У пʼятницю увечері, New York Times написали, що три неназвані іранські чиновники повідомили їм, що Іран начебто почав евакуацію свого військового командування та персоналу з Сирії, продемонструвавши «неспроможність Ірану продовжувати допомагати президенту Башару Ассаду залишатися при владі». Серед тих, хто начебто був евакуйований до сусіднього Іраку та Лівану, були командири підрозділу Кудс, частини Корпусу вартових революції, відповідальної за «експорт ісламської революції». За словами цих джерел, також евакуювали частину іранського дипломатичного персоналу та їхні сім’ї.
У п’ятницю сили сирійських повстанців заявили, що вони вже підійшли до міста Хомс, в центральній Сирії, ще одного міста, стратегічного важливого для президента Башара Ассада. «Наші сили звільнили останнє село на околиці міста Хомс і зараз знаходяться на його околицях», — повідомила в телеграмі сирійська фракція, яка очолює цей масштабний наступний.
Наразі сирійська опозиція складається з дуже різноманітних груп, яких обʼєднує спротив Ассаду. Головню фракцією є Хаят Тахрір аль-Шам, ісламістське угрупування з колишніми звʼязками з Аль-Каїдою, яке, щоправда, після 2016 року доклало багато зусиль, щоб очистити свою репутацію радикалів і показати себе в поміркованому світлі. Нещодавно Абу Мохаммад аль-Джулані, лідер ХТШ, звернувся до християнської і алавітської меншини в Сирії і пообіцяв, що вони матимуть захист як рівноправні громадяни. Окрім ХТШ, до лав повстанців входять теж Сирійські Сили Оборони (SDF), які мають підтримку Сполучених Штатів і які контролюють північно-західні райони Сирії й такі міста як Ракка і Аль-Хасака – майже чверть сирійської території. Хоча значну частину SDF становлять курди, сюди входить теж багато християн і сирійців-мусульман. Крім цього, про-турецька Сирійська Національна Армія (SNA) контролює невеликі частини території на турецько-сирійському кордоні.
Попри те, що ще в жовтні сирійські повстанці мали в своєму розпорядженні невеличку територію на турецько-сирійському кордоні й місто Ідліб, яке майже постійно бомбила Росія, вже 3 грудня вони взяли контроль над Алеппо, а 4 грудня вийшли на передмістя міста Хами, яке було захоплене 5 грудня. Увечері 6 грудня сирійські повстанці заявили, що вони взяли контроль на Дейр аз-Зор, ключовим логістичним пунктом іранських Вартових Революції.
У пʼятницю сирійський канал Sama TV повідомили, що Ассад начебто полетів в Тегеран, але потім видалили це повідомлення. Тоді ж WSJ написали, що Ассад залишається в Сирії, а свою сімʼю відправив в Москву, а в той час Йорданія і Єгипет, за словами авторки тексту, закликали Ассада покинути Сирію і «утворити уряд в екзилі». Йорданія одразу відкинула ці твердження як «безпідставні».
Башар Ассад досі не виступив з відозвою до сирійського народу, щоб якось прокоментувати події останнього тижня.
Росія ж, за повідомленнями каналу Sky News Arabia, «проінформувала Дамаск, що в даний момент її втручання в ситуацію буде обмеженим, адже існують інші більш пріоритетні питання». Водночас, Institute for the Study of War повідомили, що Росія, ймовірно перекидає персонал і озброєння зі своєї бази в Хмеймім, проте станом на 6 грудня ще не евакуювала свою морську базу в Тартусі.
Міністр закордонних справ Ірану, Сейед Аббас Арагчі, який ще декілька днів назад, заявляв, що «Іран буде разом з сирійським народом і сирійською армією», в пʼятницю сказав іракському телеканалу Al-Sharqiya, що «ми не ворожбити; ми не можемо передбачити такі речі», коли його попросили прокоментувати долю Башара Асада. — «Що Бог дасть, те й буде». Нагадаємо, що коли у вересні зник звʼязок з Хассаном Насраллою й Іран готувався оголосити про загибель ватажка однієї з своїх найважливіших проксі, Можтаба Хаменеї, син Верховного Лідера Ірану, так само написав в інстаграмі: «Хай береже його Господь, де б він не був».
У пʼятницю 6 грудня в мережі Х (колишній твітер) зʼявилися скріни з іранського державного телебачення, де іранська пропаганда вже називає сирійських повстанців не «такфірами (невірними) і терористами», а «озброєними опозиційними групами», при цьому наголосивши, що «шиїти в Алеппо почувають себе в безпеці».
Духовний лідер іракських шиїтів вже закликав Ірак не втручатися в Сирії (ймовірно, передбачаючи, що Іран спробує використати Ірак як плацдарм для перекидання підкріплень в Сирію).
Такі заяви і зміна риторики досить значущі – так звана іранська «вісь спротиву» й «шиїтська дуга», яку так довго і наполегливо плекав й розбудовував Тегеран після 1979 року, тріщить по швам. Після того, як Ісламська Республіка була змушена здати одну з своїх найважливіших проксі-груп в Лівані, (нагадаємо, що Іран не наважився на пряму конфронтацію з Ізраїлем в Лівані на боці Хезболли й практично просто спостерігав, як Ізраїль ліквідовував топових командирів Хезболли й склади з іранською зброєю) Тегеран зараз фактично може втратити контроль над життєво важливим коридором через Сирію, яким Вартові Революції перекидали зброю і персонал в Ліван.
«Якщо Сирія впаде, Хезболла потрапить в безвихідь… і всі її досягнення будуть втрачені», сказав вже ліквідований Хасан Насралла в 2015 році.
Тегеран, ймовірно, буде терміново шукати шляхи відступу й намагатиметься уникнути відкритої конфронтації перед інавгурацією Дональда Трампа, позбуваючись проксі і слабких союзників в спробі зберегти режим. Чи це їм вдасться? Адже в разі, якщо наступним буде Тегеран, то на допомогу режиму нікому буде прийти. Для Тегерану зараз найважливішим є питання виживання системи, тож цілком ймовірно, що Ісламська Республіка буде активно сигналізувати Заходу своє фальшиве бажання «відмовитися» від підтримки терористичних груп на Близькому Сході. Цікаво, що інформацію про «виведення іранського персоналу з Сирії» злили саме в New York Times, який вже не раз звинувачували в публікації наративів вигідних режиму (скажімо, цього року видання активно просувало тезу про начебто «ліберального» нового президента Масуда Пезешкіяна). Проте, як показала історія, такі перерви лише дають час Тегерану перегрупуватися – як скажімо, після так званої «історичної» угоди в 2015 році, коли фінансування Хезболли навпаки зросло, а домовленості із Заходом навпаки переконали Тегеран в своїй безкарності.
Зараз незрозуміло, якою буде позиція повстанців в питанні їхнього ставлення до Росії та Ірану і їхніх військових баз в Сирії, адже ситуація розвивається дуже динамічно і незрозуміло, скільки Сирійська Арабська Армія (армія Ассада) зможе утримувати Хомс чи Дамаск. Не зовсім зрозуміла теж і позиція Ассада, чи залишатиметься він в Сирії, і чи ризикне Іран чи Росія воювати за його збереження при владі.
У суботу, 7 грудня, міністри закордонних справ Ірану, Туреччини і Росії зберуться в столиці Катарі, Досі, щоб обговорити події в Сирії.