Головним джерелом інформації про світ для мене вже багато років залишаються провідні медіа, як друковані, так і мовленнєві / broadcast media (телебачення, інтернет, аудіоподкасти й відео). У моєму щоденному меню є BBC, CNN, DW, NPR, Financial Times, The Economist, а також не надто люблений The NYT. Словом, я призвичаєний до певного стандарту новин. часом я дивлюся/слухаю вибраних блогерів, яким довіряю, але це зазвичай голос “волаючого у пустелі”, який не презентує “середньої статистичної”, яка важлива хоча би з огляду на те, щоб усвідомити, що якась середня статистична провідних медіа попри все існує.
З моменту, коли Сполучені Шатати прийняли рішення про постачання Україні касетних боєприпасів (касетні снаряди скидають із літаків чи вистрілюють із гаубиць, артилерійських і пускових установок, вони містять сотні міні-бомб, які розсіюються на великі території від площі кількох футбольних стадіонів до сотень гектарів) середня статистична провідних англомовних медіа приблизно така:
BBC: «Касетні бомби: Занепокоєння зростає через відправку США касетних бомб в Україну», Globe & Mail: «США поставлять Україні касетні боєприпаси, незважаючи на заборону союзників», Politico: «США схвалюють касетні бомби, незважаючи на гуманітарні занепокоєння. Суперечлива зброя заборонена в більш ніж 100 країнах світу», NPR: «США відправляють касетні бомби в Україну, незважаючи на гуманітарні попередження”, The NYT: «Ось що роблять касетні боєприпаси і чому вони такі суперечливі», Aljazeera: «США нададуть Україні широко заборонені касетні боєприпаси, незважаючи на побоювання», Reuters: «Іспанія заявляє, що касетні бомби не повинні бути відправлені в Україну», The Washington Post: «Думка: ніяких касетних бомб для України».
І тд., і тп
Головне видання американських лібералів The NYT висловилося в понеділок у редакторській статті:
«Передача касетних боєприпасів в Україну означає очевидну ескалацію конфлікту, який і так став занадто жорстоким і руйнівним. Але більшою проблемою тут є спільне використання зброї, яка була засуджена більшістю країн світу, зокрема й більшістю близьких союзників Америки, як морально огидна через невибіркову бійню, яку вона може спричинити довго після того, як комбатанти пішли.
Заохочення використання та розповсюдження цієї зброї може послабити підтримку союзників, які до цього моменту згуртувалися під американським керівництвом».
То які ж висновки ми можемо з цього зробити?
У мене складається непозбувне враження, що відома українська традиція «темників» переживає свою мейнстрімну реінкарнацію. Не до кінця зрозуміло, де знаходиться центр, який роззсилає ці «темники», що надають дискусії специфічного «душку». Рішення президента Байдена про передачу Україні касетних снарядів описувалося в найкращому разі словом «суперечливе», але звучать і значно гостріші коментарі, що акцентують на моральному, чи радше аморальному, вимірі цього рішення.
Ніхто, маючи тверезе мислення, не вважає, що касетні бомби – це найгуманніший спосіб убивати ворогів, наражаючи при цьому сторонніх цивільних осіб на їхній миттєвий чи відтермінований у часі вплив. Це правда, що понад 123 держав приєдналися до конвенції про заборону касетного озброєння, частина з них підписала, але не ратифікувала конвенцію, тому вони не зобов’язані її виконувати. Згідно з останнім звітом Cluster Munitions Monitor 16 країн досі виготовляє касетні снаряди чи не виключає такого виробництва в майбутньому.
Читайте також: Том Купер: «Українцям бракує засобів, щоб завадити росіянам бомбардувати вибрані цілі на північному сході»
Це Бразилія, Китай, Єгипет, Греція, Індія, Іран, Ізраїль, Північна Корея, Пакистан, Польща, Румунія, Росія, Сингапур, Південна Корея, Туреччина й США.
Касетні бомби де-не-де заборонені, усюди засуджуються, але досі використовуються. Відсилка до морального аспекту передачі цього озброєння Україні — це приклад морального занепаду й лицемірства усіх цих добрих і мирно налаштованих політиків і коментаторів, які з ранку до вечора сповіщають нам, як недобре приймати аморальні рішення. Якщо використання касетних снарядів настільки аморальне, то що чим краще використовувати будь-яку іншу зброю, метою якої є вбивство противника у якнайбільшій кількості, не жаліючи цивільного населення?
Я не можу позбутися враження, що на цій хвилі «суперечливості» знову розправлять крила всі ці любителі миру будь-якою ціною, які давно вважають, що найкращий спосіб закінчити війну – зупинити постачання будь-якого озброєння Україні. Те, що касетні бомби регулярно використовувалися й використовуються росіянами (не тільки в Україні) — це, звісно, причина певного дискомфорту пацифістів, але я не помітив, щоб це спричинило у них потужну хвилю обурення. Двозначна роль провідних медіа, які коментують найновіше рішення Сполучених Штатів, чудово вкладається в їхню середньостатистичну політкоректність, що уникає надмірної «суперечливості», яка не міститься в наборі «нині чинних правд». Мабуть доведеться мені на кілька днів припинити відслідковувати середньостатистичні провідні правди, бо мені від цього стає просто зовсім несуперечливо недобре.