Нині жоден офіційний захід не відбувається без міліції та «темників» у штатському. Зазвичай їхня кількість сягає щонайменш третини присутніх. Це вже стало доброю традицією. Приблизно такою, як салат олів’є на Новий рік. Навіть на відкритті столичної книгарні не наважились відступили від цього звичаю. І добре ж вчинили. Адже «Сяйво» відтепер не проста книгарня, а муніципальна. Що це таке і з чим його їдять, зараз дізнаєтеся.
Легендарна книгарня, що на вул. Великій Васильківській, справді особлива. Вона може похвалитися не лише багатою історією, а й бурхливим сьогоденням. Її стіни бачили живих українських класиків, а не так давно пережили брутальну зневагу новітніх геростратів. Останні два роки книгарня не працювала. Метикуваті ділки з «молодої команди» Черновецького нагледіли її цінне приміщення і вирішили прихопити його для власних потреб. Вчинивши рейдерське захоплення та вигнавши геть колектив крамниці, який працював у ній півстоліття, вони вже планували святкувати перемогу, але раптом повіяв вітер змін. Їхнього патрона з дивакуватим космічним іміджем усунули від влади і містом почав правити ставленик нового президента з дипломом проффесора, Олександр Попов. Він, щоправда, значної ролі у порятунку «Сяйва» не відігравав, позаяк мав важливіші справи, але руку на пульсі тримав.
Поки з початку 2010 року колектив ТОВ «Книгарня «Сяйво» за підтримки простих киян, митців, музикантів, поетів, письменників, видавців, низки громадських організацій вів нелегку боротьбу за повернення книгарні киянам все було наче добре. Але тільки-но 17 травня 2011 року Господарський суд міста Києва за позовом ТОВ «Книгарня «Сяйво» ухвалив рішення на користь територіальної громади міста і повернув приміщення в комунальну власність, як розпочались незрозумілі процеси. Тричі довелося приходити державному судовому виконавцю разом із трудовим колективом і громадськими активістами, поки рейдерів змусили покинути приміщення. І коли їх нарешті викурили, з’ясувалося, що жодних прав колектив крамниці на саму книгарню не має. Київська адміністрація чомусь забажала створити окреме комунальне підприємство і віддати крамницю у його розпорядження. Цікаво, що нове КП, яке тепер займатиметься продажем книг переформатували з недієздатного, створеного колись давно КП «Міського центру розвитку рибного господарства». Оригінальна зміна, чи не так? І все це, незважаючи на особливий статус «Сяйва» та рішення суду, який продовжив термін оренди вказаного приміщення в центрі міста старим власникам.
Попри все, київська влада на книгарню мала свої плани. Як справедливо зазначив на відкритті вже нового муніципального «Сяйва» київський правитель Олександр Попов: «Праві ті, на чиєму боці правда». А те, що правда наразі в нашій країні виключно на боці влади, то жодні протести не розглядаються.
Київська влада вирішила ситуацію на власний розсуд, знехтувавши усім, і книгарню таки відкрили таку, як хотіли. Старий колектив проігнорували, навіть не запросивши до співпраці, а крім того, ще й зробили винним. Все в кращих традиціях новітнього рейдерства. Хто насправді нині керуватиме магазином і отримуватиме дивіденди, загадка. Можливо, що ті самі рейдери, котрі два роки тому її зруйнували і прихопили 60 тис. книжок. А раптом їм вдалось домовитись з новою київською владою? Чому б і ні. Такий варіант цілком реальний.
Відкриття нового «Сяйва» відбувалось доволі помпезно. В анонсах повідомлялося, що розрізати стрічку приїде сам президент Янукович в супроводі прем’єр-міністра. Але це був черговий блеф. Так ніби президенту, окрім як відкривати книгарні, вже й зайнятись нема чим. Не приїхав ні президент, ні прем’єр, ні багато запрошених письменників, які нібито мали влаштувати там читання. На автобусі прибув лише Попов зі свитою та кількома придворними літераторами на чолі з непотопляємим Іваном Драчем.
Все відбувалося в «кращих» традиціях совка. На вулиці грав оркестр, об’єкт по периметру патрулювала міліція, не пускаючи і близько нікого зайвого, а на урочистість запросили виключно своїх людей та акредитованих журналістів. Не обійшлося, щоправда, без інцидентів. Колишні працівники «Сяйва» влаштували до зустрічі мера невеликий перфоманс. Товкли кришками від баняків, гуділи в сирену і дзвонили порожніми бляшанками. А в подарунок меру принесли корито з порожніх консервних бляшанок і витрушеної з них риби як символ «рибного» професіоналізму нового керівництва книжкової крамниці. Втім, до мера їх не підпустили, а оркестр всіляко заглушував їхні скандування.
Лише адвокатові, який захищав інтереси книгарні в судах Олегу Королю, вдалося якимось дивом потрапити всередину приміщення, і під час виступу Попова він вигукнув: «Вас підло обманули. Я юрист книгарні «Сяйво». Справжньої книгарні. Олександре Павловичу, вас ввели в оману. Ми боремося за право оренди. Колектив 50 років орендував це приміщення. За законом право оренди залишається за старим колективом. Ми не претендуємо на власність. Ми за те, щоб приміщення довічно було у власності міста, але виключним орендарем відповідно до закону є ТОВ «Книгарня «Сяйво», яке тут пропрацювало вже 50 років». Адвокат намагався продемонструвати відповідні документи, але ніхто його не хотів слухати. Та й які можуть бути аргументи, коли маховик запущено і залишилось перерізати червону стрічку?
Поки мера водили крамницею та представляли йому диво-апарат, що вміє роздруковувати рідкісні книжки, журналісти мали нагоду ближче роздивитися нову книгарню. Відверто кажучи, видовище доволі вбоге. Якщо не враховувати дорогий ремонт, що обійшовся у 780 тис. грн, то комунальну книгарню навіть складно назвати повноцінним магазином. Порівняно зі старим «Сяйвом», це всього лиш книжкова ятка у великому приміщенні. Асортимент мізерний, книжок замало. Чимало з них однакові, розкидані для картинки по різних полицях. Все обставлено в стилі новомодних бутиків де, мінімум товару, але забагато понтів.
Поки мер казав промову, різав стрічку і хвалився, який він щасливий, що повернув киянам вкрадений магазин, на вулиці зібрався великий стихійний мітинг із тих, кого не пустили на офіціоз. Люди нашвидкуруч написали плакати і скандували «Банду геть!», «Поверніть робочі місця трудовому колективу», «Влада вкрала «Сяйво», «Ганьба КМДА» та «Поверніть «Сяйво». Але хто їх там вже чув. Проти лому нема прийому… Поки люди мерзли на вулиці і намагались докричатись до здорового глузду влади, правильних гостей в душному приміщенні нової книгарні пригощали кавою з цукерками, а Попов давав прес-конференцію.
Щоби голова КМДА спокійно залишив приміщення, його вирішили вивести через чорний хід, і лише в останню мить він передумав тікати дворами та вийшов через центральні двері. Там його зустріли з криками «Ганьба!», «Нам не потрібна така влада!», «Владу – геть! Партію регіонів – геть! Януковича – геть!»? Але це знову ж таки було як об стіну горохом. Міліція розштовхала людей, зробила коридор і мер поїхав. Відтак на двері почепили табличку «Технічна перерва» і показуха добігла кінця. Лише міліціонери ще продовжували «святкувати», стримуючи набридливих протестантів, які бажали увійти до магазину. Але й вони невдовзі розійшлися.
Власне й все. Чи закінчилась на тім історія славетного «Сяйва»? Цілком можливо. Ображені обіцяють знову судитися, але, зважаючи на те, що «Праві ті, на чиєму боці правда», цей процес може затягнутися на віки. Тепер «Сяйва» немає. Нова книгарня називається «Сяйво-книги», та й нічого спільного з добрим старим магазином не має. Окрім хіба що стін.
