8 лютого уряд Росії ухвалив проект договору з Білоруссю щодо відправлення 200 військовослужбовців в Сирію. Згідно з ним, їх розмістять на російської авіаційній базі Хмеймім в Арабській республіці, поза зоною бойових дій. Контингент буде перебувати в оперативному підпорядкуванні російському Центру з примирення сторін, але “залишаться під командуванням уповноваженого органу білоруської сторони”. Російська сторона бере на себе всі зобов’язання по трансферу, озброєнню, забезпеченню, тощо. Також Росія візьме на себе підготовку солдатів. При цьому білоруси не будуть залучені до військових дій, виконуючи суто гуманітарні функції.
Варто відмітити, що розмова про відправку білоруського контингенту в Сирію лунають уже не перший рік. У 2019 Аляксандр Лукашенка заявляв, що не буде надсилати в арабську країну війська. А в 2020 інформацію про скоре відправлення 300 військових запостила на своєму телеграм-каналі ініціативна група BYPOL.
Сам Лукашенка продовжує заперечувати, що планується відправлення контингенту: “Я нікого туди не посилав. Єдине, про що йде мова, давним-давно вона йде, сирійський керівник, уряд Сирії попросили нас допомогти лікарями”. Він підкреслив, що не проти направити Асаду військових спеціалістів, у тому числі військових лікарів, але тільки в майбутньому, адже зараз Білорусь сама стикається з кризовими явищами на фоні поширення коронавірусу.
Читайте також: Чи можливий удар з Білорусі?
Щодо ситуації висловилась і Святлана Ціханоуська, яка назвала це “платою Москві” та засудила порушення суверенітету республіки. Вона заявила, що “Лукашенка, який захопив владу та утримує її незаконно, втягує Білорусь у зовнішні конфлікт, розпалює регіональні кризи та залякує світ ядерною зброєю”.
У своєму інтерв’ю TRT білоруський політичний аналітик і консультант Вадім Мажейка заявив, що це “характерна ситуація, коли Росія шантажує Лукашенка, вкидаючи в публічний простір якісь новин по військовій царині”. Він порівняв це із подіями 2013 року, коли білоруському президенту довелось спростовувати заяви Кремля про майбутню авіабазу на території Білорусі. Також експерт вважає, що після серпня 2022 у Лукашенка зникла можливість балансувати між східним сусідом та Заходом. Його залежність від РФ збільшилась, і він, судячи з усього, вважає, що компроміси у військовій сфері та у сфері безпеки- це найменше зло.
Також Мажейка вважає, що можливим мотивом Кремля є бажання змусити білоруського президента робити непопулярні кроки, щоб сильніше його до себе прив’язати. Він заявив, що “Білорусь брала участь в операції ОДКБ в Казахстані. Місія виявилось швидкою та безкровною, але у випадку форс- мажорних ситуацій білоруському суспільству важко було б пояснити, що саме білоруські військові в Центральній Азії. Тим більш важко щось пояснити про Сирію”.
Варто також згадати про проект поправок до конституції Республіки Білорусь, референдум для прийняття яких запланований на 27 лютого. Серед усього, за новим основним законом запроваджуються Всебілоруські народні збори. В компетенцію цього органу увійде й питання узгодження пропозиції президента щодо використання армії за кордоном.