Бренд "Трипілля" | Український тиждень

В інфоргафіці подається порівняльна хронологія історії трипілля, Стародавнього Єгипту та Індії

[281][282][284]

КОМЕНТАР

Михайло Відейко

старший науковий співробітник, кандидат історичних наук

Мідні олігархи

Тривалий час вважали, що весь метал, виявлений у трипільських поселеннях, було імпортовано із Центральної та Південної Європи. Там історія металургії та металообробки починається ще у VI тис. до н. е., а у V тис. до н. е. ці галузі переживали справжній бум. Відомі не лише скарби із готових виробів – розкопано селища, часом величезні, мешканці яких виробляли речі із металу. Вивчення готових виробів підтвердило висновки, що трипільські металурги та ковалі багатьма своїми знаннями завдячують умільцям із описаної вище територій Старої Європи. Проте вже для V тис. до н. е. цілком справедливим є застосування поняття “трипільське вогнище металообробки”. Трипільські ковалі встигли познайомити із новим ремеслом навіть декого із своїх сусідів на сході – наприклад, носіїв хвалинської культури далекого Дону.

Близько середини V тис. до н. е. трипільці були змушені шукати джерела металу на власній території, адже металургійні центри на Балканах, із яких вони отримували сировину та вироби, занепадали. Північні сусіди трипільців завозили сировину зі Сходу. Власне, перші експерименти із місцевою сировиною почалися, судячи зі знахідок каменів, котрі використовували для подрібнення мідної руди на ранньотрипільському поселенні Олександрівка, ще раніше. Трипільці зуміли віднайти не лише руду в Подністров’ї та на Поділлі, але й самородну мідь на Волині.

Головні центри трипільської металообробки у цей час знаходилися у Подністров’ї і використовували різну сировину. Вони проіснували аж до початку ІІІ тис. до н. е. У ті часи володіння секретами виготовлення речей із металу означало заможність і не абиякий вплив. Тому не дивно, що цей регіон настільки насичений яскравими археологічними пам’ятками трипільської доби – Більче-Золоте, Шипинці, Кошилівці, Жванець. Ці та інші поселення презентують досить широкий спектр зовнішніх зв’язків не лише із трипільською ойкуменою, але й сусідніми племенами, до центральних та північних регіонів Старої Європи включно.

ДОВІДКА

Трипільська культура
Археологічна культура доби мідного (енеоліту) – початку бронзового віків, частина культурно-історичної спільності Трипілля-Кукутені. Територія поширення цієї спільності – від Прикарпатської Молдови в Румунії до лівобережжя Дніпра на Переяславщині.

Датується приблизно між 5400–2750 роками до нашої ери, тобто 7–5 тисяч років тому.

Територія поширення в Україні – сучасна лісостепова смуга та смуга лісів помірного поясу від Прикарпаття на заході до Наддніпрянщини на сході. Найпівнічніші пам’ятки класичної трипільської культури зафіксовані на Десні, а найпівденніші – у степовому Побужжі. Трипільські поселення відомі у 15 областях України.

Комплекс археологічних знахідок із характерним посудом, орнаментованим спіральними візерунками, вперше отримав назву “трипільська культура” завдяки відкриттю київським археологом Вікентієм Хвойкою таких пам’яток поблизу Києва наприкінці ХІХ ст. Поселення, за яким названо цю культуру, розташоване за 2 км від села Трипілля Обухівського району.

МІСЦЯ ВИДОБУВАННЯ МІДІ ТРИПІЛЬЦЯМИ

Ареал міді на Волині. який розробляли трипільці

Поклади міді

НАПРЯМКИ ПОШИРЕННЯ

КУЛЬТУРИ ВИРОБНИЦТВА МІДІ

Напрямки засвоєння Трипіллям культури добування міді

Імпорт культури видобутку міді з Трипілля на схід

Бренд “Трипілля”

читати ще

Крихкість німецької демократії

Текстиль як об’єм дому

Як у Києві захищали Степана Хмару

Сторіччя радіомовлення та радіослухання

Купер: «Росіяни знають, що якщо хочуть отримати Лиман і Слов'янськ, то мають спочатку повернути Куп'янськ»

Україна – Центральна Америка: на шляху посилення співпраці