[196]
[194]
[195]Невідомо, хто і коли ввів у обіг термін “бюджетна сфера”, але він, наче приховане кепкування, тонко передавав зміст діяльності багатьох радянських установ. Сфера асоціюється з чимось пустим всередині, де матеріальність є лише на поверхні.
Найкраще “сферність” у бюджетній установі змалював Ельдар Рязанов у комедії “Службовий роман”. Десятки людей статистичного відділу щодня виконували роботу, результати якої могли бути цікаві хіба що керівництву. Особисте життя, бурхливі чвари та кохання між співробітниками заповнювали пустоту знеціненої роботи. Ми сміялися з цього гротеску. Але невідомо, якими змалював би Рязанов цих героїв, якби знімав фільм у наші часи.
Мабуть, замість відділу статистики держплану сиділи б собі офіс-менеджери з відділу маркетингу. Замість в’язання, що вийшло з моди, на моніторі «тетріс», який можна ганяти годинами. Чи краще відкрите віконце програми, що дає доступ до Інтернету. Можливо, замість нав’язливої профспілкової активістки Шурочки з’явилася б не менш нав’язлива представниця мережевого маркетингу з продажу косметики. Все інше залишилося б без змін – людські стосунки заповнюють пустоту тепер уже комерційної сфери. Сумніваєтесь, то перегляньте сучасні мильні серіали на наших телеканалах.
Можна лише дивуватися, як найгірші властивості радянської системи перенеслися на нові комерційні стосунки. Хоча й бюджетна сфера зазнала взаємного впливу ринкової економіки. Хто не зустрічав лікаря, який зранку працює у місцевій поліклініці, а ввечері – у приватному кабінеті? Один знайомий пояснював, що у бюджетній установі він шукає клієнтуру, а в приватній заробляє на цій клієнтурі гроші. Усе геніальне просто: не потрібно витрачатися на рекламу, маркетинг та інші ринкові викрутаси. Хай і не велике щастя, але бюджетники досі мають соціальні гарантії на відпустку, лікарняні та пенсію.
Масштаби взаємопроникнення
Вчитель, який зранку викладає у «бюджетній» школі, а ввечері для своїх же учнів працює як репетитор – також не новина. Що робити, коли середньостатистична заробітна плата бюджетників не дотягує до 1000 грн на місяць. Тому комерційні відносини, наче весняні потоки, торують собі дорогу всупереч будь-яким пересторогам. Навіть коли репетиторство межує з прихованим хабаром за гарні оцінки в атестаті чи при вступі до вузу.
Знайомі викладачі-мовники намагаються підробляти коректорами, редакторами та перекладачами у видавництвах. Гірше ботанікам, географам чи викладачам астрономії. Тут навіть репетиторством не проживеш – немає попиту.
Науковців теж намагаються підв’язати на комерцією. Однак з інноваціями справи просуваються не так швидко, бо значна частка науковців-бюджетників давно поїхала за кордон. На межі фолу працюють правоохоронці. З’являються платні послуги за оформлення дозволів, довідок і різних документів. Деякі послуги надаються на комерційній основі – наприклад, не дивина патрульний, який охороняє торговельний майданчик. Комерційні відносини в судах чи прокуратурі – це вже корупція. Але те, що часто справи розглядаються, так би мовити, на ринкових засадах, ні для кого не секрет. На цьому базується новий для України бізнес – рейдерство, де ключову роль грає саме судова та виконавча системи, які за визначенням мають залишатися суто бюджетними.
Ті бюджетні підрозділи, у яких особливої комерції не розгорнеш, підробляють на дрібному: у бібліотеках роблять ксерокопії, якщо є ксерокс, будинки культури заробляють на оренді приміщень (на цьому усі бюджетні установи намагаються заробити), а працівники санстанцій не гребують «комерційним» миттям транспорту, якому мають надати дозвіл на перевезення продуктів харчування.[193]
КОМЕНТАР
Наталія Клименко
психолог
.jpg)
Етика і голод
Якщо людина на заробітну плату не може прохарчуватися, етичні проблеми для неї неактуальні.
За логікою функціонування держави працівник бюджетної сфери має задовольняти свої базові потреби за рахунок стабільної платні, яку ми йому забезпечуємо, сплативши податки. У підприємця ситуація менш комфортна – він не завжди впевнений у тому, що отримає прибуток.
Бюджетник ніби має бути щасливіший, бо не вимушений сушити голову, як, зробивши свою роботу, її ще й продати. Та чи можливо вижити, наприклад, в сучасному Києві на середньостатистичну вчительську чи лікарську тисячу гривень? Питання риторичне. Тому цілком логічно, що бюджетники «запозичують» спосіб життя комерсантів. Лікар приймає «подяки», вчитель гарантує гарні оцінки відвідувачам платного «факультативу».
Видатний американський психолог Абрахам Маслоу, формулюючи теорію ієрархії людських потреб, визначив суттєву закономірність – якщо людина не має змоги задовольнити базові потреби: голод, спрагу, потребу у безпеці та фізичному комфорті, для яких щонайменше необхідні одяг і житло, її не цікавитиме задоволення потреб вищого рівня, таких як відповідність поведінки соціальним очікуванням. Образно кажучи, якщо людина помирає від голоду, то проблема, чи гідно їсти харчі зі сміттєвого баку, для неї не актуальна.
Виконувати вимоги сумління – потреба вищого рівня, на голодний шлунок вона не те щоб зникає, а за психологічними законами, так би мовити, трансформується. Головна функція психіки – забезпечити виживання індивіда у мінливих умовах за рахунок зміни поведінки, якщо вона цим умовам не відповідає. Інакше кажучи, людина здатна пристосувати свої етичні імперативи під будь-яку поведінку, спрямовану на задоволення життєво важливих потреб. Тобто, якщо платня явно менша за вартість праці бюджетника, значить, гроші нечесно вилучені з бюджету на користь тих, хто їх має, щоб заплатити «подяку». Тому лікар, вчитель чи комунальник на свій розсуд просто відновлює на нижчому рівні розподілу ресурсів справедливість, викривлену десь «угорі» – на рівні формування бюджету. З іншого боку, коли бюджетник звик відчувати себе таким собі маленьким Робін Гудом, то навіть коли його офіційні доходи починають зростати, в нього далеко не завжди вмикаються «потреби вищого рівня» і він відмовляє собі в задоволенні «відновити справедливість».
РОЗПОДІЛ НАЙМАНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Розподіл кількості найманих працівників за розмірами нарахованої їм заробітної плати, станом на вересень 2007 року.jpg)
РОЗПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ
Розподіл населення за рівнем сукупних витрат
ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Розподіл найманих працівників за деякими видами економічної діяльності (за даними Держкомстату України):
28.08% – промисловість,
4,37% – будівництво,
7,77% – торгівля та послуги,
0,77% – діяльність готелів та ресторанів,
8,4% – діяльність транспорту та зв’язку,
2,72% – фінансова діяльність,
5,53% – операції з нерухомим майном,
5,29% – державне управління,
14,42% – освіта,
11,03% – охорона здоров’я та надання соціальної допомоги,
2,53% – діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг,
17.81% – інші..jpg)