«В принципі все відбувається передбачувано і прогнозованим чином, не краще і не гірше. Як і очікувалося, ледь дотерпівши до інавгурації, Путін кинувся закручувати гайки. Цей період буде тривати до тих пір, поки правитель не зрозуміє, що від закручування гайок на зношеному болті зривається різьба, що репресіями режим нікого не лякає, а тільки примножує число своїх противників і стимулює різномасту опозицію до єднання», – пише Акунін.
«Прогнози – річ ризикована, але я припускаю, що далі події розвиватимуться таким чином. На той час, коли Путін порозумнішає і захоче зводити мости, опозиція якраз завершить процес первинної самоорганізації. У всій країні (вже не тільки в столицях) розпочнеться броунівський рух. Він, ймовірно, займе весь 2013 рік, поступово посилюючись. А в 2014 році путінському єдиновладдю, дуже можливо, настане кінець», – відзначає він.
Попри це Акунін зазначає, що сповільнити цей процес можна лише в одному випадку.
«Події можуть прискоритися під впливом зовнішніх потрясінь (наприклад, економічної кризи) або при ескалації репресій (ситуація «зриву різьби»). Сповільнитися процес може, як мені здається, в одному-єдиному випадку: якщо Путін раптом перефарбується в «реформатори». Тоді чимало «помірних» опозиціонерів зітхнуть з полегшенням і вирішать, що вони свій борг перед суспільством виконали, а політика справа брудна, нехай нею інші займаються», – додав він.
«Але така зміна курсу зовсім малоймовірна. Деградуюча система тому й деградуюча, що вона нездатна до ефективної розбудови (один раз, в 80-і роки, ми це вже спостерігали)», – зауважив Акунін.