Бюджетний консерватизм

Економіка
25 Грудня 2014, 08:34

23 грудня Кабмін подав на розгляд Верховної Ради пакет законів, який містить проект бюджету на наступний рік та низку законодавчих актів, покликаних приготувати підґрунтя для його виконання. Аналіз головного кошторису країни свідчить, що попри наявність у ньому низки новацій він буде бюджетом виживання, а не розвитку. І при цьому, власне, самого виживання він не гарантує.

Макроекономічні передумови

В умовах війни, погіршення усіх макроекономічних показників,  високої швидкості розгортання соціально-економічних, суспільно-політичних та геополітичних процесів, а також жорсткого цейтноту урядові було надзвичайно важко ухвалити бюджет, який би був адекватним ситуації. Тому є надія, що протягом наступного року у процесі реалізації перетворень у країні Кабмін відповідно корегуватиме її головний кошторис. З іншого боку, на сьогодні головне – підходи до складання бюджету. А вони залишилися старими, роблячи згадану надію примарною. Це помітно вже при поверхневому аналізі ключових параметрів документа.

У проекті бюджету уряд прогнозує падіння реального ВВП України наступного року на 4,3% Це гірший із двох сценаріїв, у кращому очікувався спад на 2,0%. При цьому в пояснювальній записці посилаються на те, що нібито у другому півріччі 2015 року Мінекономрозвитку очікує пожвавлення ділової активності. Але це нонсенс, який свідчить про те, що уряд дивиться на ситуацію в рожевих окулярах і сподівається на "авось". І річ навіть не в тім, що різного роду міжнародні організації на кшталт рейтингової агенції Moody's прогнозують падіння ВВП на 6% й, мабуть, більше. Проблема в тому, що банки не кредитують (натомість виймають гроші з економіки, повертаючи собі старі кредити), приватні нерезиденти не фінансують і не вкладають капітал (натомість гроші витікають за кордон), реальні доходи населення падають. Ці тенденції тривають місяцями й ніхто не може дати їм ради. Тому реальні споживання та інвестиції (валове нагромадження основного капіталу) лише прискорюють падіння (-11,0% та -29,9% у третьому кварталі проти -0,2% і -18,5% у другому кварталі відповідно), просвіту немає та йому й нема звідки взятися. Це триватиме й надалі та визначатиме значно глибший спад ВВП, ніж того очікує уряд (якщо нічого не роботи, звичайно). Урешті-решт через кілька місяців може виявитися, що прогноз Moody's був насправді оптимістичним.

Але прогноз ВВП – це півбіди. Бо минулими роками Кабмін часто завищував прогноз зростання економіки, але занижував темпи інфляції, у підсумку отримуючи адекватний номінальний ВВП, який і є базою для оцінки надходжень до бюджету. Що маємо цього разу? Інфляція грудень до грудня прогнозується на рівні 13,1% (за індексом споживчих цін). Ця цифра була би адекватною, якби знаття, що курс гривні залишиться незмінним протягом усього наступного року. А з ним узагалі нічого не зрозуміло, бо та вистава, яку влаштували НБУ та Кабмін, футболячи один-одному функцію прогнозування курсу, свідчить, що вони поняття зеленого не мають, яким він може бути у 2015-му. Значить, не розуміють тенденцій, які визначали його динаміку у 2014 році, а тому не зможуть з ними боротися. Відтак зазначені тенденції перейдуть у наступний рік, а повзуча девальвація продовжиться. За словами Яценюка, у розрахунок бюджету закладали курс 17 грн./дол. Але якщо уряд не знає, що робити з відтоком капіталу, то цей рівень буде лише стартовою позицією. Доки дійде курс за рік – до 25, 30 грн./дол. чи ще більше – поки не зрозуміло, але те, що інфляція наступного року буде помітно вищою, ніж прогнозує уряд (знову-таки якщо нічого не робити), – сумнівів не викликає. Відтак макроекономічний прогноз Кабміну, за яким номінальний ВВП у 2015 році очікують на рівні 1721 млрд. грн. (на 9% більше, ніж цього року), не витримує критики.

Ключові проблеми

Але навіть в умовах невизначеності завжди знайдеться щось, за що можна зачепитися у прогнозуванні та плануванні. Очевидно, що при гострій необхідності реформ та стимулювання інвестиційної діяльності в Україні таким анкером мало би стати зниження бюджетного навантаження на бізнес, особливо податкового. Натомість прогноз доходів зведеного бюджету України (ЗБУ) на наступний рік становить 576 млрд. грн., що на 21,5% більше, ніж заплановано на рік, що минає, і на 29,7% більше, ніж той реальний їх рівень, який визначається темпом виконання кошторису за 10 місяців 2014 року. Як співвіднести це збільшення дохідної частини із зростанням номінального ВВП на 9%? Або уряд не вірить у власний макропрогноз і має на увазі суттєво вищий курс гривні, ніж закладено в розрахунках, (у середньому за рік – близько 20 грн./дол., тобто протягом року може доходити до пікових значень 25-30 грн./дол.) Або Кабмін продовжує сповідувати філософію "папєрєдніків", яка полягає в тому, щоб віджати в бізнесу й людей побільше, а застосування для цих грошей завжди знайдеться. Хай там як, а загальне зростання навантаження бюджетних надходжень на економіку – це політика, діаметрально протилежна тій, яка потрібна для стимулювання інвестиційної активності. Вона консервує стару систему державних фінансів, через що подальші розмови про реформи не варті й ламаного гроша.

Читайте також: Бюджет-2015: Країна готується до дефолту?

Теоретично збільшення доходів зведеного бюджету можна було б виправдати потребою повертати борги. Але ж витрати також збільшуються. Видатки держбюджету планують на рівні 527 млрд. грн., що на 19,4% більше, ніж у плані на 2014 рік і на 29,0% більше, ніж передбачає темп виконання бюджету за 10 місяців. Тобто замість обіцяного скорочення витрат і затягування поясів з метою стимулювати економічне зростання та закласти фінансове підґрунтя для результативного реформування економіки знову маємо популізм, бо видатки бюджету у проекті ростуть вищим темпом, ніж реальний ВВП, а при цьому дефіцит держбюджету планують на рівні 63,7 млрд. грн., що не набагато менше, ніж у 2014 (дефіцит Нафтогазу іде окремо). Примітно, що у попередній редакції кошторису держави, поданій у Верховну Раду 12 грудня, видатки планувалися на рівні 485 млрд. грн., тобто за якихось 10 днів виросли у плані майже на 9%. Можливо, для уряду це лише магія цифр, але для економіки та фінансового становища країни такі метаморфози можуть виявитися занадто обтяжливими.

У результаті відношення видатків сектору державного управління (зведений бюджет плюс позабюджетні фонди) до ВВП залишається на рівні 53% у той час, коли у сусідніх успішних країнах воно становить 35-40%. Хіба в умовах рецесії бізнес може витримати такий тиск? І чи знайдеться хтось, охочий інвестувати в Україну в такій ситуації? Закладені у бюджет-2015 параметри – це філософія рихтування старої системи,  політика виживання, але не країни та народу, а держави та влади. За таких умов не просто не буде економічного зростання, а буде збільшення боргового тягаря, який дестабілізуватиме ситуацію в подальшому і призводитиме до ще глибшого і, можливо, стрімкішого спаду. Фактично ідеться про грецький сценарій розвитку української економіки, доповнений повзучою девальвацією (з відповідними наслідками для банків та рівня життя населення), якої у Греції не могло бути через її належність до єврозони. Чи варто нагадувати, що ідучи таким сценарієм, Греція втратила понад четвертину економіки за 6 років?

Власне, паростків дестабілізації чекати не доведеться, бо вони закладені в самому кошторисі. Видатки на обслуговування державного боргу, заплановані на наступний рік, становлять 74,7 млрд. грн. Це більше, ніж розмір дефіциту бюджету. У таких умовах сам дефіцит втрачає будь-яку здатність стимулювати економіку, а відтак не має змісту. Він лише подовжить та поглибить рецесію та знеохотить багатьох інвестувати в Україну на роки. Уряд мав би зробити все, що можна, для того, щоби почати повертати борги (або стимулювати економіку, зростання якої зменшить середній рівень боргового навантаження), але іде протилежним шляхом. На додачу до витрат на обслуговування Кабмін має ще й погасити майже 159 млрд. грн. боргів, що на 46% більше, ніж у складному 2014 році. Усе це планується профінансувати лише новими запозиченнями на рекордну суму – 294 млрд. грн. (ще 17 млрд. грн. планують отримати від приватизації, але це мізер на фоні потреб бюджету в фінансуванні), з яких лише 38% уряд планує отримати на внутрішньому ринку (фінансовий сектор більше не потягне), а решту – від міжнародних донорів, що робить Україну повністю залежною від їхніх вказівок та де-факто призводить до часткової втрати суверенітету.

Бюджетні новації

Попри незмінність загальних пропорцій бюджету й підходів до його складання уряд усе-таки заклав низку нововведень, які при належному доопрацюванні можуть перетворитися в ефективні реформи системи державних фінансів.

Передусім ідеться про децентралізацію. Кабмін неодноразово декларував, що низка податків і зборів переходить у відання місцевих бюджетів. Це нібито так, але якщо глянути на заплановані цифри, то не зовсім. Річ у тому, що у проекті бюджету на 2015 рік усі надходження до державного бюджету повинні скласти 82,5% від доходів зведеного бюджету. Тобто через місцеві бюджети без урахування міжбюджетних трансфертів реально повинно пройти лише 17,5% усіх доходів ЗБУ. Але за 10 місяців 2014 року цей показник фактично становить 22,2% (якщо брати лише податкові надходження, то – 24,3%). Тобто, передаючи податки і збори на місця, уряд діє за принципом "на тобі небоже, що мені негоже", бо місцевим бюджетам дістануться ті податки і збори, які не принесуть суттєвих грошей. Це фактично централізація, а не децентралізація у сфері державних фінансів. Тобто уряд лукавить, говорячи про передачу реальної влади на місця. Це зайвий раз показує справжню налаштованість Кабміну проводити реформи, яка далі картинки у телевізійному відеосюжеті не йде.

Читайте також: Чи стане модним в Україні бути викривачем корупції та хабарництва?

Ще одна абсолютно необхідна новація – боротьба із трансфертним ціноутворенням та хронічним виводом грошового капіталу за кордон, передусім олігархами. Презентуючи проект бюджету, міністр фінансів недвозначно заявила: "Офшорний рай в Україні закінчився. Крапка. Великий бізнес, який виводить свої надприбутки в офшори, має сплачувати податки у своїй країні." Звичайно, таку рішучість у закритті ключової фінансової діри, через яку протягом багатьох років недоотримує гроші не лише бюджет, а й фінансовий сектор, можна лише вітати. Але хочеться нагадати, що й за попередньої влади хотіли боротися з офшорами, але після кількох візитів усім відомих людей в певні кабінети усі ці ініціативи завершилися нічим. Сподіваємося, що цього разу при підтримці міжнародних донорів, які мають необхідні організаційні ресурси та пряме зацікавлення у фінансовій стабільності України, олігархів таки вдасться приструнити. Екс-міністр доходів і зборів в уряді Азарова Олександр Клименко, який останнім часом регулярно займається тролінгом нинішньої влади, уже навіть встиг прокоментувати, що "бюджет-2015 ухвалюють в інтересах зовнішніх кредиторів, а не українських громадян". Справді, окремих українців прикриття схем із офшорами сильно зачепить, але при цьому вони не надто збідніють та ще й принесуть користь мільйонам інших громадян України.

Також слід згадати про ініціативи із прогресивного оподаткування, запроваджені для того, щоби багатші платили більше. Таких є кілька. По-перше, доходи обсягом менше, ніж 10 мінімальних зарплат (МЗП) оподатковуватимуть податком на доходи фізосіб за ставкою 15%. Вищі доходи – за ставкою 20%. По-друге, пасивні доходи (відсотки, інвестиційних прибуток, роялті), що їх здебільшого отримують багатші, тепер оподатковуватимуть за ставкою 20%, а не 15%, як було раніше. По-третє, усі пенсії, розмір яких становить понад 3 мінімальні зарплати, оподатковуватимуть за ставкою 15% (база оподаткування – сума перевищення, тобто від трьох МЗП і вище). По-четверте, з розкішних автомобілів з об’ємом бензинового двигуна понад 3000 см3 (2500 см3 для дизельних двигунів) і віком до 5 років платитимуть податок 25000 грн. на рік. По-п’яте, суттєво планують збільшити й рентну плату за користування надрами, адже дотепер через її низький рівень олігархи отримували надприбутки практично на порожньому місці. Отже, в умовах, коли народ спраглий справедливості, а судова система об’єктивно не може її забезпечити, уряд пропонує своє бачення того, як її відновити, та вживає для цього конкретних кроків у проекті бюджету. Немає впевненості, чи допоможуть ці заходи суттєво наповнити бюджет, чи олігархи знову знайдуть лазівки, якими вдасться уникнути зобов’язань, або просто заблокують ці ініціативи методом "законодавчих поправок". Але в тому, що народ сприйме ці нововведення на ура та почне більше довіряти цьому уряду, сумнівів не виникає.

Читайте також: Похмурі перспективи боргової ями

Проект бюджету на наступний рік також відкриває завісу над планами Кабміну щодо галузей із складною ситуацією. Наприклад, у кошторисі передбачено випуск ОВДП на 36,5 млрд. грн. на придбання акцій банків та 20 млрд. грн. на векселі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Значить, процес виведення неплатоспроможних банків триватиме, а системні банки уряд планує докапіталізувати разом із основними власниками, позаяк вказана сума помітно менша, ніж реальні потреби банківського сектору в капіталі. Крім цього, планують випустити ОВДП на 31,5 млрд. грн. для поповнення обіговими коштами Нафтогазу, а при цьому в іншій статті бюджету прописують, що Кабмін має право випускати внутрішні облігації понад ці обсяги в разі потреби із відповідним корегуванням граничної суми державного боргу. Тобто уряд і надалі планує друкувати гроші, затикаючи фінансову діру Нафтогазу, але поки не знає, в яких обсягах це доведеться робити. Нарешті, НБУ зобов’язують перерахувати до бюджету 65,4 млрд. грн. Це безпрецедентна сума, що практично утричі перевищує рівень 2014 року. Такий захід, разом із масштабними випусками ОВДП для різних цілей продовжує урядову політику друкування грошей, не підкріплених рівнем виробництва товарів і послуг. Ця "зайва" ліквідність продовжить вимивати золотовалютні резерви та тиснути на курс гривні, а в перспективі, коли долар стане занадто дорогим, ініціює наздоганяльне зростання номінальних зарплат та запустить гіперінфляційну спіраль "зарплати-ціни", яку українці пам’ятають із 90-х. На жаль, друкуючи гроші, уряд повним ходом мчиться до такого сценарію розвитку подій.

Аналіз проекту бюджету на наступний рік за великим рахунком свідчить, що для уряду реформи є словом, позбавленим змісту. Кабмін робить перетворення для того, щоби "зарисуватися", щоби показати себе в хорошому світлі перед міжнародними донорами, але ніяк не для того, щоби оптимізувати соціально-економічну систему України, змінити її на краще. Урядовці не мають внутрішнього відчуття, що таке реформи і навіщо вони їм потрібні, проводячи їх лише для того, аби заспокоїти зацікавлені сторони. Тому ті світлі ініціативи, які з’явилися, (окрім згаданих є ще поступове зниження єдиного соціального внеску з 41% до 15% тощо) є або половинчастими, або надто повільними, щоби врятувати ситуацію тут і тепер. Вони дощенту розбиваються об стару парадигму державних фінансів, яка передбачає "повний віджим", а відтак ні не простимулюють зростання економіки та збільшення інвестицій, ані не забезпечать надійне та стабільне фінансове підґрунтя для перетворень в інших галузях (реформах судочинства, силових структур, дерегуляції, боротьбі з корупцією тощо). Відтак Кабмін спрямовує Україну на шлях, проторений Грецією. А це означає, що найгірше попереду.

 

Документ показує, що для нової влади реформи, які в будь-якому разі слід починати з державних фінансів, є словом, позбавленим змісту.