Продовження, початок у № 1-2 Тижня
З часу оголошення підозри обвинуваченим у причетності до вбивства Павла Шеремета минув місяць. Попри те що прямих доказів у правоохоронців немає, усі спроби захисту опротестувати запобіжний захід для своїх підопічних закінчилися нічим. Апеляційний суд не наважився відпустити з-під варти лікарку й волонтерку Юлію Кузьменко та музиканта й добровольця Андрія Антоненка (Ріффмайстра), а медсестрі Яні Дугарь (див. Тиждень, № 1-2/2020) лише змінив адресу перебування під цілодобовим домашнім арештом із Новомосковська на Київ.
Як і у випадку з Яною Дугарь, все обвинувачення проти Кузьменко, яка, як вважає слідство, закладала вибухівку під авто, та Антоненка, що фігурує в розслідуванні як організатор, базується на припущеннях і доволі непереконливих твердженнях. Включно з експертизою, до якості й неупередженості якої виникає чимало запитань, але її висновки, за твердженням Арсена Авакова, є фундаментом справи. Чи з’явилися за цей час у слідства нові аргументи на підтвердження версії про причетність підозрюваних, наразі невідомо. Правоохоронці не надто охоче діляться інформацією навіть з адвокатами. Зате наявні гіпотези й обвинувачення стороні захисту вже вдалося практично спростувати.
Більшість аргументів слідчих, на основі яких вони роблять висновок, що Антоненко та Кузьменко є вбивцями Павла Шеремета, були оприлюднені на брифінгу за участю президента 12 грудня 2019 року, а потім ще в різних варіаціях озвучені на кількох телешоу міністром Аваковим. Ідеться про схожий принт на одязі: мовляв, він подібний у чоловіка, якого вважають організатором убивства, і в Антоненка (схожий принт є начебто на фото з ним із часів блокування Криму). Крім того, накульгування людини на відео (і відповідно Антоненка), близьке проживання від місця злочину Ріффмайстра, його вимкнений телефон тієї ночі, зокрема на момент, коли закладалася міна під автомобіль Шеремета, і наявність у квартирі музиканта корпусу від міни, вміст якої начебто міг бути використаний для виготовлення вибухового пристрою.
Читайте також: Підстава
Серед аргументів, які мають довести причетність лікарки Юлії Кузьменко до злочину, лише її знайомство з Антоненком та результати експертизи. Фото з Дугарь за листопад 2019-го, як і хаотичні уривки недавніх телефонних розмов, якими оперує слідство, ще менше схожі на вагомі докази.
Але навіть цей нехитрий набір оперативних матеріалів насправді не працює. Дуже швидко виявилося, що одягу з принтом, як у людини на відео, в Антоненка немає й ніколи не було. Захисник Кузьменко Владислав Добош оприлюднив запис, на якому показав справжнє обличчя особи, що брала участь в акції «Громадянська блокада Криму» й нібито підірвала на Херсонщині лінію електропередач. Та людина взагалі не схожа на Антоненка, але слідство свідомо оминуло цей момент, використавши тільки стоп-кадри, на яких чоловіка видно зі спини. Корпус міни МОН-50, як з’ясувалося, — давно вихолощений сувенір, який використовувався для постановочних зйомок. І з двох заявлених свідків один безслідно зник, а інший виявився хибним.
З’ясується також, що кульгати (як людина на відео) Антоненко не міг, бо операція на нозі про яку розповів Аваков, була зроблена підозрюваному за п’ять місяців до дня вбивства журналіста. А так як вона нескладна й діагноз (варикозна хвороба нижніх кінцівок, недостатність клапанів ВПВ та перфорантних вен) не передбачає довгого періоду реабілітації (якихось два-три дні), то й кульгати через стільки місяців музикант просто не міг. Не кажучи вже про те, що особа на відео кульгає не постійно, а головне — не на ту ногу, яку оперували Антоненку.
Щодо нетипового мовчання телефона Ріффмайстра в ніч, коли готувався злочин проти Шеремета, юрист Леонід Маслов, екс-член Громадської ради доброчесності, колеги якого захищають Антоненка, переконує: це свідома брехня Авакова. Насправді телефон використовувався із 21:14 у мережі WiFi аж до 0:55. Увесь цей час музикант активно листувався в соцмережі. А постійно ввімкнена геолокація та збережені записи дають змогу відтворити місцеперебування телефона в кожен момент активності. Що ж стосується проживання Антоненка поблизу місця скоєння злочину, на якому наголошував Аваков (кілери, мовляв, зникли з камер у районі вулиці Гончара, де в Антоненка є кімната площею 9 м2 у комунальній квартирі), також, переконаний Маслов, є брехнею. І сьогодні, і тоді Антоненко мешкав за майже 2 км, на вулиці Старовокзальній, де, власне, слідчі й проводили обшук. У кімнаті ж на Гончара, яка йому справді належить, він «не жив, не ночував і в роковий вечір після 20:00 там не перебував», про що слідству чудово відомо з трекінгу телефона.
І, нарешті, станом на 7:24 20 липня в Антоненка є залізне алібі, підтверджене технічними засобами. Про це знає поліція і не інкримінує йому присутність на місці злочину, каже Маслов. І додає: «Натомість в об’єктиви камер на місці вбивства зранку потрапила особа в куртці з капюшоном і принтом на спині. Вона перебувала біля будинку жертви й у момент виїзду машини Шеремета перетнула дорогу, ймовірно, подаючи сигнал спільникам». Це дуже важлива деталь, переконаний юрист, яку слідство намагається приховати, бо вона ламає всю його логіку. Адже якщо на нічному й ранковому відео та сама особа, а Антоненко щодо ранку має залізне алібі, то його не можна вважати організатором убивства й слід негайно відпустити.
Те саме стосується і Юлії Кузьменко, на яку, схоже, взагалі нічого суттєвого немає. Про це, власне, заявив її адвокат Владислав Добош уже наступного дня після брифінгу МВС. «Вам показали хоч один належний доказ, який підтверджує ті картинки, які були на екрані? Ні. Вийшов генерал і щось розповів. Я теж можу всяке розповісти. Але доказів не надали». Під час розгляду апеляції в суді 24 грудня Добош розповів, що за день до вбивства Шеремета його підзахисна повернулася з відпустки (о 5 год ранку 19 липня) разом із дитиною та чоловіком, і весь вечір, ніч та ранок (20 липня) перебувала вдома у колі родини. Це також підтвердив її колишній чоловік Дмитро Кузьменко.
Читайте також: Країна без правил
Залишаються висновки експертів. Але й вони викликають чимало запитань. Насамперед щодо якості проведення експертизи та її невідповідність закону про судову експертизу та КПК (див. Тиждень, № 1-2). І все ж таки якщо суд вирішить (а так може бути), що вона годиться як доказ для обвинувачення, то навряд чи зможе заплющити очі на відверті суперечності, які вона містить. Журналісти «Слідство.інфо» проаналізували експертизу й дійшли такого висновку: «Четверо експертів, серед яких іноземець, підписали висновки, які суперечать одне одному: психологічна експертиза каже, що люди на відео ідентичні, портретна експертиза не може назвати їх ідентичними, а експертиза ходи вважає докази «умовно-достатніми». Ще одне дослідження відео з місця вбивства, яке зробив той самий іноземний експерт, узагалі ставить під сумнів результати розслідування правоохоронців. У висновку експерта ми побачили, що всі дії з підготовки та вибуху могла виконувати одна жінка. Поліція ж заарештувала двох».
2 січня 2020 року правоохоронці провели з підозрюваними слідчий експеримент, за результатами якого хотіли перевірити точність висновків експертів. Утім, на жаль, навіть цього разу не обійшлося без хитрощів та маніпуляцій. Адвокат Антоненка перебував на той момент у Харкові, йому повідомили про слідчі дії щодо його підзахисного лише за годину до початку, хоч мали б за три дні. Потім намагалися нав’язати Антоненку адвоката з Центру безоплатної допомоги. Зрештою слідчі дії проводили тільки за участю Юлії Кузьменко. Але її адвокат вважає такий експеримент неповноцінним, бо немає можливості не лише відтворити всі обставини, а й банально порівняти підозрюваних: їхні зріст, статуру, манеру ходи тощо.
Читайте також: Звинувачення Яни Дугарь: білими нитками
Що цікаво, і Антоненко, і Кузьменко намагаються всіляко співпрацювати зі слідством, переконують їхні адвокати, заперечуючи міф, начебто підозрювані відмовляються від свідчень та участі в експериментах. Проведення по факту невдалого слідчого експерименту якраз і планувалося за нібито люб’язної домовленості між слідством і захистом, щоб підтвердити або спростувати антропометричні експертизи 2016-го. Проте ця історія, здається, зовсім не про те.
Справжні докази, як і пошук істини, слідство, схоже, не дуже цікавлять. Брати фактажем, якого немає, справа не з легких. А от підтримання та розкрутка вже від початку заданого (на брифінгу, а потім у телешоу) певного емоційного тла таки виграшна опція. За цим можна не тільки сховати брак доказової бази, доводячи до суспільства та суддів у непроцесуальний спосіб потрібні обставини справи й створюючи певні міфи, а й цілком реально переконати їх у тому, що всі обставини встановленні, причетність стовідсотково доведена, і підготувати до готового рішення, хай якого приголомшливого. Наразі ж ініціаторам гучного процесу вдалося досягнути протилежних результатів.
