Олександр Чупак керівник економічних програм аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

Боргова криза: чому повернення державного боргу України залежить від міжнародних партнерів

Економіка
19 Червня 2024, 13:57

2024 року державний борг України майже досяг рівня національного ВВП й далі зростає. Чим це загрожує і як нам виходити з такої ситуації?


Рятівна відстрочка

Від початку повномасштабної війни проти росії Україна не має альтернативи зовнішній допомозі й борговому фінансуванню. Втрата майже третини ВВП, масова еміграція населення, потреба витрачати значні кошти на забезпечення сил оборони та інші чинники сформували умови, за яких близько половини витрат державного бюджету України забезпечуються зовнішніми надходженнями.

Оскільки суттєва частина коштів надається у вигляді позик, а не безплатних грантів, наш державний борг стрімко зростає. На початок 2024 року Міжнародний валютний фонд оцінював його розмір у 94 % ВВП або 5,5 трильйона гривень (з них 70 %, або майже 100 мільярдів доларів, — зовнішній борг), тоді як на початку 2022-го було 49 % ВВП, або 2,7 трильйона гривень.

Якби кредитори не давали Києву відстрочку з обслуговування боргу, 2024 року ми мали б сплатити 1,02 трильйона гривень. Для порівняння, доходи державного бюджету на поточний рік заплановані в сумі близько 1,8 трильйона гривень; тобто ми мали б віддати 57 % державних доходів тільки на обслуговування боргів.

Читайте також: Лінії фінансового протиборства. Як конфіскувати російські активи

У липні 2022 року країни Великої сімки (G7) погодилися надати Україні відстрочку з обслуговування боргу на два роки. Нині відбувається обговорення щодо її продовження. Варто зауважити, що український уряд поки не просить про скасування боргів, а лише про відстрочку з обслуговування. Очевидно, кредитори усвідомлюють, що за чинних умов вимагати від Києва платежів за боргами недоцільно, адже це відвертатиме ресурси від воєнних потреб, для задоволення яких ці кошти надають. Про швидке скасування відстрочки в разі припинення активних бойових дій також не йдеться, адже це значно підважить зусилля Києва щодо відбудови національної економіки.

У грудні 2023 року низка країн — великих кредиторів України (Канада, Франція, Німеччина, Японія, Велика Британія і США) підписали меморандум про відстрочку боргових платежів для України до березня 2027 року. Вони закликали інші держави-кредитори домовитися з Києвом щодо аналогічного рішення.

Швидкого рішення не буде

Простим рішенням могла б здатися конфіскація російських активів, що були заморожені на території Європейського Союзу, США та інших союзників у лютому-березні 2022 року. Ідеться про майже 300 мільярдів доларів, які можна було б використати на безліч цілей: як забезпечення позик для України, для післявоєнної відбудови або вже зараз на закупівлю озброєння. У квітні США сигналізували свою прихильність до ідеї використання активів, коли Конгрес проголосував за дозвіл на використання заморожених на території Штатів російських активів (близько 8 мільярдів доларів).

Проте Європейський Союз поки не демонструє готовності до такого кроку. Наприклад, 192 мільярди євро, або ж 70 % активів, які заморозив Захід, зосереджені в депозитарії Euroclear у Бельгії. Генеральний директор Euroclear Валері Урбен виступає проти повної конфіскації коштів, адже «таке рішення мало б украй негативний вплив не лише на Euroclear, а й на фінансові ринки загалом».

На думку єврочиновників, конфіскація створить прецедент порушення імунітету суверенних держав, унаслідок чого фінансовий ринок ЄС втратить довіру інших великих інвесторів, передусім Китаю та арабських держав. Якщо вони виведуть фонди з європейських банків, євро втратить статус міжнародної резервної валюти.

За словами Дениса Малюськи, міністра юстиції України, реальними нині є два сценарії:

  1. Хороший: надання Україні позики під заставу майбутніх процентних доходів від російських активів. Мовиться про близько 30 мільярдів євро.
  2. Поганий: передання нам лише поточних процентних доходів. У такому разі ми отримаємо до 5 мільярдів євро на рік.

Аналогічну до європейської позицію займає Японія. За словами міністра фінансів Судзукі Шунічі, щодо російських активів немає консенсусу: «Позиція Японії полягає в тому, що ми не повинні порушувати міжнародного права».

Якщо Україна так ніколи й не отримає коштів рф, реальними можуть бути тільки два сценарії виходу з боргової кризи:

  1. скасування всіх або частини боргів;
  2. реструктуризація зобов’язань з продовженням терміну, протягом якого Україна розраховуватиметься з боргами.

Невідомо, яким буде розмір боргу на момент завершення бойових дій. Але він точно буде таким, з яким розбита українська економіка не зможе впоратися, тож уже тепер ми маємо домовлятися з партнерами щодо подальшого плану дій.

Готуватися до найгіршого

А поки простого розв’язання проблеми немає, українському уряду доводиться жити в тривожному очікуванні найгіршого сценарію. Здавалося, такий міг реалізуватися вже 2024 року, адже партнери тривалий час зволікали з ухваленням нових рішень про допомогу. Однак спочатку ЄС у лютому проголосував за надання нам 50 мільярдів євро, а у квітні Конгрес США виділив понад 60 мільярдів доларів.

Для пом’якшення зовнішньої залежності Київ починає думати про підвищення податків. Верховна Рада вже підтримала в першому читанні законопроєкт про підвищення акцизів на тютюнові вироби. А голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев повідомив, що владі доведеться підвищити податок на додану вартість (ПДВ) і військовий збір. Останній планують підвищити з 1,5 % до 5 %, а ПДВ — на 2–3 %.

Читайте також: Інфляція в CША та ЄС приховує величезну боргову проблему

За понад два роки великої війни українська влада максимально намагалася уникати обтяжування населення податковим тягарем, тому що такий крок може значно уповільнити відновлення економіки. Але невизначеність щодо майбутніх розмірів допомоги й потреба збільшувати фінансування війни ставить уряд перед непростим вибором: сподіватися на добру волю партнерів чи жертвувати економічним зростанням.

Зростання державного боргу України в мирні часи було серйозною проблемою, що підкреслювала помилки національної податково-бюджетної політики. Нині ж, як порівняти із загрозою самому існуванню нашої держави, значення боргової кризи суттєво зменшилося. Утім, усе так чи інакше й надалі залежатиме від доброї волі наших партнерів. Прихід до влади в кількох ключових країнах-кредиторах недружніх до України сил може обернутися вимогою негайного повернення боргів, що ляже надважким тягарем на зруйновану війною українську економіку.