Спроба Великої Британії покинути Європейський Союз переросла в повномасштабну політичну та економічну кризу. Минулого тижня парламент не підтримав угоду, про яку Тереза Мей домовилася з ЄС: 230 депутатів проголосували проти — це найбільша поразка прем’єр-міністра в сучасній історії Сполученого Королівства. Мей цілковито втратила політичний авторитет. Її уряд не приховує розколу щодо того, що робити далі: слід очікувати відставок. Прем’єрці не вдалося досягти компромісу з опозиційними партіями, а лідер лейбористів каже, що це просто піар-хід. У країні здійнявся ґвалт, і члени парламенту плетуть змову, щоб перехопити владу в уряду, вдавшись до безпрецедентної для Великої Британії спроби змінити конституційний баланс сил.
Якщо найближчими тижнями не вдасться знайти компроміс, країна вилетить 29 березня з Європейського Союзу, не маючи жодної угоди, яка регулювала б відносини з колишніми партнерами. Британські бізнесмени та європейські політики кажуть, що це буде катастрофа. Умить припиниться вільна торгівля між британцями та їхніми сусідами, у британських портах простягнуться довжелезні черги, бо всім вантажівкам доведеться чекати додаткових митних перевірок. Швидко виникне дефіцит медичних препаратів і запчастин для британської промисловості, припиниться імпорт украй необхідних ядерних матеріалів і пального. Літаки не зможуть приземлятися, бо повітряні норми втратять чинність. Британцям можуть знадобитися візи для подорожі до Франції чи Німеччини.
Читайте також: Brexit. За крок до прірви
Brexit без угоди зіпсує всі майбутні відносини між Сполученим Королівством і сусідами в ЄС. Велика Британія порушить обіцянку сплатити понад £30 млрд на покриття своїх зобов’язань профінансувати виплати та проекти Євросоюзу, узгоджені тоді, коли країна входила до його складу. Лондону доведеться укладати екстрені угоди, щоб подовжити співпрацю поліції та лишити чинним загальне антитерористичне законодавство. Політичній дружбі настане кінець, і надалі Велику Британію вважатимуть негідним довіри партнером.
Найгірші й миттєві наслідки відчує на собі Ірландія. Підписана 1997-го угода між Лондоном і Дубліном, яка поклала край понад 30-літній війні у Північній Ірландії, забезпечила скасування сухопутного кордону між двома її частинами. Це відіграло важливу роль у нормалізації відносин і єднанні між ними. Brexit без угоди означатиме, що одразу буде поновлено митні й поліційні перевірки на кордоні, які мають запобігати контрабанді та контролювати в’їзд нелегальних іммігрантів. Ірландці, як із Північної Ірландії, так і з Республіки Ірландія, кажуть, що новий прикордонний контроль використають терористи й екстремісти Ірландської республіканської армії, повернувшись до своєї жорсткої діяльності.
Питання ірландського кордону є однією з найбільших перешкод для підписання угоди про Brexit. Тереза Мей домовилася про так званий «бекстоп» — такий собі страховий договір: якщо в наступні кілька років не вийде укласти нову торговельну угоду між Великою Британією та ЄС, лишатимуться чинними нинішні норми й Північна Ірландія, на відміну від решти Об’єднаного Королівства, надалі входитиме до складу Митного союзу ЄС. Правляча Демократична юніоністська партія Північної Ірландії (DUP) категорично проти: на її думку, це призведе до розколу провінції з рештою країни й підштовхне Ольстер до Республіки Ірландія, проти чого завжди виступала протестантська більшість.
Без підтримки 12 членів парламенту з DUP правляча Консервативна партія втратить більшість у Вестмінстері й не зможе далі керувати. Тож Тереза Мей пообіцяла парламенту спробувати отримати від Брюсселя правові гарантії про те, що «бекстоп» триватиме лише кілька років. Однак Дублін і решта ЄС відмовляються змінювати домовленість, бо без страхування Євросоюз не може гарантувати безпеку своїх зовнішніх кордонів.
Багато парламентаріїв у відчаї: вони вважають, що прем’єрка просто вперто відмовляється змінити основні положення угоди, про яку домовилася з Брюсселем у грудні. Тож деякі бунтівні консерватори за підтримки численної опозиції в парламенті, узяли тепер справу у свої руки. Найімовірніше, вони переможуть на двох голосуваннях, що відбудуться днями й визначать важливі кроки, проти яких виступає уряд. По-перше, голосуватимуть за те, щоб зробити вихід Великої Британії з ЄС без угоди незаконним (це означає, що доведеться перенести дату Brexit). По-друге, парламент запропонує власний план Brexit, незважаючи на думку прем’єрки.
Уже зараз обговорюється принаймні два сценарії. Перший підтримує Лейбористська партія: назавжди лишити Велику Британію в складі Митного союзу. Це вирішить проблему з ірландським кордоном, однак розлютить прихильників Brexit, які вважають, що такий варіант остаточно прив’яже країну до Брюсселя й не забезпечить справжньої незалежності від Європи. Ще одна пропозиція: приєднати Сполучене Королівство до Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейну, утворивши зону вільної торгівлі (тоді британці залишаться і в Митному союзі, і в єдиному ринку). Британським бізнесменам таке сподобається. А от противникам Brexit аж ніяк, бо країні доведеться дотримуватися всіх правил ЄС, та водночас вона не матиме права голосу під час визначення норм у Брюсселі. Ті, хто хоче лишитися в ЄС, кажуть, що Велика Британія опиниться в значно гіршому становищі, ніж якби просто лишилася в Євросоюзі й скасувала Brexit.
Читайте також: Іспанія та Британія не змогли домовитися про Brexit
Крім того, у парламенті зростає кількість прихильників ідеї другого референдуму. На думку членів парламенту, очевидно, що жодне рішення не буде підтримане більшістю, тому краще нехай народ проголосує ще раз. Противникам Brexit ідея подобається, бо вони сподіваються, що другий референдум скасує результати першого, 2016 року. Згідно з опитуваннями, нині близько 56% виборців не схвалює Brexit і воліє лишитися в ЄС.
Проте другий референдум — ідея ризикована. По-перше, незрозуміло, які питання мають бути в бюлетені. Запропонувати три варіанти: вийти без угоди, прийняти пропозицію Терези Мей чи залишитися в ЄС? А що, як жодна із пропозицій не здобуде більшості голосів? По-друге, будь-який референдум, що скасує результати голосування 2016-го, обурить 17 млн британців, які голосували «за» і тепер почуватимуться обманутими. Вони кажуть, що це буде недемократично, і погрожують протестами в разі скасування Brexit. По-третє, на організацію ще одного референдуму знадобиться щонайменше рік.
Серед лейбористської опозиції глибокий розкол щодо того, що варто робити. Лідер Джеремі Корбін хоче нових загальних виборів. Проте на нещодавньому голосуванні в нього не вийшло скинути уряд. Консерватори, ані ті, що за вихід, ані ті, що проти, не хочуть перегонів, бо лейбористи, найімовірніше, переможуть. DUP теж проти лейбористського уряду у Вестмінстері.
Читайте також: Рада ЄС схвалила проект угоди про Brexit
Багато парламентаріїв-лейбористів виступає за другий референдум. Однак ліве крило партії включно з Корбіном не підтримує ідею, бо не хоче відштовхнути робочий клас, що традиційно є електоратом Лейбористської партії, адже 2016 року ця верства населення голосувала переважно за вихід.
Уряд безсилий і не може спинити спроби парламенту перехопити владу і встановлювати нові правила. Це безпрецедентний виклик владі прем’єр-міністра, він скидається британцям на боротьбу між парламентом і королем Карлом I 1649-го, що призвела до громадянської війни, страти короля й утворення республіки, яка існувала 11 років. Тереза Мей уже втратила всю владу, єдність свого Кабінету міністрів та повагу народу. Вона відмовляється йти у відставку й лишається при владі лише тому, що жоден міністр консерваторів не має достатньо підтримки, щоб скинути її з посади.
Тим часом усе інше політичне життя Великої Британії паралізоване. Небачена конституційна криза навіює спогади про початок Другої світової війни, коли прем’єр-міністр Невілл Чемберлен, втративши 1940‑го довіру, відмовлявся йти у відставку. Країні довелося чекати тиждень, доки її рятівник Вінстон Черчилль не прийшов до влади. На жаль, серед нині живих немає такого політика, як він, що врятував би Велику Британію від безладу.