У Москві випав сніг. Це сталося через кілька годин після завершення параду до Дня Перемоги і подарувало бодай якусь поживу людям, зацікавленим у докладному тлумаченні знамень і загадок. Владімір Путін, на якого вони сьогодні покладали головні надії, відверто розчарував. Крім снігу, було хіба скасування повітряного параду.
Раніше з Путіним таке ставалося рідко, якщо взагалі траплялося. Чого варта вже історична «історична лекція» напередодні повномасштабного вторгнення в Україну. «Я покажу вам, що таке справжня декомунізація», «Лєнін створив Україну», міркування про тонкощі адміністративного устрою Радянського Союзу – все це було загадково, самовпевнено, хвилююче, а найголовніше залишало купу запитань. Вторгнеться чи не вторгнеться? Вірить у все це сам чи не вірить? З’їхав з глузду чи здоровий з точки зору психіатрії? Перелік можна продовжити. А от промова на Красній площі 9 травня виявилася тьмяною, без загадкових метафор, алегорій та гіпербол. Понад те – там жодної пристойної новини не було. Якщо звісно не вважати новиною указ про те, що діти загиблих і поранених «бойових товаришів» отримають пільги під час вступу у російські виші.
Журналіст мусить завжди знаходити новини, а якщо їх немає – то винаходити. Автор Тижня запропонував би такий привід: «Путін зміг пообіцяти пільги дітям учасників війни в Україні, не згадавши війну в Україні». Цю лінію можна і поглиблювати: «Путін у промові жодного разу не сказав слово «Україна». Або довести до справжньої сенсації: «Путін у промові жодного разу не згадав «спеціальну воєнну операцію», але про пільги учасникам розповів».
Західні медіа пішли консервативнішим шляхом. Здебільшого, вони просто зауважили, що Путін не прояснив своїх майбутніх планів у війні з Україною. І звісно ж, прискіпливо розглянули рішення скасувати повітряний парад над Красною площею. Найсміливіші ж поставили питання так: чого Путін не сказав?
Читайте також: Підозріле скасування повітряного параду і намагання зрозуміти сигнали. Як західна преса реагує на путінський «день перемоги»
Загалом це все було не тим, чого чекали. Протягом останніх тижнів майже не піддавали сумніву, що 9 травня так чи інакше поділить війну на «до» і «після». Змінювалися тільки версії. Спочатку наполягали, що Путін мусить оголосити перемогу в цей день. Коли стало очевидно, що здобичі навіть для маленької перемоги немає, то змінився і прогноз на 9-те. Тепер Путін мав офіційно оголосити Україні війну, а разом із нею й мобілізацію в Росії.
Подальша ескалація війни в Україні – логічний та аргументований сценарій. От тільки ті, хто покладали надії на 9 травня постійно забувають, що в Росії правова система – тільки ширма, яка до того ж має вже настільки багато дірок, що й прикриває небагато. Для застосування російського «Бука», яким збили малайзійський «Боїнг» на Донбасі у липні 2014-го, не знадобилося ані режиму «спецоперації», ані оголошення війни, ні навіть рішення Ради Федерації РФ про застосування військ за кордоном, яке іноді для проформи ухвалюють. Ця згадка до того, що Путін цілком може проводити мобілізацію без оголошення мобілізації та воювати всіма засобами у режимі «спецоперації», що доводить останні 75 днів. До речі, це погана новина й для тих, хто міркує про тонкощі можливого застосування ядерної зброї. Вирішуватимуть не у правовому полі, а в понятійному.
Набагато менше говорять про інші сценарії. Не такі захопливі та гостросюжетні, але не менш реальні. Йдеться про загрозу хибного миру, який можуть спробувати нав’язати Києву. Ця карта у Путіна досі на руках, хоч би як не переконували у зворотному. Щоб пояснити це – треба від поставленого західними журналістами питання «чого не сказав Путін 9 травня?» перейти до іншого: «Про що не говорять західні лідери?»
Читайте також: "У місті незвична тиша. Свята не відчувається". Як на окупованих територіях пройшли "паради" 9 травня
8 травня, також з нагоди річниці капітуляції Німеччини у Другій світовій, канцлер Олаф Шольц звернувся до народу. Він сказав, що «страх не повинен паралізувати нас». Він cказав, що миру, продиктованого Росією, не буде. Що на це не погодяться українці та не погодиться сама Німеччина. Він сказав, що Путін не виграє війни. Переможуть свобода і демократія.
Не було в цій промові фрази «Україна переможе». Замість цього було «Україна вистоїть». Звісно, закидати канцлеру Німеччини, що він не говорить про перемогу України у війні – дивно. Це не його завдання. Однак завжди треба усвідомлювати різницю між двома формулюваннями. Німеччині і багатьом на Заході достатньо, щоб Україна вистояла. Шляхів, щоб вистояти набагато більше, ніж щоб перемогти. Наприклад, вистояти дозволять умовні «Мінські угоди-3». Вони ж, до речі, дадуть змогу сказати, що Путін формально не виграв. Але це заблокує розвиток України і з часом її, якщо не знищить, то зробить другорядною державою з букетом невирішуваних проблем. Розвиток дасть тільки перемога.
Це не відсторонені роздуми. Експосол США в Україні Джон Гербст у коментарі «Громадське» каже, що є два «найбільш обговорювані сценарії» зупинки війни. Перший – просто припинення вогню, другий – виведення російських військ з усієї території, окрім Криму, щодо якого рішення ухвалять згодом. Реалізація першого варіанту означатиме в подальшому нові виснажливі переговори без жодних надій на відчутний результат. Іншими словами, Україна може опинитися в ситуації «Мінська-3» навіть без формального підписання подібної угоди.
Читайте також: Жах і тиша. Як росіяни змушують мешканців Донбасу воювати проти України
Звісно, не слід стверджувати, що західні еліти лише сплять і бачать, як втягнути Україну в нове ярмо, аби тільки зберегти власний спокій. 9 травня у виданні The Atlantic вийшла стаття Тома Мактага «Як Британія хоче перебудувати світ». Там він цитує главу МЗС Великої Британії Ліз Трасс, яка називає Мінські угоди «катастрофою». Ця катастрофа сталася, бо Франція та Німеччина взялися вирішувати питання без Британії та США. Однак важливий контекст. Все ж, це катастрофа, бо в угодах не було США і Британії чи катастрофа, бо вони не врахували інтерес України?
Очевидно, що єдиними гарантами уникнення поганих договорів є українське суспільство та влада. І наразі ситуація розгортається так, що особливих пересторог немає. Суспільство налаштоване на перемогу, на перемогу налаштована і влада. Навіть спроба продати у якості компромісу відмову від вступу до НАТО наразилася на опір, про згоду з довгостроковою втратою територій і мова не йде. Однак цей настрій важливо не тільки мати зараз, але й зберегти на потім. Зберегти, якщо українська армія не зможе швидко відкинути ворога, а війна затягуватиметься ще довше. Зберегти, коли кишеня відчує болісні фінансові наслідки війни. Зберегти, навіть якщо на фронті спіткатимуть невдачі. Зберегти, незважаючи ні на що. І це справді нелегко, і це дуже багато. Але варто пам’ятати, що не витримавши зараз, Україна отримає тільки фальшивий мир. Незалежно від того, що про це казатимуть або про що мовчатимуть в Росії та на Заході.