Телешоу «Великі українці» після свого сарту викликало в мене відразу. Через деякий час я зрозумів, що відштовхує від програми спроба зачепити мене за живе й на цьому заробити. Між іншим, шоу вдалося: канал отримав прибуток і додаткову промоцію. Немає нічого дивного, що вибори «великих» спровокували бурхливі дискусії й навіть скандал у фіналі. На це розраховували організатори, такою була реакція на проект і в інших країнах, де він реалізовувався. Як на мене, десятка «великих» цілком адекватна. Власне, «півфінал» показав, що, умовно кажучи, проросійськи налаштована частина нашого суспільства не має своїх визнаних авторитетів, а, отже, її «проросійськість» штучна і є лише відгомоном радянської пропаганди. І саме це змусило діячів від Партії регіонів розгорнути кампанію на підтримку князя Ярослава Мудрого. Причому вона базувалася на протиставленні – головний спонукальний мотив, як пише газета «Сєгодня», – аби не переміг Бандера!
Те, що регіонали й, за словами причетних до організації «ВУ» людей, навіть КПУ агітували за Мудрого – позитивна тенденція. Адже якщо для українсько-орієнтованих людей є аксіомою тяглість «Київська Русь – нинішня Україна», то для багатьох наших співвітчизників на Сході ця теза видається повною нісенітницею. І Ярослав Мудрий, як переможець «Великих українців», підтверджує цю тяглість. Щоправда, комуністи вже заявили, що результати шоу є свідченням «дружби слов’янських народів». Такий сигнал наголошує на версії, що цю тезу почнуть розкручувати паралельно із запуском в Росії аналогічного проекту під назвою «Імя Россія». Проте це лише гарна міна за поганої гри. Є позитив і в боротьбі «за Бандеру», який зайняв третє місце. Наше суспільство, попри зусилля російської пропаганди, фактично поставило боротьбу ОУН-УПА вище, ніж досягнення УРСР. За лідера ОУН агітували мережі активістів по всій Україні, умовно кажучи, від рядових функціонерів полтавської «Просвіти» й лідерів громадських ініціатив до маститих київських політтехнологів. Бандеру з усієї десятки великих вони обрали інтуїтивно, а головний мотив цього вибору був простий – «на зло» Кремлю. І саме в цьому – небезпека. Бійці УПА й підпільники ОУН виявляли чудеса героїзму, й за це мають бути гідно вшановані. Сам Бандера заслуговує на перепоховання в Україні з усіма почестями. Але, віддаючи шану героїзму та самопожертві і його особисто, і його послідовників, не варто забувати, що Бандера
таки був носієм тоталітарної ідеології. Можливо, в той час, після поразки у визвольній боротьбі на Наддніпрянщині, в умовах польського терору проти українців ця ідеологія була найбільш ефективною для мобілізації мас на боротьбу. Але сьогодні робити з Бандери нового ідола й уособлення українства – шлях у глухий кут інтегрального націоналізму, епоха якого давно минула.
А загалом же в розпал пристрастей не варто забувати, що «Великі українці» – це всього-на-всього шоу, до того ж, іще й телевізійне. Для нас, в Україні і поза нею сущих, однаково великими є і Ярослав Мудрий, і Степан Бандера, і Микола Амосов. Не кажучи вже про Шевченка.
До речі, в Іспанії, де проблема національного примирення стоїть і досі, проект провалився, в інтерактивному опитуванні взяли участь лише 3 тисячі глядачів.