«Це і правильно, і смішно. Образно кажучи, командування вимагає, щоб у підконтрольних підрозділах були ідеально біленькі комірці, начищені чоботи й міцно припасовані нашивки. Але, пробачте, за рахунок чого підвищиться боєздатність? Банки й в Україні, й за її межами нині або ж згортають бізнес, або стагнують: кредитування призупинено, поступово гасяться видані позики, банкіри не ризикують і більше спостерігають за ситуацією. Таким чином, до речі, ситуація нормалізується сама собою – цей шлях, власне, й виводить на нові нормативи адекватності капіталів. Однак до розвитку це не має жодного стосунку», – вважає експерт.
За його словами, український фінансовий сектор дрейфує в глобальній течії, «а правильніше сказати – в умовах глобального шторму, коли, за великим рахунком, усе одно, куди плисти».
«Якщо не плисти – виявишся на підводному човні. Курс краще тримати, орієнтуючись на реальні, а не віртуальні активи. Нинішня криза поступово опускає всіх із небес на землю. У 2008–2009 роках Франція та Німеччина заборонили шорт-трейдинг за держоблігаціями, відчувши, якої шкоди завдають спекуляції. Чимало універсальних банків вийшли з інвестиційного сегменту, залишивши відповідну послугу виключно корпоративним клієнтам. Тобто настало розуміння, що спекуляції висаджують у повітря реальний сектор», – пояснив Тімонькін.
Він вважає, що наступним етапом буде обмеження кредитування споживання.
«Так, падіння попиту вдарить по виробництву, але іншого шляху немає – споживчі кредити апріорі не створюють нової цінності. Проте навіть якщо учасники фінансового ринку наслідуватимуть таку стратегію, це нічого не змінить. Інвестбанкіри кажуть, що у клієнтів куца пам’ять: через три-п’ять років після стабілізації все неминуче повернеться на круги своя…», – вважає експерт.
Детальніше читайте у друкованому спецпроекті «Світ у 2012»