Як ви оцінюєте проведену реформу банківського сектору?
— Безперечно, я підтримую зусилля керівництва Національного банку щодо необхідності реформувати та модернізувати банківську систему. Україна потребує прозорої, стійкої, з певними цілями й результатами роботи банківської системи, яка є одним із ключових елементів конкурентоспроможної, відкритої та національно орієнтованої економіки.
Хоч як прикро, українська банківська система, що сформувалася за роки незалежності, не стала єдиним, монолітним організмом, радше була певною мірою віртуальним поняттям. Це, до речі, визнає і Національний банк України у власному Звіті про фінансову стабільність за 2016 рік. Там прямо підкреслюється: «Додатковим джерелом проблем було те, що банківський сектор тривалий час залишався без належного регулювання і ефективного нагляду. Це призвело до стрімкого зростання кількості установ, які не мали наміру виконувати функції класичного фінансового посередництва і розглядалися акціонерами виключно як інструменти фінансування пов’язаних бізнесів». Банківська система, яка мала б бути важливим локомотивом економічного зростання, трансформувалася у фінансового «паразита». Замість того щоб кредитувати економіку, вона стала кредитувати саму себе. Звідси й те додаткове навантаження на державний бюджет, яке зараз маємо. Приміром, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у 2015–2016 роках виплачував кошти вкладникам неплатоспроможних банків, переважно за рахунок кредитів уряду. Вони мали б піти на розвиток та підвищення конкурентоспроможності економіки, зокрема на реалізацію інвестиційних проектів.
Читайте також: Дмитро Сологуб: «2017 рік ключовий для проведення важливих і, може, у чомусь непопулярних реформ»
Тому оздоровлення банківської системи справді актуальне. Це визнають і вітчизняні, і міжнародні експерти. Інша річ — суть реформи, терміни її реалізації та наслідки для економіки й громадян.
Наскільки реформа завершена та якого продовження змін можна і варто чекати?
— Сьогодні можна з упевненістю сказати, що пройдено значну частину шляху. Багато із задавнених проблем, які заважали ефективному розвитку банківської системи, вирішено. Саме зараз створюється підґрунтя для функціонування капіталізованого та ліквідного сектору, що має ефективно відігравати роль фінансового посередника.
Судіть самі. Банки, які викликали в регулятора серйозне занепокоєння, з ринку виведені. Я вже казав, що політика оздоровлення мала провадитися давно. Але наскільки ефективною була робота з виведення із ринку більш ніж 80 фінустанов? Ми здійснюємо її аналіз, і це питання буде розглянуто на одному із засідань Ради Національного банку.
Майже на фініші найбільш масштабна та детальна перевірка стану активів банків за всю історію незалежності України. Загалом діагностичне обстеження протягом двох останніх років пройшли банки, які сукупно займають більше ніж 98% активів сектору.
Хай дуже повільно, але повертається довіра суспільства до фінустанов, свідченням чого є приріст депозитів. Нагадаю, що залишки за депозитами в національній валюті за підсумками 2016-го збільшилися на 8,7%. При цьому гривневі депозити бізнесу зростали випереджальними темпами — на 12,0% за 2016-й. Цьому сприяли поступове пожвавлення економічної активності та покращення фінансових результатів підприємств, зокрема завдяки активізації діяльності експортерів у другій половині року. Зростання номінальних доходів населення сприяло збільшенню гривневого депозитного портфеля громадян на 5,2% за підсумками 2016-го. За очікуваннями НБУ, приріст депозитів у 2017-му трохи пришвидшиться порівняно з темпами минулого року.
Які на сьогодні існують основні загрози для належного функціонування банківської системи?
— Хоча, за оцінками НБУ, пікові значення частки проблемних кредитів у портфелях банків уже пройдено, однак вони досі лишаються на високому рівні. Це одна з головних перешкод для відновлення кредитування в Україні. Слід законодавчо посилити захист прав кредиторів, віднайти шляхи здешевлення фондування банків.
Читайте також: Майже інші. Як змінилась банківська система
Ключовими середньостроковими ризиками залишаються ймовірність ескалації російської агресії на Сході України, низький темп структурних реформ, повільне зростання економік торговельних партнерів і затримки в співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, насамперед із МВФ.
Які перспективи чекають на банківську систему у 2017 році?
— Сподіваюся, що очікуване певне пришвидшення темпів економічного зростання позначиться і на кількості платоспроможних позичальників та фінансово успішних клієнтів банків. Своєю чергою, ключовим завданням банківських установ є відновлення кредитування. З погляду НБУ, найпривабливішими для кредитування є галузі, орієнтовані на внутрішній попит, а також малий, середній та мікробізнес, що має помірне боргове навантаження.
Загалом ситуація з якістю кредитного портфеля стабілізувалася, і протягом 2017-го, напевне, спостерігатиметься поступове зменшення частки проблемних кредитів. Очікується, що з погляду вартості кредитні ресурси стануть доступнішими. І нарешті після трьох років збитків банківський сектор у 2017-му має спрацювати прибутково.
Що потрібно зробити НБУ, владі, самим банкам для того, щоб цей рік був успішним для фінансового сектору?
— Усі органи влади мають об’єднатися навколо посилення захисту прав кредиторів. Це один із чинників, що гальмує відновлення кредитування. У такому контексті не можна зволікати й із судовою реформою.
Має бути переглянута Стратегія розвитку державних банків у зв’язку зі значним збільшенням їхньої частки в банківській системі. Критично важливо забезпечити подальшу співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. Бо, як доводить досвід попередніх років, припинення співпраці з МФО неодмінно призводить до тривалих перерв в економічних перетвореннях.
Розвиток економіки потребує підтримки банківською системою. Окрім заходів із посилення економічних свобод економіка потребує і державного стимулювання. Бо саме розвиток промисловості приводить до збільшення виробленої в державі доданої вартості. А без розвиненої сучасної промисловості нація приречена на бідність і масове безробіття. Сучасна промисловість може бути створена тільки за реалізації державою протекціоністської політики. Слід подбати про умови для ефективного інвестування, спрямованого на галузі, які випускають конкурентоспроможну продукцію, зокрема з високою доданою вартістю, стимулювати сектори, де створюються робочі місця, інноваційні проекти. Це потрібно робити вже зараз, а не потім, що стане чітким і зрозумілим сигналом нашим інвесторам та кредиторам. Необхідно мотивувати вітчизняні підприємства, зокрема держкорпорації, та розвивати їхню інституційну здатність до здійснення капітальних інвестицій.
Читайте також: Стриманий оптимізм. Які перспективи відновлення економіки України у 2017 році
Коли та за яких умов очікувати цілковитого відновлення кредитування, низьких кредитних ставок, надійності банківської системи, зупинки поступової девальвації гривні, дедоларизації економіки, відновлення довіри населення до банків?
— Ще раз зазначу, що стартовим пунктом політики економічного зростання, яка проголошена президентом України в Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», ми вбачаємо збільшення інвестицій, насамперед в основний капітал. І почати робити серйозні вкладення повинні український бізнес та держава. Має відродитися довіра до банківської системи. На превеликий жаль, як підтверджують окремі соціологічні дослідження, рівень довіри до банківської системи сьогодні становить лише 12%. І я вважаю, що ці цифри занадто оптимістичні.
На нову економічну політику, яка реалізується в державі, слід дивитися крізь призму нових етапів державотворення. Я послідовно обстоюю позицію, що лише ліберальні реформи (до речі, є відповідний світовий досвід) не забезпечують створення нових робочих місць і можливостей для зростання економіки. Необхідні змішані підходи до економіки, визначення в ній ролі банківської системи, ролі кредитів, ролі організацій, які формують фінансову систему України загалом. Тобто має бути започаткована так звана політика економічного прагматизму, де враховані економічні інтереси власне національного виробництва. Саме економічні інтереси держави мають визначати подальший її розвиток. Про це не раз підкреслював і президент України. Такий підхід ми намагалися застосувати й під час підготовки Основних засад грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу. Сподіваюся, нам вдалося знайти компроміс між так званим інфляційним таргетуванням і забезпеченням економічного розвитку.
На мою думку, сьогодні перед суспільством, перед Національним банком, перед Радою Національного банку України, перед науково-експертним товариством стоять надзвичайно складні завдання: відновлення довіри. Ми вважаємо, що йому сприятиме не лише поліпшення окремих аспектів роботи Національного банку, Ради Національного банку та інших установ. Це має бути цілеспрямована робота уряду, Національного банку й парламенту. І Рада Національного банку крок за кроком напрацьовуватиме свої основні рішення.
В усьому світі запуск економіки супроводжується бюджетним послабленням і відповідним зростанням державного боргу. В Україні державний борг уже значний. Завдяки чому можливе економічне зростання?
— Я послідовний прибічник політики економічного прагматизму. Вона має бути проголошена й стати складовою частиною нашої системи розвитку. До цього повинен долучатися і Національний банк України, провадячи динамічнішу політику, яка закладала б підвалини для стійкого економічного зростання. Позиція НБУ, зокрема, визначається Основними засадами грошово-кредитної політики, розробку та затвердження яких здійснює Рада Національного банку України (на підставі пропозицій регулятора). Ми усвідомлюємо, що грошово-кредитна політика має сприяти відновленню нашого народного господарства та темпів економічного зростання, що здатні забезпечувати відтворювальну структуру економіки.
У середньостроковій перспективі слід створити умови для забезпечення стабільного економічного розвитку нашої держави на рівні 6–7% приросту ВВП у середньому за рік.
Читайте також: Бюджетні викриття
Лише такі темпи економічного зростання, враховуючи нинішню надзвичайно низьку базу порівняння, унеможливлять виникнення проблем у бюджетній та соціальній сферах. При цьому саме пожвавлення внутрішнього попиту має стати драйвером збільшення ВВП. Своєю чергою, головним фактором відновлення внутрішнього попиту повинно стати не так стимулювання споживчого, як активізація інвестиційного попиту, відновлення реального сектору економіки та поліпшення його структурних параметрів, що в кінцевому підсумку приведе до підвищення добробуту населення України.
Ми бачимо всі ризики, які стоять перед Радою Національного банку та перед банківською системою загалом. Працюємо в тісній взаємодії та координації з правлінням НБУ. Ще раз наголошую, що Рада Національного банку України забезпечуватиме стійкість та послідовність рішень, а також сприятиме реалізації тих програмних принципів, що здатні гарантувати відновлення внутрішнього ринку, робочі місця, що створюють високу додану вартість, повернення довіри до банків як внутрішнього, так і зовнішнього інвестора. Водночас важливою є тісна та конструктивна співпраця між Нацбанком та урядом, бо маємо спільну мету — розбудувати сильну економіку.
Якою ви бачите місію Ради НБУ?
— Рада Національного банку, яку я маю честь очолювати, — це конституційний орган. Відповідно до оновленого торік Закону «Про Національний банк України» суттєво змінено мандат Ради НБУ, розширено повноваження та посилено інституційні засади її функціонування. Згідно із законодавством Рада НБУ має такі повноваження: розробка Основних засад грошово-кредитної політики на підставі пропозицій, наданих правлінням Нацбанку; контроль за проведенням грошово-кредитної політики; аналіз впливу грошово-кредитної політики на соціально-економічний розвиток країни та розробка пропозицій щодо внесення відповідних змін до неї; спрямування прибутку на збільшення статутного капіталу Національного банку України та формування резервів, які є джерелом фінансування діяльності регулятора. Також Рада Національного банку України має вплив на проведення внутрішнього аудиту та контроль за ризиками.
Безумовно, зміна інституційних засад роботи Ради Національного банку підвищить її ефективність, а отже, сприятиме виконанню регулятором своєї основної функції. Водночас це висока відповідальність власне членів Ради Національного банку перед українським суспільством.