Боротьба триває

Суспільство
13 Січня 2022, 14:43

Минулий 2021 рік був досить складним та напруженим і на внутрішньому рівні, й на міжнародній арені. А що на нас чекає у 2022-му? Передбачити все неможливо, але можна впевнено стверджувати, що головним джерелом небезпеки для України (й не тільки) залишається Російська Федерація та її посіпаки.

Нині немає впевненості, чи наважиться Кремль на загострення конфлікту й подальшу військову ескалацію, чи обмежиться брязканням зброї. Ситуація на кордоні загрозлива, й у будь-якому разі ми маємо бути готовими дати відсіч нападам на нашу державу. Традиційно вже виділяємо два визначальні щодо безпеки України аспекти: внутрішній і зовнішній.

Політичні, економічні й військові провокації з боку РФ — очікуваний фактор, і готуватися протистояти їм потрібно в усіх сферах. Так, із 1 січня 2022 року набув чинності закон «Про основи національного спротиву», згідно з яким його складовими є «територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до національного спротиву». Відповідно, одна з провідних ролей у цьому процесі належить Силам територіальної оборони ЗСУ, які фактично починають формувати лише в цьому році. У першому президентському указі 2022 року йдеться про призначення командувача Сил тероборони. Ним став бригадний генерал Юрій Галушкін, десантник з бойовим досвідом, лицар ордену Богдана Хмельницького (нагороджений відзнаками ІІ та ІІІ ступенів). Це надзвичайно важливий крок, адже «стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушеним припинити збройну агресію проти України» тепер поширюється на всіх українців, а не лише на військовослужбовців. Так реалізуються конституційні норми про захист Вітчизни як обов’язку для всіх громадян. Утілення концепції тотальної оборони може стати дієвою засторогою для Кремля на її шляху до здійснення імперських планів. Звісно, шлях розбудови системи національного спротиву взагалі й тероборони зокрема не буде легким. Адже дефіцит людських, матеріальних і фінансових ресурсів, а також інерція на місцях є серйозними викликами новоствореній системі.

Читайте також: Тотальний опір

Також на державному рівні закладено основу для протидії російській агресії, основні положення якої викладено у введених у дію 25 березня 2021 року Стратегії воєнної безпеки України, 26 серпня 2021 року Стратегії зовнішньополітичної діяльності України та 28 грудня 2021 року Стратегії інформаційної безпеки. Ці документи розкривають ключові напрями для боротьби з гібридним впливом РФ. Це стосується і військової сфери, і міжнародної політики, і медіапростору, адже вплив російської пропаганди та дезінформації на населення України (й держав Європи) досі відчутний, хоч і дещо послабився. Тепер головним викликом є здатність втілити безумовно корисні положення стратегій у дієві механізми та реальні дії. Адже якщо реформування армії чи реалізація зовнішньої політики ще якось піддаються оцінюванню й коригуванню, то інформаційний фронт боротьби не має жодних видимих меж і не підлягає ефективному контролю. Створені Центр протидії дезінформації при РНБО, Центр стратегічних комунікацій при МКІП та інші державні структури поки що не проявили себе як потужні гравці на інформаційному полі. Значні загрози наявні й у кіберпросторі — щодня з боку РФ здійснюються кібератаки на інформаційні системи всіх рівнів по всьому світу. Шкода від них співмірна з наслідками бойових дій, надто коли йдеться про об’єкти критичної інфраструктури. Усі ці ризики слід передбачати й налагоджувати систему протидії, у якій без допомоги світової спільноти нам не вистояти. Лише міжнародна підтримка України та інформаційна стійкість нашого суспільства здатні примусити Москву відмовитися від своїх хворобливих імперських зазіхань.

Внутрішні аспекти боротьби з впливом Кремля є насамперед нашою відповідальністю, але потрібно зважати й на зовнішні аспекти. Доки зберігається загроза російської агресії, для нас особливо важлива євроатлантична інтеграція. Співпраця з НАТО сприяє обороноздатності України та набуттю нашими військовими спроможностей, що дає змогу протистояти значно більшому та сильнішому противнику. Розуміння потреби в міжнародній безпе­ковій співпраці показують плани участі нашої держави у 26 багатосторонніх військових навчаннях, зокрема 10 із них відбудуться на території України. А залучення до них понад 10 тис. іноземних солдатів покликане продемонструвати для РФ рішучість союзників з країн НАТО підтримати нас. Також на 2022 рік заплановано навчання 167 українських воїнів у військових навчальних закладах 13 країн Альянсу, і це окрім сотень інструкторів союзників, які тренують наших бійців на базі навчальних центрів у самій країні.

Читайте також: Хата не скраю

Звісно, Москва також показово здійснює військову підготовку і планує здійснювати масштабні навчання поблизу українських кордонів (зокрема й разом із Білоруссю), — це потенційно загрожує переростанню імітації війни в реальні бойові дії. Назагал зміни, яких зазнала Білорусь після того, як Лукашенка узурпував владу, перетворили цю країну на серйозну загрозу Україні та ЄС. Тут можна згадати й мігрантську кризу на кордонах з Литвою, Латвією та Польщею, і нарощування російської мілітарної присутності, зокрема контроль неба над Білоруссю авіацією та системами ППО РФ. Кремль звинувачує НАТО в нібито військовому освоєнні території України й водночас здійснює реальне розміщення своїх військових підрозділів на території Республіки Білорусь. І це як доповнення до майже повного російського контролю економіки «сябрів», зокрема її нафтогазової сфери. Україна, на жаль, і далі залежить від імпорту енергоресурсів, тому Росія разом із Білоруссю чинитиме на нас тиск. Тож високий рівень напруженості гарантовано збережеться впродовж року.

Особливої уваги потребує оборона узбережжя Азовського й Чорного морів, які РФ намагається повністю контролювати. Пришвидшена побудова військово-морських баз, зокрема й за сприяння Великої Британії, як і подальший розвиток ВМС України, здатне запобігти таким планам Москви. Дієвим засобом модернізації військової техніки та озброєння є продовження інтенсивного воєнно-технічного співробітництва. Адже й насичення української армії передовими оборонними технологіями, й розвиток власного ВПК неможливі без тісної співпраці з іноземними партнерами. Зокрема США вже пообіцяли у 2022 році надати нам військову допомогу в розмірі $300 млн. Також маємо угоду з Великою Британією про кредит для підтримання українського флоту на 1,7 млрд фунтів стерлінгів. До того ж Лондон надає додатково ще 1 млрд фунтів стерлінгів (зокрема й на сферу безпеки). Та й інші країни Альянсу надавали й надають нашій державі значну військову допомогу — і фінансову, і озброєнням.

У 2022 році залишаться енергетичні, воєнні, інформаційні та кібернетичні загрози з боку РФ. Тож маємо й далі боротися за власну незалежність. Законодавча база та міжнародна підтримка для цього є, а успіх боротьби — в наших руках. 

читати ще

показати ще