Як і слід було чекати, вибори мера столиці і міських депутатів ознаменувалися появою черги клонів. Спочатку виник однофамілець столичного голови – Андрій Черновецький. Потім світ дізнався про блок Олександра Омельченка, тезки колишнього мера. Але тільки-но ці атаки клонів вдалося відбити – кандидатів спочатку просто не зареєстрували – з’явився ще один. Блок Тимошенко – «Київський прорив» – був зарахований столичним тервиборчкомом як бойова одиниця. Виявилося, клон БЮТу створений Союзом анархістів України спільно зі столичною організацією Слов’янської партії. Лідер «Київського прориву» – загадкова пані Тимошенко.
Тиждень почав шукати батьків клону – щоб посміятись. Але на сайті Союзу анархістів України ми жодної інформації не знайшли, на інтернет-ресурсі Слов’янської партії – теж. Програму Союзу анархістів України було розміщено чомусь на сайті СДПУ(о), причому вона опублікована аж у 2003 році. Ще на
одному інтернет-ресурсі знайшли звернення Блоку Тимошенко – «Київський прорив». «Як свідомий протест і реальну альтернативу олігархічної влади, блок висунув кандидатом у мери Києва Тимошенко В.П. – освіченішу, більш заслужену й гідну українку, ніж її, яка вже набила оскому, однофамільниця. Не демагога й олігарха, а президента добродійного фонду».
Відзначимо: тут жодного разу не названо ім’я однофамільниці прем’єра. А взагалі «заслужену й гідну українку» звуть Вірою. «Хотів би я з нею познайомитися, – каже Кость Бондаренко, директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна. – Але, схоже, це малореально. Клони мають сидіти тихо, не звертаючи на себе уваги. Інакше виборці можуть сплутати їх з оригіналами, й тоді точно не проголосують».
Технологію клонування, яка мовою політтехнологів називається «торпедою», зазвичай використовують проти вагомих фігур. Бондаренко говорить, що, очевидно, вона існує стільки, скільки існує демократія. «Вперше в Росії клонування застосували 1993 року. В Україні – 1994-го в Чернівцях під час виборів
до Верховної Ради. Знаю, що людина, яка її запровадила, живе зараз у Німеччині».
З історії клонів
Безумовно, одним з найбільш вдалих клонів нової України був Олександр Яковенко, лідер Комуністичної партії робітників і селян, який набрав на президентських виборах 2004 року 0,78%. Це досить багато, але зрозуміти, в кого були відібрані ці голоси, не можливо. Прізвище альтернативного комуніста стояло між прізвищами Януковича та Ющенка. І, швидше за все, люди просто промахувалися, коли ставили «галочки» під гарячу руку (який був час!). Крім того, хтось міг подумати, що такий він і має бути, справжній комуніст.
Ведучи мову про клони, варто також пригадати «Народний рух за єдність», так званий третій рух під керівництвом Богдана Бойка. На парламентських виборах 2002 року клон брав участь у блоці зі Всеукраїнським об’єднанням «Центр». В цілому ця сила набрала 41 730 голосів, тобто 0,16%. На президентських виборах 2004 року партія висунула свого голову кандидатом на пост Президента. Результат був скромніший: у І турі Бойко посів 17 місце з двадцяти чотирьох, здобувши 12 793 голоси – 0,04%. Перед парламентськими виборами 2002 року Олександр Ржавський створив блок «За Ющенка!», тоді як Віктор Андрійович уже активно працював із «Нашою Україною». При цьому сам Ющенко не давав дозволу на використання свого прізвища. А Ржавський свої дії аргументував бажанням допомогти Вікторові Ющенку в боротьбі з кучмівським «За ЄдУ!». На думку Олександра Миколайовича, проющенківські сили мали йти на вибори двома фронтами. Проте «Наша Україна» замість того, щоб подякувати союзникові, просто подала на блок до суду. Клон зник – Ржавський висунув свою кандидатуру вже на президентських виборах. Кандидат заявив, що в разі перемоги має намір використовувати в своїй роботі методи Владіміра Путіна. Путін, на відміну . від «Нашої України», до суду не подавав.
Взагалі, на думку експертів, технологія клонування не дуже ефективна. Денис Богуш, президент Агентства Bohush Communication, каже, що навіть за найкращими «розкладами» клони не набирають більше 1% голосів. Кость Бондаренко вважає, що переконаний електорат дуже важко збити з пантелику. «Наприклад, фанатичні прихильники БЮТу, а таких дуже багато, навряд чи сплутають цей блок із будь-яким іншим. Вони перед голосуванням ретельно вивчатимуть бюлетень».
Клонування як технологія вмиратиме в Україні, впевнений Бондаренко. З ним згідна Ірина Бекешкіна, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи». Що ж до цих виборів мера, тут велика кількість клонів є результатом законодавства, згідно з яким кандидатом може стати будь-яка особа, яка зібрала 300 підписів.
Технологія появи клону
Поки ж боротьба з клонами йде зі змінним успіхом. Днями «справжній» БЮТ зміг, за рішенням суду, викреслити свого двійника з бюлетеня. Однак все ще може змінитися в другій інстанції – саме там спроби екс-мера Олександра Омельченка позбавитись блок-клону потерпіли фіаско. Цікаво, що двійника сформував не однофамілець колишнього голови, а такий собі Олександр Олександрович Прус, який змінив своє прізвище на «Омельченко», а потім зареєстрував ТОВ «Народний мер Києва». «Він працює водієм подружжя на прізвище Заєць, один з яких – депутат Київради і є членом фракції Блоку Черновецького», – пояснив колишній мер столиці. Соціологи регулярно опитують громадян України та оприлюднюють цікаві факти: в нашій країні достатньо симпатиків Джорджа Буша, Володимира Путіна, так само Маргарет Тетчер і Гельмута Коля. І навіть якщо б державу чи хоча б її столицю могли очолити Богдан Хмельницький, Іван Мазепа чи Степан Бандера, у них знайшлися б свої виборці. Тому передвиборче клонування імен має
свою перспективу.
З того, що отримання нового паспорта потребує приблизно двомісячного терміну, бум клонів може статися вже восени. Тоді, коли експерти прогнозують перевибори в Києві – саме через брудне проведення нинішньої виборчої каманії.