Тоді як окремий фрагмент іноді може відобразити логіку подій так само чисто і ясно, як одна-єдина крапля води відображає весь оточуючий світ, водночас розкладаючи сонячний промінь на всі складові його спектру.
9 вересня Верховна Рада прийняла в першому читанні закон «Про державні гарантії виконання рішень судів». Голосами парламентської більшості було вирішено проводити розгляд законопроекту за прискореною процедурою.
Тиждень досліджував цей закон ще тоді, коли його, два місяці тому, було вставлено в порядок денний. Тоді наші читачі могли дізнатися, що документ, підготовлений урядом Миколи Азарова, за основним змістом цілком відповідає зобов’язанням, котрі Україна взяла перед Європою ще бозна-коли.
Та водночас – що уряд, подавши законопроект буквально «в свинячі голоси», доповнив його «перехідними положеннями», котрі суті справи зовсім не стосувалися. А стосувалися, по-перше, можливості приватизації підприємств газотранспортної системи, а по-друге – ліквідації законодавчих пільг для 16-ти категорій українського населення.
Пільги, передбачені для «дітей війни» та міліціонерів, «чорнобильців» та сільських лікарів, виводились із тіла законів. Згідно з перехідними положеннями урядового законопроекту, встановлювати (або не встановлювати) їх отримував право лише Кабмін.
Докладно читайте «Європейські» хитрощі Азарова
Цієї п’ятниці законопроект раптом знову постав на порядку дня. Постав під іншим номером, але вже зі схвальним висновком профільних комітетів. Опозиція побачила в цьому масштабне фальшування: так, БЮТівка Олена Шустік через свою прес-службу розповсюдила інформацію, що на момент розгляду в сесійній залі перенумерований проект ще навіть не був зареєстрований в апараті ВР.
Основна претензія опозиції, втім, полягала в тому, що Конституція України в жодному випадку не дозволяє звужувати наявні права та свободи громадян.
Нагадаємо, в лютому-березні поточного року ця вимога Конституції часто згадувалась у парламенті та ЗМІ у зв’язку з необхідністю законодавчо обмежити захмарні пенсії, котрі в Україні роками отримували колишні судді, прокурори, народні депутати та деякі інші представники влади.
Після багатьох скандалів ВР, аж на початку липня, таки обмежила максимальні «чиновницькі» пенсії десятьма «мінімалками». Як висловився тоді в бесіді з автором цих рядків один з депутатів від Партії регіонів, сталося це «під жорстким, але справедливим тиском Віктора Федоровича Януковича, бо він про власну пенсію не турбується».
Треба думати, той депутат знав, що говорив – навіть якщо сам не одразу зрозумів, як це може бути витлумачено.
Але битва навколо «нестатусних» пільговиків, що розгорнулась у ВР 9 вересня, залишила ті події далеко позаду.
За двадцять хвилин до опівдні головуючий на засіданні спікер Володимир Литин раптово оголосив про розгляд «судового» законопроекту, котрий уряд, мовляв, просить прийняти невідкладно, бо його неприйняття загрожує позбавленням України права головувати в ПАРЄ.
Опозиція зашуміла.
«Я хочу звернути увагу присутніх на дуже дивну структуру законопроекту», – виступив нашоукраїнець Юрій Ключковський. – «В ньому є сім статей, які, дійсно, спрямовані на розв'язання проблеми і на забезпечення виконання рішень національних судів, а після того у прикінцевих положеннях – внесення змін до близько 20 різних законів, які різко звужують обсяг існуючих прав. З цього приводу Конституційний Суд України, якщо я не помиляюся, приймав вже шість чи сім рішень Конституція України забороняє прямим текстом приймати закони, які звужують змін і обсяг існуючих прав!»
«Була проблема в попередньому проекті по трубопровідному транспорту, яка викликала гострі заперечення, – вилучили! Давайте потім будемо пропонувати, щоб до кожної статті, до кожного закону нам давали розрахунки, що є і що може бути. Це буде нормальний демократичний підхід!», – заперечував Литвин.
251 депутатська кнопка проголосувала за прискорений розгляд законопроекту, і на трибуну вийшов міністр юстиції Олександр Лавринович, котрий чвертю години раніше вже презентував законопроект у поміркованих тонах, але тепер, очевидно, вирішив сказати все «як є».
«Ми повинні бути чесною владою і сказати, що ми будемо виконувати всі закони, які чинні в Україні в тих межах, які дозволяє державний бюджет і державний ресурс. Нічого іншого все одно не буде!», – чесно повідомив міністр депутатам, а заразом і телеглядачам.
«Уважаемые коллеги, на обмане и на популизме государство не построишь. На обмане и на популизме государство можно только разрушать. И только благодаря тому, что 20 лет вот здесь был обман, популизм превалировал, мы не можем вылезти из болота!», – після міністра на трибуні звично спалахнув красномовством регіонал Михайло Чечетов. – «Время пришло прагматиков. Популисты, которые разрушают парламент, им не место в парламенте. И народ их выметет из парламента. Люди хотят правду. Этот закон сегодня отвечает реальной ситуации. Это первая буква в правде!»
Про «правду», утім, провладний депутат заговорив дарма, бо одразу напросився на викривальну промову, видану першим заступником профільного комітету Юрієм Кармазіним. Пан Кармазін заявив, що рішення про схвалення законопроекту парламентським комітетом – фальшивка.
«Шахрайським шляхом з'явився сьогодні лист комітету. Я відповідально заявляю, що ось мій мобільний телефон, а жодного запрошення не було. Пане Єфремов, розберіться, що це робиться! Нікого з опозиції ви не запрошуєте на таємні засідання комітету. Ніде у нас у Регламенті не передбачено, що є засідання таємні комітету, такого не передбачено!», – гнівався він.
При цьому Юрій Кармазін не наголошував на тому, що в комітеті, підконтрольному регіоналам, усе одно був би кворум, і відсутність на його засіданні опозиції нічого не змінила б. Звісно, якщо засідання комітету справді було.
За даними Тижня, його не відбувалося. Але довести це на основі відсутності вхідних дзвінків в телефоні депутата Кармазіна, ясна річ, не зміг би навіть сам Генеральний прокурор. Іншими словами, опозиція знову виявилася непридатною для «захисту інтересів населення від антинародної влади».
Ще однією помилкою, цього разу особисто Кармазіна, була згадка імені керівника фракції ПР та голови регламентного комітету Олександра Єфремова, котрий таким чином отримав право на репліку.
«Когда правительство Тимошенко и Тимошенко лично своим решением, решением Кабинета Министров, упразднила все льготы в противовес решению Конституционного Суда – вы тогда все сидели, молчали!», – обурився провладний депутат.
При цьому пан Єфремов скромно промовчав, що Тимошенко «скасовувала» (насправді – частково і тимчасово) пільги рішенням уряду, бо в парламенті їй цього не дозволяли саме регіонали, котрі будь-що прагнули зберегти інвалідам та «чорнобильцям» ті самі пільги, котрі тепер конче хотіли знищити. Попри той факт, що в країні, як в усьому світі, лютувала економічна криза, і логіка Тимошенко була точнісінько такою ж, як і нинішня логіка Азарова.
У підсумку депутати прийняли законопроект у першому читанні. Не голосували БЮТ та комуністи. Головуючий на той момент на засіданні комуніст Адам Мартинюк, попри те, що не голосував теж, устиг ще буквально проштовхнути рішення і про прискорену процедуру підготовки законопроекту до другого читання.
Очевидно, кінцеве прийняття закону не за горами. Для чого талановита парламентська більшість вигадає ще якийсь трюк.
За даними згаданої на початку матеріалу Олени Шустік, лише недоплати за пільгами громадянам України становлять порядку 100 млрд. грн.
Нинішній кризовий бюджет, та ще й у переддень чергової «газової війни», справді навряд чи потягне подібний тягар.
Але ясно й те, що аргументи провладних депутатів, котрі тепер називають опозиціонерів «лицемірами» (з цитованого виступу Єфремова), виглядали б значно переконливіше, якби країна в той же час не витрачала сотні мільйонів на президентські палаци, та мільярди – на отримання надприбутків наближених до влади бізнесових осіб.