До олімпійської тріади «Швидше, вище, сильніше» варто було б додати ще одне слово – «більше». Зараз кількість привезених із найважливіших змагань чотири річки медалей промовистіша, ніж цифри ВВП. Цей показник зрозуміє будь-хто з тих чотирьох мільярдів глядачів, які наразі спостерігають за боротьбою безпосередньо на трибунах і по телевізору. І зробить висновки, передусім, про організаційний ресурс певної країни й ментальні риси її представників.
Коли президент нашого Національного олімпійського комітету Сергій Бубка запевняв, що в перші дні на успіх українців ніхто не розраховував, це лише частково правда. Бо ми сподівалися. Принаймні, на психологічну витривалість чемпіонки Афін-2004 зі стрільби з пістолета Олени Костевич. На стійкість багаторазової олімпійської звитяжниці Яни Клочкової. На те, що тенісистка Олена Бондаренко демонструватиме не тільки власну привабливість (дівчина посіла четверте місце в списку 50 найсексуальніших спортсменок Ігор-2008), але й спортивний результат.
До очікуваних погодних труднощів (смог, спека, вологість повітря) і проблем із психологічними навантаженнями додалися й суддівські упередження. До третього місця арбітри в буквальному сенсі не пустили боксера Олександра Ключка, який протистояв китайському колезі. Внаслідок апеляції української сторони рефері поєдинку усунули від змагань, але підсумок його сумнівного рішення залишився не змінним.
І з цього моменту на наших спортсменів буквально посипалася «бронза». Четвертий ігровий день – перший вітчизняний п’єдестал титулованого дзюдоїста Романа Гонтюка. Зовсім молода пара синхроністів Ілля Кваша й Олексій Пригоров стрибають у воду з триметрового трампліна й підні маються на третю сходинку. У ваговій категорії до 69 кг важкоатлетка Наталія Давидова теж «потягнула» на бронзовий приз. 13 серпня, на 14:00 за київським часом, українці пригальмували четвертою «бронзою» борця Армена Варданяна. Далі буде?