Уже понад три тижні тривають протести в Білорусі. Аляксандр Лукашенка вдається до жорстоких методів придушення протесту. ЄС має затвердити санкції наступного тижня. Чи достатньо такої реакції з боку ЄС?
— Ті, хто в Євросоюзі займається зовнішньою політикою щодо Східної Європи, уже кілька тижнів заохочують його робити більше. Ситуація в Білорусі вимагає рішучих кроків Європейського Союзу. Це мають бути такі дії, як під час Євромайдану в Україні. З цієї причини ми вже довго очікуємо, що ЄС не лише запровадить санкції проти винних у порушенні прав людини, катувань і звірячої поведінки міліції та ОМОНу щодо білоруських громадян, а й запропонує фінансову підтримку. Ця підтримка потрібна для залучення країни в орбіту демократичних держав та посилення там продемократичних тенденцій, які неабияк проявилися на останніх виборах.
14 серпня польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький оголосив програму підтримки від Польщі для Білорусі (у рамках цього плану анонсовано стипендійну програму та спрощення в’їзду на території РП і в доступі до ринку праці. — Ред.). Чи такий крок мали б зробити й інші держави ЄС?
— У Сенаті ми ухвалили резолюцію щодо цієї країни, де звернулися до інституцій Європейського Союзу, до влади Білорусі та до влади Польщі з різних питань (резолюцію було ухвалено 12 серпня. — Ред.). Що стосується нашого звернення до польської влади, то серед низки пунктів воно, зокрема, стосувалося посилення підтримки громадських організацій, незалежних ЗМІ та демократичного суспільства в країні, а також підготовки Польщі до можливого прийому політичних біженців з Білорусі, якщо вони з’являться в нашій країні.
Читайте також: Світ і Білорусь: Незручна революція
Були також інші моменти, які можна прочитати в резолюції Сенату Республіки Польща. По-перше, польські політики щодо Мінська висловлюються одноголосно, так само одноголосно ухвалили цю резолюцію Сенату. По-друге, прем’єр-міністр Матеуш Моравецький у цьому питанні запросив до консультацій представників усіх політичних груп, зокрема й опозиційних. Отже, представлена польським урядом програма є програмою влади, але має підтримку опозиції. Тож опозиція підтримує те, що Польща зараз реалізує щодо Білорусі. Хоча вона загалом дуже критично ставиться до дій польського уряду всередині країни стосовно таких питань, як верховенство права, повага до конституції та громадянських прав.
Під час Євромайдану, та й за Помаранчевої революції роль Польщі як медіатора була дуже важливою. У ситуації з Білоруссю литовська дипломатія видається активнішою. Це зовнішнє враження чи Варшава справді менш активна в цій ситуації?
— Я очікую, що польська дипломатія буде активнішою в справі Білорусі. Хоча ми не повинні мати комплексу щодо діяльності литовської дипломатії стосовно Мінська. Так само я сподіваюся, що влада у Варшаві та Києві повернеться до тієї високої, навіть дуже високої активності у відносинах між Польщею та Україною. Зараз вони слабші, ніж навіть ще п’ять років тому. Отже, я сподіваюся на активізацію польської дипломатії як стосовно Білорусі, так і у двосторонніх відносинах між Польщею та Україною. Коли йдеться про Україну, то також побажав би собі, щоб температура нашої дружби була вищою і з української сторони.
Як ви оцінюєте нинішню температуру двосторонніх відносин між парламентами України та Польщі? Чи є якісь дискусії в польському парламенті про те, як відносини з Києвом можна зробити активнішими?
— Тут можу говорити про себе. Ми, як комісія в закордонних справах Сенату РП, нещодавно ухвалили дві резолюції, що стосуються українських питань. Одна з них присвячена долі кримських татар. Це вияв зацікавленості Сенату польсько-українськими відносинами та відповідь на звернення, яке ми отримали від комітету в закордонних справах Верховної Ради України. У Сенаті ми розглядаємо Україну як нашого найважливішого партнера на Сході. Можливо, це тому, що я сам походжу зі старої школи, яка говорить про те, що безпека Польщі неможлива без демократії та безпеки України і що безпека наших країн міцно пов’язана. Про це також свідчить мій 28-річний досвід, ще з тих часів, коли я організував у Кракові першу велику міжнародну конференцію щодо польсько-українських відносин. Це було якраз тоді, коли Україна відновила незалежність. Сенат відкритий і прагне зробити так, щоб співпраця між Польщею та Україною була такою, як і п’ять років тому.
Читайте також: Польський сенатор: «Люблінський трикутник» є дуже добрим проєктом і він має набирати обертів
28 липня міністри закордонних справ Польщі, Литви та України оголосили про старт ініціативи «Люблінський трикутник». Майже одразу після початку протестів міністри опублікували спільну заяву щодо ситуації в Мінську. Якою може бути роль цієї платформи в нинішній ситуації з Білоруссю, зважаючи, що всі країни-учасниці є сусідами цієї країни?
— Я вважаю, що це дуже добрий проєкт і він має набирати обертів. Багато що може залежати від його динаміки, коли справа стосується не тільки подій у Білорусі, а й наших відносин. Я радий, що створили цю ініціативу, бо саме в такому дусі я створював литовсько-польсько-українську бригаду 2008 року. Вона спиралася на схожу філософію. Після перипетій у творенні цього проєкту за часів президентства Віктора Януковича його реалізація надзвичайно пришвидшилася, коли владу Януковича було повалено в Україні. Сьогодні ця бригада функціонує, і функціонує непогано. Це такий знак доброї військової співпраці між Польщею, Україною та Литвою. Тож такий тип тристоронньої співпраці і в інших напрямах виправданий на 100%.
Запитання до вас як до міністра оборони Польщі в минулому. 15 серпня США та Польща підписали договір про оборонну співпрацю між країнами. Наскільки така угода посилює безпеку Польщі та всього регіону?
— Я завжди був прихильником польсько-американської військової співпраці і вважаю: що більше американських солдатів на польській землі, то сильніша безпека Польщі. Тому розширення польсько-американської співпраці відповідає інтересам нашої країни.
——————-
Боґдан Кліх народився 1960 року в Кракові. 1986-го закінчив лікарський факультет Медичної академії в Кракові. 1987-го — філософсько-історичний факультет Яґеллонського університету в Кракові. З 2001 року — член партії «Громадянська платформа». За її списками обирався до польського Сейму (2001–2004) та Європейського парламенту (2004–2007). З 2007 по 2011 роки — міністр оборони Польщі. З 2011-го — член Сенату РП, де в нинішній каденції очолює комітет у закордонних справах.