Саме в театрі розпочався Фестиваль, коли після вітальних слів від Пані Ректор Університету Професора Надії Скотної, Орґанізаторів Фестивалю та почесних гостей, під модерацією Професора Міхала Павела Марковського з Чікаґо відбулися три інауґураційні лекції видатних репрезентантів України, Польщі та Ізраїлю, кожен з яких має свою пов’язаність із нашими теренами: Тарас Прохасько зі Станіславова проводив паралелі між шульцівським Дрогобичем та описами міста від свого прадіда у книжці „З Трускавця у світ хмародерів”; Адам Міхнік (мама якого, Гелєна, працювала у Дрогобицькій ґімназії) говорив про Шульца в контексті літератури Міжвоєнного Двадцятиріччя; Дейвід Ґроссман, батько якого походить з Динова біля Перемишля, розповів, як саме у його творчості (See Under: Love) Шульц заіснував як літературний герой і який відбиток залишила Шульцова постать у контексті Голокосту для наступних поколінь. Серед основних присутніх були співорґанізатори та фінансові ґаранти Фестивалю — Директор Польського Інституту Книжки Ґжеґож Ґауден, Директор Польського Інституту у Києві Ярослав Ґодун, Директор Департаменту Культурної та Публічної Дипломатії МЗС Польщі Маріуш Бримора, а також народжений у Дрогобичі теперішній Міністр Культури України Михайло Кулиняк, чиє міністерство цьогоріч суттєво дофінансувало ШульцФест.
Події Фестивалю відбувалися за усталеною конструкцією, у якій мистецька частина перепліталася з академічною та літературною і охоплювала п’ятнадцять локацій по всьому історичному середмісті Дрогобича.
сцени з цілоденного театрально-перформерсного проекту „Зодіак Міста або Історія однієї Весни” Театру „Альтер” з Дрогобича
Ґотичний костел Святого Бартоломія, одна з найстаріших (1392) будівель міста, вітав відвідувачів виставками люблінських художників Анджея А. Відельського та Маріуша Джевінського.
Вілла Б’янки — офіційно Палац Мистецтв Музею Дрогобиччина, де можна також і поза Фестивалем побачити деякі з фресок Шульца з Вілли Ляндау — став місцем експозиції кераміки Влодзімєжа Фінке з Лодзі, сучасних фотоґрафій Дрогобича Ігоря Фецяка, а також міжвоєнних фото, що їх зробив у 1925-39 роках приятель Шульца, дрогобицький фотоґраф Бертольд Шенкельбах — саме він свого часу привіз для Шульца з Парижу усю необхідну технолоґічну та досвідну базу для виконання ґрафіки cliché verre (ориґінальні роботи Шульца, виконані цією технікою, до 30 вересня експонуватимуться у Львівській Національній Ґалереї Мистецтв). Натомість у Дрогобицькій Хоральній Синаґозі (понищеній у совєтські часи, коли її перетворили на крамницю меблів, але зараз знову функційній) можна було зустріти його сина, народженого в Дрогобичі Бертольда Шенкельбаха, який вперше від 1992 приїхав до рідного міста з Ізраїля (де нині мешкає) і запрезентував фотовиставку „Світлотіні Єрусалима”, а також свою збірку прози „Перша Ніч у Сатани” — похмурі спогади про створення нацистами ґетто у Дрогобичі. Поза тим, у Синаґозі відбулися також вернісажі фото Лолі Кантор зі США про посткомуністичне єврейське життя у Східній Європі, акварельних картин Дрогобича та Казімєжа Дольного у виконанні Бартломєя Міхаловського та малюнків Пйотра Луціана з Любліна.
сцени з цілоденного театрально-перформерсного проекту „Зодіак Міста або Історія однієї Весни” Театру „Альтер” з Дрогобича
В рамках 5-го Шульцфесту відбулися також прем’єри чотирьох фільмових проектів. В рамках проекту „Off-Festival ArtVilla” Студентського Театру „Альтер” відбулася перша публічна проекція фільму „Півтора Міста” про одноіменний театральний проект, що його Альтер реалізував спільно з варшавським Театром „Академія Руху” у травні цього року у відкритому міському просторі Дрогобича; а також авторський кінопроект дрогобицької художниці Ольги Чигрик „Птахи” з тематикою метаморфоз шульцівського батька. Вперше з українськими субтитрами були показані фільми „Санаторій під Клепсидрою” (1973) Войцєха Гаса — єдиний наразі художній повноформатний фільм за творами Шульца, оцифрований для сучасного глядача студією ремастерінґу у Варшаві — а також „Останній Єврей з Дрогобича” австрійського режисера Пауля Росді, документальний фільм німецькою мовою про Альфреда Шраєра, останнього учня Бруно Шульца.
початок факельного нічного походу місцями життя і творчості Бруно Шульца
Сам головний герой фільму, який відсвяткував у травні 90-річний ювілей, продовжує тішити мешканців Центральної Європи своїм співом — увечері другого дня Фестивалю „Тріо Альфреда Шраєра” виконало ретро-композиції українською, ідиш та польською мовами, включно з фірмовим треком дрогобицького міжвоєння — „Gdy Dorota Gra Fokstrota”. Загалом, свою музику на ШульцФесті могли знайти люди з різними смаками. На інауґураційному концерті першого дня музична формація „Bester Quartet” з Кракова запрезентувала для людей з почуттями і уявою музику з недавно виданого у Нью-Йорку альбому „Санаторій під Клепсидрою”, інспірованого творчістю Шульца. Поціновувачі хорального співу завітали у суботу до Катедри Святої Трійці, де відбулися концерти хору „Леґенда” з Дрогобича та чоловічої вокальної капели „Кайрос” з Любліна. Трошки пізніше сеґмент класичного інструментального року запрезентувала „X-Project” (частково сформована на основі давнішої дрогобицької групи „Thetis”). Континентальний альтрок групи „Bruno Schulz” з Кєльц/Лодзі заапелював до тих, хто любить сучасний британський інді. „ДахаБраха” зібрала найбільшу аудиторію того вечора і додатково здивувала однією з пісень німецькою мовою.
Олександр Максимов з Театру „Альтер” презентує моновиставу під час Off-Фестивалю ArtVilla
Сьогодні творчість Бруно Шульца привертає увагу мислячих людей з усього світу, від Фінляндії до Бразилії, від Канади до Японії. Постійно присутня на ШульцФесті Міжнародна наукова конференція цього разу відбулася під назвою „Бруно Шульц як філософ і теоретик літератури”. Посеред знаних науковців виступили Професор Міхал Павел Марковський, котрий керує кафедрою полоністики в Університеті Іллінойс (США); Професор Єжи Яжембський з Яґелонського Університету; історик літератури, засновник Ґданського видавництва „слово/образ/території” Професор Станіслав Росєк; відомий критик і публіцист Ян Ґондович та інші. До наукового дискурсу, присвяченого Бруно Шульцові, долучилися видатні українські гуманітаристи, зокрема, Тамара Гундорова, Марія Зубрицька, Ольга Червінська, Марія Моклиця. Історики з університету-господаря на чолі з Професором Леонідом Тимошенком запропонували цікаві культуролоґічні дебати на тему „Багатокультурність міжвоєнного Дрогобича у контексті історії Центрально-Східної Європи”.
У співзвучності з темою Конференції, віховими подіями 5-го ШульцФесту стали презентації творів Шульца, які ніколи ще досі не виходили українською мовою. В останній день Фестивалю у Центральній Міській Бібліотеці Дрогобича були запрезентовані „Літературно-Критичні Нариси” Шульца в опрацюванні Малґожати Кітовської-Лисяк, які вперше переклала українською мовою Віра Меньок. „Книга Листів” Шульца в опрацюванні Єжи Фіцовського теж вперше побачила світ українською в перекладі Андрія Павлишина. Цього ж дня присутні мали змогу побувати на презентаціях перекладів Шульца різними мовами світу та на зустрічах з авторами інспірованих Шульцом творів — „Вікно” Ріхарда Обермайра з Зальцбурґа, а також першої книжки про Шульца для дітей — „Бруно: Дитина, яка Навчилася Літати”, яку написала італійка Надіа Теранова, а проілюструвала ізраїльтянка Офра Аміт.
Найбільш очікувана прозова прем’єра цьогорічного Фестивалю відбулася у Мармуровій Залі Дрогобицької Ратуші, де Юрій Андрухович вперше представив українському читачеві новий переклад „Цинамонових Крамниць та всіх інших оповідань”. Коли під час авторської зустрічі 29 травня 2010 року, Директор ШульцФесту запропонувала йому взятися за цей переклад, Пан Юрій відреаґував на цей виклик і упродовж наступних двох років працював над цим новим і повним перекладом Шульцової прози. Підготовлений у консультації з Професором Єжи Яжембським (і споряджений його примітками), Новий Переклад Шульца, крім оповідань зі збірок „Цинамонові Крамниці” та „Санаторій під Клепсидрою”, містить також ніколи раніше не перекладені українською оповідання „Комета”, „Республіка Мрій”, „Осінь” та „Вітчизна” — т.зв. ‘розпорошені оповідання’. У лоґічній послідовності відбулася перша Відкрита Українська Шульцівська Дискусія Письменників, коли про Шульца та вплив його спадщини дискутували згуртовані в один think-tank Олександром Бойченком українські письменники: Андрій Любка, Тарас Прохасько, Юрій Андрухович, Таня Малярчук, Наталка Сняданко, Андрій Бондар, Юрій Винничук та Василь Махно.
читання під час факельного нічного походу місцями життя і творчості Бруно Шульца. Стація – Костел Святого Бартоломія
Інтеґрованими у тканину Фестивалю відчувалися розмаїті театрально-перформенсні проекти, які відбувалися упродовж усіх семи його днів. У фестивальну п’ятницю Анна Кашуба-Дембська представила ще один літературний проект— величезну та унікальну книгу „Жінки в Оточенні Бруно Шульца” з творами та ілюстраціями про різних жінок в житті Бруно — в тім теж і про Б’янку, назовні Вілли якої книга була запрезентована. Іманентно з цим відбувся ще один проект пані Кашуби-Дембської — „Шпильки”: надіслані дамами з різних країн, перед фасадом Вілли Б’янки повмощувалися понад півтори сотні пар жіночих черевичків, розфарбованих у різні кольори на основі спеціально створеного коду, за допомогою якого звичайний черевичок зі сфери profanum переходив у сферу sacrum. У бетонному відкритому басейні — збудованому нацистами за загадкових обставин в Університетському Парку і відтоді нефункційному — відбувся перформенс Влодка Кауфмана з ‘рефраґментацією риби’, частини якої малювалися на стінах самотнього бетонного заглибинища.
У Фестивальну Неділю відбувся наймасштабніший театральний проект фестивалю — „Зодіак Міста, або Історія Однієї Весни” — реалізований дрогобицьким Студентським Театром „Альтер” за підтримки Фонду Ріната Ахметова. Створений на основі оповідання Шульца „Весна”, проект „Альтеру” розпочався на Площі Ринок; продовжився біля сецесійної Вілли Яроша, найвідомішого дрогобицького бурґомістра, який у міжвоєнне двадцятиріччя заініціював бурхливий розвиток курорту Трускавець; наступний елемент — „Засідання суду” — був камеральним (у Дрогобицькому Театрі) і завершився „Будуванням Паноптикуму” пізно ввечері біля Ратуші — у пункті біля місця, де стояв родинний дім Шульців — і звідти стартував традиційний Нічний Факельний Похід Шульцівськими Місцями, у якому фраґменти творів митця польською та українською читали гості та учасники фестивалю — аж нарешті їх наздогнав шульцівський Юзеф з Б’янкою на білій бричці з кіньми, і урочисто завершив читання, тримаючи за руку свою таємничу обраницю.
Наступного дня Театр Ляльки і Актора „Пінокіо” з Лодзі запрезентував театральний спектакль „Бруно Шульц – Історія Злочинної Уяви” у режисурі Конрада Двораковського. Інспірацією для режисера були оповідання Бруно Шульца зі збірок „Цинамонові крамниці” та „Санаторій під Клепсидрою”. Сценографія спектаклю виросла з графічних робіт Шульца. Незвиклий світ уяви, міфології, дитинства і Аркадії, який Бруно Шульц відкрив нам у своїй поетичній прозі, постав перед глядачем без діалогів, що примушувало зосереджуватися на акторській грі та лялькових анімаціях. Цей часто нагороджуваний спектакль є однією з найцікавіших сценічних інтерпретацій прози Бруно Шульца, яких вже є безліч у всьому світі, а передовсім у Польщі.
Вже втретє ШульцФест заінспірував до появи ориґінальні поетично-музичні містифікації, інспіровані діалогом творчості Юрія Андруховича та Бруно Шульца і музично зааранжовані музикантами з гурту „Карбідо”. Ці містифікації вже мають свою історію. Вперше спроба авторських мелорецитацій власних текстів Андруховича у поєднанні з музичним експериментом „Карбідо” відбулася у 2008 році, у дворику дрогобицької міської Ратуші, під час Третього ШульцФесту, як початок поетично-музичного проекту „Цинамон”, котрий пізніше помандрував багатьма країнами світу і завершив свою мандрівку знову в Дрогобичі – два роки тому, на Четвертому Шульцівському Фестивалі – з додатком мультимедійних і ві-джеївських атракцій „Арт-Поле”.
На завершення Фестивалю Театр-Господар запрезентував спектакль „Тев’є-Тевель” Григорія Ґоріна у режисурі Олександра Короля за мотивами твору Шолом-Алейхема „Тев’є-молочник”.
Через своє життя і творчість, Бруно Шульц є квінтесенцією Центрально-Східної Європи та долі її мешканців на зламах століть, епох, цивілізацій та режимів. Народжений в австрійському Королівстві Ґаліції та Лодомерії 12 липня 1892 року, ймовірно він послуговувався би в основному німецькою, якби прийшов на світ декілька десятиліть раніше — як Морітц (Маурицій) Ґоттліб, дрогобицький художник кінця 19 століття. Щоправда, лише юні роки його минули в імперії Габзбурґів, а у формаційні роки, коли в часи його роботи вчителем рисунку та праці у Дрогобицькій Ґімназії імені Короля Яґайла, заприязнена з ним письменниця Дебора Фоґель спонукала його до літературної діяльності, для своїх творів він обрав не німецьку і не ідиш, а мову свого функціонування — польську, і за дрібними вийнятками увесь корпус його прозової, публіцистичної та епістолярної спадщини є вишукано, шульцівсько-польськомовним. За іншими індикаторами зробити його кудись приналежним не дуже вдається. У реліґійному плані він не був помітний у жодному віросповіданні та/або конфесії; 1936 року він вийшов з юдейської спільноти (до якої належав by default), щоби могти одружитися з католичкою латинського обряду Юзефіною Шелінською в Катовіцах згідно локального секулярного матримоніяльного права — проте, на жаль, не встиг цього зробити. Національно він теж не вельми ідентифікував себе з тією чи іншою цілісністю; зрештою, ‘національності’ у сучасному нам, риґористичному розумінні у міжвоєнні часи ще не існувало. Ґеоґрафічно Галичанин, він народився підданим Австрії, був громадянином ЗУНР, потім Польської (Другої) Республіки, короткотривало ‘савєцкім чілавєкам’, і врешті людиною ‘другого сорту’ у Третьому Райху. В усіх умовах і режимах він продовжував творити, і його прозові та літературно-критичні твори виразно презентують його включеність у контекст європейський та світовий — бо ж більшість свого життя Шульц прожив у державах не герметичних, а відкритих та динамічних. І саме так його лоґічно сприймати: як письменника ґлобалізації, який прийшов до настання самої епохи ґлобалізації.