Публіцист Юрій Андрухович кепкує над висловлюванням прем'єра Азарова про те, що отримання безвізового режиму з ЄС Україна так само, як і асоціаційну угоду, повинна узгоджувати з Росією.
«У ці дні ми настільки красиво, твердо і самовіддано стаємо вільними європейцями, що в певному й дуже відчутному сенсі ми самі встановлюємо собі безвізовий режим, не питаючи ніякого дозволу ні в Росії, ні в її поки-що-київського посіпаки. Сьогодні ми – лідери європейських симпатій та співпереживань. До нас прикуто живу і дуже співчутливу увагу, ми улюбленці», – пише він.
Андрухович вказує, що отримав лист солідарності з Євромайданом від австрійських колег, в якому вони вказали, що бачать «неймовірну сміливість і завзяття сотень тисяч українців, які попри владне свавілля, арешти і постійну загрозу силового сценарію в цю хвилину відстоюють на нещадному холоді демократичну Україну».
«Ці слова першою підписала Ельфріда Єлінек, лауреатка Нобелівської премії з літератури. Коли говорять Нобелівські лауреати, їх чують надзвичайно добре. Їхні оцінки є важливішими за оцінки багатьох владоможців і впливових політиків, бо їхні оцінки діють на зовсім іншому рівні – цілковитої довіри мислячих і позитивних людей. Тим більше вони в тисячі разів важливіші за нерозбірливе казенне бурмотіння всіляких поки-що-прем'єрів», – пише він.
Публіцист Андрій Курков пише, що Майдан показує не лише слабкість і непопулярність чинної влади, але й розрізненість і різницю інтересів у опозиції .
«Зараз мені здається, що поки київський майдан "дорослішав" – тобто поки середній вік учасників майдану підвищувався і поступово зменшувався відсоток студентської молоді, поки піднімався градус політичної боротьби, поки знижувався інтелектуальний рівень виступаючих зі сцени, так само поступово зникав цей чарівний образ "не злого майдану"», – пише Курков.
Він вказує, що зараз де факто є два майдани в Києві – "романтичний" і "професійний". «Треба розуміти, що романтики підтримують ідею протестів, а професіонали переслідують конкретні цілі. "Професіонали" зі "Свободи" явно ніяких переговорів не хочуть і вважають, що той, хто першим увірветься в кабінет прем'єр-міністра, той і стане прем'єр-міністром. Лідери "Батьківщини" і УДАРу хотіли б прийти до влади легітимним, а не революційним шляхом, оскільки розуміють, чим загрожує Києву і всій Україні шлях революційної зміни влади. А загрожує він повним безвладдям. Та й утримати владу , захоплену силою і не підтверджену виборами , можна тільки за допомогою диктатури», – пише Курков, наголошуючи на необхідності переговорів опозиції владою та політичних змін, досягнутих за допомогою майдану цивілізованим шляхом.
Музикант Сергій Фоменко пише, що з теперішньою українською ситуацією перегукується роман англійця Грема Гріна "Комедіанти", який розповідає про прихід до влади диктатора на Гаїті.
«Перше, що він зробив на новій посаді, – надав необмежені повноваження і фінансування так званим правоохоронцям. Місцевою мовою цих "міліціонерів" називали тонтон-макути. Багато людей їх боялися. … Побожний страх перед їхніми можливостями позбавляв людей навіть думок про опір. … Їх жертвами були, в першу чергу, можливі прибічники опозиції Дювальє та бізнесмени, які відмовлялися давати гроші рекетирам від влади», – пише він
Водночас він вказує, що « ми ще не в такій стадії страху перед владою, як на Гаїті» і ділиться новиною, що бійці кіровоградського "Беркуту" відмовилися їхати до Києва. «Дехто каже, що це неправда. "Качка" чи ні – але саме так їх треба налаштовувати» , – додає він.
Публіцист Юрій Винничук висловлює переконання, що «революціонерам» на Майдані відступати нікуди. «Даремні сподівання влади, що усе само розсмокчеться. Революціонерам відступати нема куди, бо вони знають, що у них лише один вибір: перемога або прокурор. Якщо відступлять, в тюрмах опиняться уже не десятки, а тисячі. І не обов'язково їм інкримінуватимуть якісь там заклики чи революційні дії, вони сядуть за яку-небудь поламану річ. Ось хоч би таку, що згодилася для барикади. Силове втихомирення повсталих теж не приведе до добра, бо сплеск цієї нутряної ненависті, яка захлиснула народ, уже не залити водою і не присипати піском», – пише він, додаючи, що «те, що ми бачимо з боку влади – це якісь корчі, хаотичні дії, безглузді заяви».
Тележурналіст Азад Сафаров радить «сміятись з глухості і глупості президента» та представників влади, які не усвідомлюють масштабність протесту.
«Зверніть увагу на наших міністрів, прокурорів, президента. Як вони люблять виглядати серйозно, демонструвати свою велич і свою владу, страхати людей погрозами про кримінальну відповідальність. Найбільше вони бояться бути осміяними, виглядати не страшним, а маленьким. Тому смійтесь їм в обличчя. Трольте, осміюйте і ганьбить гумором кожного беркутівця і полковника, який піднімає на людей кийки», – пише журналіст.
«Хай звозять весь склад МВС до Майдану. Якщо ми будемо над ними сміятись – ми не будемо їх боятись. Смійтесь, гуртуйтесь і співайте. Кажете президент нас не чує? То давайте всі дружно заспіваємо, щоб почув», – пише він, згадуючи про новий хіт Майдану «Вітя, Чао».
Журналіст Вахтанг Кіпіані висловив захоплення машиністом київського метро, який закликав пасажирів виходити на Майдан. «Дев'ять років героїнею, без перебільшення, Помаранчевої революції стала сурдоперекладач Першого національного Наталка Дмитрук, яка мовою глухих передала всім, хто міг її зрозуміти – не вірте, це брехня, переміг Ющенко. Я був вражений до сліз. Сьогодні мені хочеться потиснути руку машиністу київського метрополітену, який пояснював пасажирам, що відбувається на Майдані і чому влада закрила центральні станції метро. Це людина!», – написав він.
Журналістка Ольга Червакова пише про висловлювання митрополита УПЦ (МП) Павла Лебідя щодо розгону Євромайдану в Києві та «проплачених студентів» на круглому столі, який був ініційований екс-президентом Леонідом Кравчуком.
«Дві найодіозніші цитати круглого столу належать навіть не заступнику голови МВС, а Владиці Павлу. 1. "Ви звинувачуєте міліцію, а чому ж, коли у вас щось трапляється негаразд, ви одразу кричите "де міліція?". Ложа преси одразу обурилась: а чому ж резиденцію Павла охороняє не міліція, а незаконне військове формування у вигляді так званого козацтва? 2. "Ми постійно чуємо "діти на майдані, діти на майдані". Чому туди пішли діти? Скільки платять тим діям"? Тут просто схотілося дати ляпаса», – написала журналістка.