1. 32 тонни бруківки – саме стільки знадобилося, щоб викласти кам’яну підлогу в залі. При цьому розчин, який має скріплювати камені, винесено на стіни. Усе це створює відчуття лаконічного й завершеного простору, який ніби огортає відвідувача. Бруківка хитається і звук, який виникає при ходьбі, змушує на фізичному рівні відчути метафоричну нестабільність моменту.
2. З цією інсталяцією неможливо не взаємодіяти. Вона займає територію виставкового простору від сходів до кафе так, що перетворює його буквально на перехідну зону: щоб бодай пройти за чашкою кави, доведеться подолати опір бруківки. Проект змінює основну функцію виставкового залу, натякаючи, що просто зараз ми знаходимося в транзитному стані.
3. «Ремонт» обігрує однойменну й дуже українську тему, знайому кожному. «В українській мові слово ремонт має особливий відтінок – воно стало парадоксальним показником замкненого кола безстрокових виправлень. Якщо речі ламаються, їх лагодять, ламаючи інші речі, які лагодяться – і так далі», – говорить Надія Каабі-Лінке. Проте вона розглядає це поняття не лише в буквальному сенсі, а і як метафору змін: хоча українці й знаходяться в постійному стані «ремонту» країни, це також дає суперсилу бути гнучкими та швидше адаптуватися до нових ситуацій.
4. Одночасно інсталяція пов’язує вітчизняний контекст зі світовим: бруківка натякає на всі можливі протести й революції – від травня 1986 у Парижі до українського Майдану. Хоча під асфальтом Каабі-Лінке немає пляжу, вільне розміщення нічим не скріплених каменів залишає простір для активної дії – чи хоча б потенціалу до неї. Чи може все вкотре змінитися завдяки силі народу? Чи забувають політики про те, що стабільність ілюзорна, а будь-яка політична ситуація хитка? Поміркувати про це можна, пересуваючись кам’яною підлогою.
5. Проект створено спеціально для України. Маючи українське коріння, Надія Каабі-Лінке має особливий досвід міграцій між країнами та культурами, що відображається в її творчості. Вона росла між Тунісом, Києвом і Дубаєм, навчалася в Парижі, а зараз мешкає між Берліном і українською столицею. В її портфоліо – виставки в МоМА, музеї Гуггенхайма та Художньому музеї в Бонні, участь у Венеційській бієнале (2011). У своїх роботах за допомогою мистецтва їй вдається робити видимими невидимі речі – людей, соціальні тенденції, геополітичні сили. Зміни, які сталися в Україні в останнє десятиліття, змусили її переосмислити бачення свого місця тут, а також шукати українського громадянства.
Інсталяцію «Ремонт» можна побачити до 12 січня 2020 року у фонді ІЗОЛЯЦІЯ за адресою: вул. Набережно-Лугова, 8, 2-й поверх, креативна спільнота IZONE.
Проект реалізовано за підтримки Goethe-Institut Ukraine.