У питанні про бажані статуси української та російської мов респондентам було запропоновано аж шість варіантів відповіді, покликаних виявити нюанси позицій. За повну рівність статусів – «українська та російська мови мають бути рівноправними державними мовами» – висловилося 27% опитаних громадян. Ще 19% віддали перевагу поміркованішому варіантові: «українська мова – державна, російська вживається як місцева офіційна мова в тих місцевостях, де більшість населення цього бажає».
Якщо додати 1% тих, що воліли б найрадикальнішої русифікації – «російська мова має бути єдиною державною мовою з витісненням української мови з усіх сфер суспільного життя», – прибічників такого чи іншого підвищення статусу російської мови виявляється 47%, тобто трохи менше половини.
Водночас 12% респондентів висловилися за радикальну українізацію «з витісненням російської мови з усіх сфер суспільного життя». 23% підтримали чинну законодавчу ситуацію «українська мова – державна, російська мова має такі самі права, як мови інших національних меншин», і ще 14% вибрали варіант, що приблизно відповідає реальній мовній ситуації в нинішній Україні: «українська мова — державна, російська вживається лише як розмовна».
Таким чином, збереження чи зниження статусу російської мови підтримали 49% респондентів, тобто приблизно стільки ж, скільки висловилися за те чи інше підвищення (решта 4% не визначилися).
Опитування Київського міжнародного інституту соціології проведено за ініціативи zn.ua в рамках співпраці з Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень НАН України та за фінансової підтримки Наукового товариства імені Шевченка в США (з фонду ім. Наталії Данильченко). Польовий етап тривав 11-20 лютого 2012 року, опитано 2029 респондентів.