Для реального впровадження в обіг біометричних паспортів, пояснює голова Державної міграційної служби Микола Ковальчук, необхідні «час і гроші». Час – року так до 2016-го, адже необхідно ще сформувати та запустити єдиний демографічний реєстр. А гроші знадобляться на «певну технічну підготовку».
Загалом задоволення, за словами пана Ковальчука, коштуватиме «700–800 млн грн». Утім, ознакою відсутності прозорого урядового плану справжнього запровадження вже «діючих» документів є не розбіжність у 100 млн грн, а досвід інших країн. Озвучена сума – абсурдно мала. Хоча, звісно, в Україні вже нікого не здивуєш раптовим збільшенням кошторису.
Для запровадження біометричних документів потрібно не тільки виготовити документи, а й створити систему їх використання: встановити в аеропортах, відділеннях міліції, паспортних столах, лікарнях тощо обладнання для зчитування чипів.
Чимало «дрібничок» знадобиться і для збору нових даних про громадян. Так, під час запровадження біометричних паспортів у Німеччині уряд на першому ж етапі реформи придбав 18 тисяч оптичних сканерів відбитків пальців – їх використовували під час оформлення громадянами паспортів нового покоління. Найбільшу партію сканерів – 13 тисяч – німці придбали у власного виробника Dermalog. Обрана урядом модель, маленький і практичний сканер відбитків ZF1, коштує близько $400. Отже, лише на сканери відбитків німці витратили $7 млн – менше, ніж десяту частину суми, на яку розраховує українська Державна міграційна служба.
Загальна ж вартість запровадження біометричних паспортів, наприклад, у Великій Британії – країні з набагато нижчим рівнем корупції, становила щонайменше мільярд фунтів стерлінгів, тобто близько $1,5 млрд. «Ми не можемо собі це дозволити, – скаржилися тамтешні ліберал-демократи. – Схема потребуватиме ще».
У Російській Федерації про фактичні витрати на запровадження біометричних паспортів скромно мовчать. Однак на самому початку реформи підрахували: потрібно 30 млрд рублів.
Різниця між Україною та багатьма іншими державами полягає не тільки у відсутності грошей. Біометричні паспорти дають повну свободу для зловживання особистими даними осіб, переконані фахівці. «Передусім ідеться про країни з менш розвиненою демократією, ніж у нас, – наголосив у коментарі Deutsche Welle Тіло Вайхерт, німецький експерт з питань інформаційної безпеки та недоторканності приватного життя. – Ми не знаємо, що можуть зробити з особистими даними, зокрема з відбитками пальців».
Утім, імовірно, у сценарії добровільного запровадження біометричних паспортів українська влада керується не так жагою тотального контролю, як бажанням відмити гроші. Дороге обладнання, якого потребує нова система ідентифікації особистості, може легко повторити долю багатьох збудованих до Євро-2012 об’єктів: виявитися нікому не потрібним.
Обмін чинних українських паспортів на біометричні не обов’язковий. А охочі отримати паспорт нового зразка та молоді люди, які отримають перший паспорт, зможуть обирати з трьох модифікацій: пластикова картка з електронним носієм, картка з електронним носієм, що не містить інформації про людину, і пластикова картка взагалі без електронного носія, виготовлення якої не потребує особливих інновацій.
Для виїзду за кордон України біометричний паспорт стане обов’язковим тільки в разі повної лібералізації візового режиму з ЄС. Тобто, за найоптимістичнішими оцінками, – коли рак свисне.
За результатами досліджень, проти запровадження біометричних паспортів виступають 58% українців. 18% ще не визначилися. Чи захочуть ці 8 з 10 осіб добровільно отримати новинку, коли на неї нарешті буде знайдено та витрачено мільярди коштів платників податків, – питання відкрите.