Правоохоронці як не знали англійської, так і не опанували її. А запевнення Голубченка, що столичні міліціонери не потребують допомоги, бо на сьогодні мають вже три тисячі працівників, які володіють англійською, щонайменше не відповідає дійсності.
Переконатися в цьому журналісти змогли за допомогою тих-таки волонтерів, які зі шкіри пнуться, щоб допомогти владі гідно представити Україну на Євро-2012. А влада, своєю чергою, до чого лишень не вдається, щоби цю допомогу не прийняти. Невже конфлікт інтересів? Можливо, й так. Втім, не в інтересах річ.
Припустимо, що волонтерам від допомоги жодного зиску не буде, та і владі також. Але ж червоніти комусь таки доведеться. Адже словниковий запас наших міліціонерів, хоч як крути, балансує на межі «га» і «шо» і немає на те ради. Вони, звісно, можуть знати й інші слова, але це навряд чи врятує ситуацію. Де ті три тисячі працівників, які володіють англійською, коли їх навіть не вдалося відшукати в міжнародному аеропорту «Бориспіль», напевно, велика державна таємниця.
Після кількох пізнавальних рейдів авто і залізничними вокзалами столиці та інших міст, які прийматимуть Євро-2012, допитливі волонтери з ГК «Євро-патруль» вирішили промоніторити найбільші повітряні ворота країни. Трапилось так, що про їхню заздалегідь анонсовану акцію в аеропорту знали, а тому гостей чекали. Ефекту несподіванки не вийшло. Втім, навіть за таких обставин виявити вдалося багато цікавого.
Саму акцію в аеропорту сприйняли без ентузіазму, але проводити не заважали. Бідкалися лише, що ніхто не переймається, яка грандіозна робота ведеться нині в «Борисполі», а натомість «висмикуються окремі факти, що хтось там до чогось був неготовим». Нікому, мовляв, не цікаво, що приймати Євро будуть не в тому терміналі, що «інспектується», а в тому, що ще будується. І там все буде зроблено на найвищому рівні, і вказівники, і персонал з ідеальним знанням мови.
Колись буде. А наразі перевіряємо те, що маємо…
Волонтерський флешмоб за підтримки журналістів виглядав так. Молодь студентського віку, видаючи себе за розгублених іноземних туристів, чіплялася до працівників аеропорту, міліціонерів, службовців, довідкових служб, які працюють в аеропорту, водіїв автобусів і навіть до працівників кафе з проханням допомогти, підказати чи порадити. Після короткої розмови співрозмовникам вручають словничок із елементарними фразами, які стануть у пригоді під час спілкування з іноземцями. От і все. Наприкінці підсумовують результати.
Пробігавши добру годину терміналом В, «іноземні туристи» встигли вивести з себе кількох міліціонерів і двох працівників аеропорту, а також виявити, що з англійською в «Борисполі» все цілком гаразд, навіть значно краще, ніж на залізничних чи автовокзалах. Більшість працівників аеропорту володіють мовою міжнародного спілкування. Деякі, звісно, з жахливим акцентом, деякі зі словником, але порозумітися загалом можна.
Гірша справа з міліціонерами. Ті, якщо й знають кілька слів, то намагаються своїх знань не афішувати. На запитання англійською, вони або усміхаються, або знічуються і, як панночка, яку сватають, переминаються з ноги на ногу чи роблять вигляд, що конче кудись поспішають, а тому мусять іти, чи в крайньому разі відповідають тим самим запитанням, яке їм поставили, лише змінивши наголоси і махаючи при цьому руками. Можливо, роблять вони це під виглядом журналістських камер, а коли запитує звичайний громадянин, то потрібні слова знаходяться легше? Можливо. Але сумнівно. Єдині слова, які від них вдалось почути, це sky bus. Так називаються автобуси, що курсують з «Борисполя» до залізничного вокзалу у столиці.
Окрім правоохоронців, в аеропорту є ще кілька больових точок, які вдалося виявити волонтерам. Це, хоч як дивно, аптека і сувенірні кіоски. Тамтешні працівники англійською говорять через одного. Втім, найболючіше місце – це медичний пункт. Він взагалі зачинений. Волонтер, який імітував передсмертні конвульсії, туди так і не достукався. Напевно, медичні працівники вирішили від гріха далі вдати, що нічого не чують чи смачно обідають, а якщо комусь дуже треба, то почекає.
Таксисти і водії автобусів в аеропорту – окрема тема. Англійська їм ні до чого. Цифри написані на інформаційному табло, кому треба їхати, той розбереться. Один водій автобуса чесно зізнався, що англійської не знає, тому що вивчав французьку і навіть продемонстрував свої знання, сказавши кілька слів. Вивчати англійську, найімовірніше, він не буде, як і його колеги, позаяк на запитання, чи навчають їх мови до Євро-2012, він якось ніяково махнув рукою і сказав: «так, звичайно».
Загалом волонтери задоволені своїм експериментом. Вони зізнаються, що картинка, яку вдалось побачити в «Борисполі», значно приємніша, ніж ті, що були на авто та залізничних вокзалах. Це справді міжнародний аеропорт, який може надавати якісні послуги. Тут добре налагоджено роботу всіх служб, можна без проблем знайти втрачений багаж чи отримати потрібну інформацію. В інших місцях столиці з цим біда. Київ конче потребує волонтерів на вулицях міста, на вокзалах і в аеропорту «Київ» («Жуляни»). Там ситуація значно гірша.
Нарікають волонтери за такий стан речей найперше на столичну владу. Раніше вона планувала підготувати близько 6000 людей, які би забезпечували комфортне перебування в місті іноземних гостей. Проте із запланованих підготовку пройшли трохи більше як 4 сотні осіб. В КМДА кажуть, що із передбачених колись 40 млн грн можуть виділити не більше 7 млн. Втім, навіть цю суму наразі перерахували, та і коли це станеться, не знає ніхто.
З одного боку, київську владу зрозуміти можна. Навіщо сипати гроші, як полову, якщо туристи і без того дадуть собі раду. Хто не зможе порозумітися і знайти потрібну інформацію на тверезу голову, завжди зможе зробити це на п’яну. Ця аксіома, доведена печінкою не одного покоління вболівальників. З іншого боку, можна зрозуміти і волонтерів. Вони хочуть якнайкраще. Та й сума навіть в кілька мільйонів гривень виглядає доволі привабливо. Невідомо, щоправда, до чиєї кишені вона мала би піти, чи тим-таки волонтерам, чи якимось щасливчикам-педагогам, але ж помріяти нікому не завадить.
Хоч би як там було, до фінальної частини Євро-2012 залишилось менш ніж 200 днів. Часу не так вже й багато, а подекуди ще навіть кіт не валявся.