Якщо міжнародна технічна допомога Україні перетвориться на фінансування сотень радників і консультантів без глибокої обізнаності з місцевим контекстом — то українська відбудова перетвориться на катастрофу. Це одна з тез Джанін Р. Ведель, професорки університету Джорджа Мейсона в США, яка вже 30 років досліджує досвід західної допомоги в перебудові країн Центральної та Східної Європи після падіння СРСР. Повну статтю розмістила платформа «Вокс-Україна» і ми дуже радимо її прочитати. Ось посилання.
Тут ми ставимо акцент на епізоді з матеріалу, який по суті є спогадом про хибні процеси 1990-х. Проблема у тому, що він видається занадто упізнаваним нині. Вессель називає загалом чотири підстави для успішного проекту відбудови. Друга з них — стратегічна технічна допомога. Цього майже не було в східній Європі у 1990-ті. А було таке:
«У реальному Плані Маршалла ця (технічна — Ред.) допомога надавала невелику, але необхідну, підтримку. Цього не можна сказати про сотні платних радників та консалтингових фірм, які працювали за рахунок коштів технічної допомоги у Східній Європі 30 років тому.
Читайте також: «Build Back Better». За цим принципом пропонують відбудовувати Україну, але в чому саме він полягає?
По-перше, до столиць стікався нескінченний почет розрізнених, нескоординованих консультантів — нерідко «одноразових» візитерів. Поляки охрестили їх «бригадою Marriott», оскільки на початку 1990-х радники зазвичай розташовувалися табором у готелі Marriott у центрі Варшави, на той час єдиному п’ятизірковому готелі з бізнес-центром (хоча ефективність такої організації іноземної допомоги викликає сумніви, мені це було зручно, оскільки потрібно було просто зателефонувати в Marriott, щоб дізнатися, коли наступного разу прилетить певна іноземна делегація чи якийсь Джеффрі Сакс).
Така розпорошена технічна допомога нерідко призводила до подвійної втрати ресурсів — як коштів проектів допомоги, так і часу місцевих чиновників, яким доводилося приймати численних відвідувачів. Як сказав мені в 1994 році словацький чиновник з питань надання допомоги: «Наші чиновники втомлюються відповідати на одні й ті самі запитання без відчутного результату… Ми лише вирішуємо проблему безробіття на Заході… Нам дзвонять міністерства, які приймають консультантів з усього світу, і запитують, чи можна скоротити допомогу».
Будь-яка технічна допомога, яка потрібна у повоєнній Україні, має бути частиною скоординованої стратегії. Крім того, необхідно ретельно обирати експертизу та самих експертів. Тридцять років тому найбільші донори вважали аудиторські фірми «Великої шістки» (нині скоротилася до «Великої четвірки» компаній. Це Deloitte, EY, KPMG, PwC — Ред.*) найбільш адекватними інструментами допомоги, і їм були довірені різні проєкти, починаючи від економічних реформ і закінчуючи написанням податкового та екологічного законодавства та оцінкою зміни становища жінок. Таке планування потребує міждисциплінарних знань — від інженерії до фінансів, від економіки сільського господарства до управління, розбудови громад та систем охорони здоров’я.
Воно вимагає підходу, що ґрунтується на знанні місцевих особливостей, а також на розумінні моделей, втілених в інших країнах. Допомога з розвитку в поєднанні з незнанням реальних операційних систем та суспільств, у які вона втручається, — це гарантований рецепт катастрофи у будь-якій країні. Глибока обізнаність із місцевим контекстом надзвичайно важлива».
Довідково: міжнародна технічна допомога — це фінансування не конкретних матеріальних об’єктів, наприклад, будівництва житла, електростанції чи підприємств, а так зване отримання нових навичок чи компетенцій для місцевого персоналу. Часто виражається у проведенні семінарів, консультацій, інструктажів чи чогось подібного із запрошенням експертів, чия участь і фінансується з виділених грошей.
* Під час першої публікації у редакторській примітці була помилка. Приносимо вибачення