Як не крути, а рок-фестиваль – подія досить передбачувана. Натовпи підлітків (готи, хіпі, панки), переважно в зміненому стані свідомості. Хитання в такт головами. Нескоординовані стрибки, які чомусь називаються танцями. Вереск фанаток місцевих рок-зірок. А тепер уявіть це все під звуки «Піккардійської терції». І додайте до загального ландшафту ще пацанів з району в спортивних костюмах, трохи просунутої молоді клубного вигляду, пенсіонерів і літніх жіночок із піднесеним виразом облич – і картинка з «Мазепа-фест» готова. За словами одного з організаторів імпрези, Сергія Архипчука, спочатку цей культурний форум планували назвати «Рок-Мазепа». Та потім вирішили жанрово себе не обмежувати. При цьому рок як оснвна страва позицій не здає, але з’явився й простір для маневрів, що використовується дедалі активніше. Якщо для інших фестивалів приймати «Піккардійську терцію» – за честь, то в цьому випадку запрошення акапельного секстету було ризикованою авантюрою. Та «повного провалу», як попереджали місцеві рок-авторитети, не сталося. Тож організатори наголошують на власній відкритості до пропозицій. А публіка, схоже, до експериментів уже готова. Так само, як і до спорудження пам’ятника Мазепі в Полтаві, на необхідності чого вже не один рік наголошують організатори. Містяни навіть жертвували гроші на його будівництво.
«Мазепу-фест» цього року розділили по-братськи: рок-музиці дісталося два дні, етніці та фольклору – один і стільки ж – українському кінематографу. На аудиторію цей при йом уплинув несуттєво, хіба конфігурації присутніх відрізнялися. Жіноцтво віддало перевагу автентиці й окупувало музично-драматичний театр, де виступали, зокрема, «Древо», «Божичі», «Бурдон», «Контрабас», українсько-канадський бандурист Остап Стахів. Зал театру був заповнений ущерть: сиділи на східцях, стояли в проходах, голосно аплодували всім, найкращих викликали «на біс».
Строката публіка в очікуванні перегляду «Богдана-Зиновія Хмельницького» затопила кінопалац «Листопад». І ті глядачі, які піс ля демонстрації відверто слабкого «українського блокбастера» Миколи Мащенка все ж вирішили залишитися, не пошкодували– режисера Олеся Янчука після прем’єри його «Владики Андрея» вітали стоячи.
Звісно, в обласний центр не приїдуть Пол Маккартні та Карл Кокс (тим більше, як у Київ, – в одну добу). Тут не проводяться кінофестивалі, й навіть «Відлуння Молодості» сюди навряд чи долинає. Тому «Мазепа- фест» для місцевого люду не так мистецький, як інформаційний феномен. Я сама з Полтави, й пам’ятаю, як років вісім тому в передачі однієї з тубільних радіостанцій представник якоїсь столичної концертної агенції переконував, що рок-групи, тим більше україномовні, сюди приво-зити не ма сенсу, бо рок у полтавців не в пошані. Досвід «Мазепи-фест» засвідчує протилежне: тут повністю готові сприймати україномовну культуру, незалежно від стилістичного діапазону.