАТО понад усе», усі надії, поза сумнівом, покладаються на Альянс. Інакше кажучи, ми розраховуємо, що Сполучені Штати завжди і всюди готові вступити у війну заради захисту Європи.
Це припущення, що ніколи не перевірялося на практиці й десятиліттями гріло душі, усе ще може заспокоювати народ. Задобрюваний європейськими лідерами Дональд Трамп продовжує робити порожні заяви на підтримку НАТО. Американська військова присутність в Європі обмежена і скорочується, але не зникне. Це не зовсім те саме, що бути готовим до бою, особливо коли не бракує криз, на які доводиться відволікатися: то Тайвань, то Каліфорнія. Вирішальну роль тут відіграє особистість головнокомандувача. Незрозуміла нездатність або небажання президента Трампа чинити навіть найменший тиск на Владіміра Путіна, а також зволікання з наданням Україні терміново необхідних засобів протиповітряної оборони, не вселяють довіри.
Путін бачить це чіткіше, ніж ми. Глава розвідувальної служби Німеччини Бруно Каль, який скоро йде з посади, заявив цього тижня, що його установа має «чіткі розвідувальні дані», що Кремль не вважає статтю 5 НАТО про колективну оборону надійною і має амбіції, що виходять далеко за межі України. За його словами, загроза полягає не в повномасштабному вторгненні, а у випробовуванні меж: слід остерігатися неоднозначних і хитрих каверз, які призведуть до розколу в НАТО і в такий спосіб його дискредитують.
Багато хто називає країни Балтії можливими мішенями. Нещодавно я відвідав Естонію, Латвію і Литву. Там я почувався безпечніше, ніж удома. Ці пильні, згуртовані, рішучі країни розуміють загрозу і готуються. Ми — ні. Національна стійкість — здатність витримати перший удар нападника і відновитися — у нас на жалюгідному рівні, що засвідчують подкасти. Наші союзники з Північної Європи і країн Балтії готують, навчають і оснащують суспільство на випадок такої події; натомість у нас є сайт. Паніка, хаос і колапс, а не рішуча настанова «зберігати спокій і продовжувати роботу» — ось імовірний наслідок спроб сколихнути наше повсякденне життя. SDR слушно наголошує на необхідності запровадження змін у цьому напрямку. Але починати треба було багато років тому.
Подобається нам чи ні, та Велика Британія опинилася під прицілом. Генеральний секретар НАТО (справжній) Марк Рютте заявив цього тижня в Лондоні, що нові надзвукові ракети Росії значно наблизили загрозу. «Не обманюймо себе, зараз ми всі на східному фланзі». Кремль звинувачує Велику Британію у влізанні у справи України і в участі в, як він каже, «терористичних атаках» — зухвалих і надзвичайно ефективних диверсійних діях київської влади в глибині Росії. На конференції в Москві минулого тижня, міністр закордонних справ Сєргєй Лавров заявив, що українці були б «безпорадними без підтримки британців, які залучені на 100 %». Його посол у Лондоні Андрій Кєлін підтримав цей закид. Порожні погрози? Можливо. Але припустимо, що не порожні. Що станеться, якщо, скажімо, російські водолази влаштують рейд на нашу радіолокаційну станцію на віддаленому шотландському острові Сент-Кілда? Або переріжуть важливі підводні кабелі для передачі даних біля Ірландії? Далі буде, чекайте наступного випуску. Може виявитися, що в подкасті представлено факти, а не вигадані сценарії.