Рік тому в соцмережах на офіційних сторінках президента Петра Порошенка з’явилося таке повідомлення: «Юрій Солошенко і Геннадій Афанасьєв уже на борту українського літака і вилітають із Москви до України. Як довго ми боролися за цю мить!». 14 червня двоє українських політичних в’язнів, Геннадій Афанасьєв і Юрій Солошенко, повернулися до України з російського полону. Як відомо, їх тоді обміняли на організаторів «Народної ради Бессарабії» Олену Гліщинську та Віталія Діденка. Перед ними Україна обміняла полонених спецпризначенців Алєксандра Алєксандрова та Євґенія Єрофєєва на Надію Савченко. На цьому процес повернення українських бранців призупинився. Щоправда, за цей рік із російських тюрем повернулися син Мустафи Джемілєва Хайсер та обвинувачений в екстремізмі Юрій Ільченко. Однак говорити в таких випадках про обміни не доводиться. Хайсер Джемілєв фактично відбув строк покарання, а Ільченко втік із території Криму на материкову частину України.
Водночас збільшувалася кількість українців і кримських татар, які потрапили до поля зору російських силових структур. Так з’явилася справа «кримських диверсантів», по якій проходять щонайменше дев’ятеро людей: Євген Панов, Андрій Захтій, Володимир Присич, Ридван Сулейманов, Дмитро Штибліков, Олексій Бессарабов, Володимир Дудко, Гліб Шаблій та Олексій Стогній. Затримання цих людей відбувалося у два етапи: у серпні 2016-го заарештували перших чотирьох, а в листопаді за ґратами опинилися ще п’ятеро (див. Тиждень № 4 від 26 січня). За цей час той же Присич отримав реальний строк у три роки позбавлення волі за ст. 228 КК РФ (незаконне придбання, зберігання, перевезення, виготовлення, переробка наркотичних засобів). Таке рішення суду не має нічого спільного з попередніми обвинуваченнями в «диверсійній діяльності». Сам Присич, виголошуючи в залі суду останнє слово, заявив, що звинувачення в зберіганні й транспортуванні наркотиків повністю сфабриковані ФСБ. Він пояснив, що заборонені речовини йому підкинули, а протокол із нібито зізнаннями змусили підписати, аби уникнути серйознішого обвинувачення.
Та крім «диверсійної діяльності», як виявилося, не забули в Росії й про справи по обвинуваченню в «шпигунстві». Нагадаємо, що за цими статтями раніше Росія судила нині звільненого Солошенка, а також Валентина Вигівського та Віктора Шура, які наразі залишаються в російському полоні. Разом з тим, на початку жовтня минулого року з’явився ще один «підозрюваний» — журналіст української інформагенції Укрінформ Роман Сущенко.
Читайте також: Дожити до звільнення. Що робити бранцям і їхнім рідним
Чоловік був кореспондентом агенції в Парижі з 2010-го, працював у Страсбурзі. Виїхав у Росію до родичів. 2 жовтня мав повертатися в Україну, однак його натомість знайшли у відомому російському СІЗО «Лефортово». Одразу ж після затримання із вимогами звільнити журналіста до Кремля звернулися Міжнародна та Європейська федерації журналістів, Рада Європейського альянсу інформаційних агентств. Також вимоги про звільнення лунали від представників організації «Репортери без кордонів». Українські офіційні структури неодноразово наголошували, що журналіст не міг бути розвідником. Однак Росія проігнорувала заяви, вимоги і заклики, залишивши Романа за ґратами. Російська ФСБ наполягає на тому, що Сущенко був «кадровим розвідником» і нібито збирав інформацію про Збройні сили РФ. У Кремлі ж заявили, що затримання Романа — то «звичайна робота спецслужб». Захищати українського журналіста взявся Марк Фєйґін, відомий справами Pussy Riot та Надії Савченко. У травні він заявив журналістам Укрінформу, що приблизний обсяг справи сягнув десяти томів, а слідчі дії, за його словами, перебувають у стані анабіозу. За вісім місяців, відколи Сущенко за ґратами, захист намагався змінити запобіжний захід, однак марно: рішення російського «суду» залишалося незмінним.
Окрім Сущенка отримати цілком реальні строки може й позаштатний журналіст «Радіо Свобода» Микола Семена. Нагадаємо, у квітні 2016-го ФСБ порушила проти нього кримінальну справу. Причиною для цього став матеріал журналіста, у якому нібито були «заклики до порушення територіальної цілісності РФ». Наприкінці січня цього року журналісту вручили обвинувальний акт у справі за «сепаратизм». З нього випливає, що російські спецслужби знайшли ознаки закликів до порушення територіальної цілісності РФ в матеріалі «Блокада — необхідний перший крок до звільнення Криму». У справі почалися судові засідання. Українське Міністерство закордонних справ неодноразово виступало із заявами, у яких вимагало від Росії припинити переслідування Семени та Сущенка. Останнє таке звернення звучало 6 червня на День журналіста.
«…Саме в День журналіста в черговий раз вимагаємо від РФ припинити політичне переслідування журналістів Сущенка та Семени», — написала на своїй сторінці у Twitter речниця зовнішньополітичного відомства Мар’яна Беца.
Разом із переслідуваннями українців у Криму продовжується тиск на кримських татар за допомогою антитерористичного законодавства. Зокрема, і щодо можливих членів організації «Хізб ут-Тахрір», яка заборонена в Росії, та учасників мітингу під парламентом Криму в лютому 2014-го. Справи низки фігурантів досі розглядають «суди». Водночас, чимало кримських татар уже отримали реальні вироки. Наприклад, Руслан Зейтуллаєв, який проходив по справі кримських мусульман, засуджений до 12 років колонії суворого режиму за організацію осередку «Хізб ут-Тахрір» в Криму. Чоловік висловлював протести проти переслідування співвітчизників і кілька разів оголошував голодування. Він вимагав від влади РФ припинити переслідування кримських татар за «екстремізм» та «тероризм», звільнити інших фігурантів справи кримських мусульман, а також допустити до нього представників МЗС. Проте переслідування тривають.
Читайте також: Застряглі в темряві. Чому важко звільняти «цивільних полонених»
Разом з тим цей рік засвідчив, що під загрозою переслідування опинилися не лише активісти, які мали чітко виражену проукраїнську позицію, а й ті, хто допомагав їм, зокрема й після затримання. Так відома історія про адміністративний арешт адвоката кримських мусульман Еміля Курбедінова. Наприкінці січня правозахисник прямував на обшук до одного з активістів, коли його зупинив патруль. Згодом чоловіка доправили до суду, де він отримав 10 діб адмінарешту. Окрім того, в офісі адвоката провели обшук, під час якого вилучили комп’ютери та іншу техніку. Напередодні ФСБ намагалася затримати адвоката Ільмі Умерова Ніколая Полозова, аби провести з ним допит. Правозахисники заговорили про тиск на адвокатів, які працюють у Криму та займаються захистом кримських татар. Поза тим, час від часу з’являються повідомлення про обшуки, які силовики проводять в активістів у Криму.
«У цьому році такі переслідування набули нової якості. Якщо раніше ми констатували збільшення випадків тиску за політичними мотивами, то зараз говоримо про переслідування вже тих, хто допомагає політв’язням: їхніх адвокатів, людей, які носять їм передачі. Це значить, що барометр несвободи на окупованому півострові досяг своєї критичної позначки», — переконана координатор ініціативи «Євромайдан SOS» та активіст кампанії Let my people go Олександра Матвійчук.
Наразі в списку правозахисників 44 людини, але їх може виявитися більше.
«У нашому списку 44 людини, які перебувають за ґратами за політичними мотивами в окупованому Криму та в Росії. І ми завжди додаємо «щонайменше». Нещодавно я говорила з кримчанами, вони стверджують, що кількість таких людей зросла й просто не потрапила в поле зору правозахисників. Зараз будемо вивчати справи та перевіряти», — додала Матвійчук.
Читайте також: Забуті живі. Права родин полонених
Проте від червня минулого року не лише побільшало політв’язнів. 12 жовтня 2016-го Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила дві резолюції щодо України, які стосувалися Криму та Донбасу. Так ПАРЄ засудила анексію українського півострова Росією, констатувала серйозні порушення прав людини на території АРК, окремо наголосила на «незалежності судів» та переслідуванні й тиску на кримських татар на півострові. У документі ПАРЄ вимагала припинити репресії проти лояльних до України громадян, зняти заборону на діяльність представницького органу кримських татар — Меджлісу, припинити перевезення ув’язнених із Криму на територію РФ.
Заразом у доповіді ООН вже від цього року констатується велика кількість «небажаних тенденцій» у сфері дотримання прав людини: зневажання гарантіями справедливого суду, застосування кримінального закону заднім числом, побиття під час затримань. Також в ООН повідомили, що реєструють випадки вивезення ув’язнених із Криму до СІЗО на території Росії, що порушує міжнародне гуманітарне право.
Однак наразі навряд чи випадає говорити, що резолюції чи заклики можуть активно вплинути на російську владу. До того ж за рік із моменту останнього обміну не відомі навіть потенційні кандидатури, яких можуть виміняти в Москви. Виходить, що позитивних зрушень у справі звільнення політичних в’язнів немає. Яскравий приклад того — режисер Олег Сенцов, який четвертий рік перебуває за ґратами. На підтримку українця висловлювалися відомі актори, режисери, правозахисники, однак результат поки що дорівнює нулю. Але, попри те, адвокати, активісти й правозахисники продовжують боротися за звільнення в’язнів Кремля. Хоча це й доволі тривала боротьба.